Визначення потреб підприємства

До умовно-змінних відносяться затрати на придбання матеріалів, на транспортування, а також заробітна плата відрядників.

З графіка беззбитковості видно, що беззбитковість підприємства залежить від обсягу продукції, що створюється. Із збільшенням випуску обсягу продукції підприємство буде отримувати більший прибуток. Також на збільшення прибутку впливають такі фактори, як зміна структури виробництва в сторону збільшення найбільш прибуткової, зниження собівартості.

 

 

Оскільки підприємство не планує інших видів діяльності (позареалізаційної), то балансовий прибуток за величиною дорівнює прибутку від реалізації:

Пб=Пр

Використання чистого прибутку охарактеризуємо в схемі 8. 1. Величину чистого прибутку визначаємо за формуло:

Пч=Пб- (Пб*30%) /100

Пб=Пр, Пр=Ор-Соб. р, де

Пч- чистий прибуток;

Пб- балансовий прибуток;

Ор- виручка від реалізації;

Соб. р- собівартість реалізованої продукції;

Пр- прибуток від реалізації.

Пр=700604. 27-700604. 27*0, 3=490423грн.

 

Схема 1. Використання чистого прибутку підприємства.

 

Табл. 8.1

Розподіл прибутку між засновниками. 

№ засновник Розмір статутного внеску Чистий прибуток

1 1 61 299158. 03

2 2 39 191264. 97

Разом 100 490423

 

 

Таблиця 9. 1

Склад і структура активів підприємства

№ п/п Види активів Вартість, грн Структура активів, % 

1 2 3 4

1 Основний капітал всього, в тому числі:

1, 1 Основні засоби 2085585 95. 47

2 Оборотний капітал всього, втому числі

 

99034 4. 53

2, 1 Виробничі запаси 84473. 48 3. 87

2, 2 Малоцінні швидкозношувані прилади 14360. 5 0. 66

  Активи разом 2184619 100% 

 

Склад і структуру активів підприємства представимо графічно.

 

Склад і структуру персоналу підприємства відобразимо в таблиці 9. 2.

 

Таблиця 9.2

Склад і структура підприємства

№ п/п Види персоналу Чисельність, чол. Структура, % 

1 2 3 4

1 Робітники всього, в тому числі 56 91. 8% 

1, 1 Робітники відрядники 48 78. 69% 

1, 2 Робітники погодинники 8 13. 11% 

2 Службовці всього, в тому числі 5 8. 197% 

2, 1 Керівники 2 3. 28% 

2, 2 Спеціалісти 1 1. 64% 

2, 3 Інші службовці 2 3. 28% 

  РАЗОМ 61 100% 

 

На підприємстві планова норма управління робітників у розрахунку на 1 службовця.

 

Таблиця 9. 3

Основні річні показники ефективності виробничо-комерційної діяльності підприємства. 

№ п/п Назва показника Одиниці виміру Величина показника Розрахунок

1 2 3 4 5

1 Фондовіддача по валовій продукції Грн. 1. 7 Фв=  

 

2 Фондовіддача по чистій продукції Грн. 0. 65 Фчп=  

 

3 Натуральний виробіток у розрахунку на одиницю обладнання виду А Шт. /од. Обл. 128. 2 Нв= 

 

4 Коефіцієнт оборотності оборотних засобів 26. 2 Ко=  

 

5 Тривалість одного обороту оборотних засобів Днів 13, 9 То= 

 

6 Натуральний виробіток у розрахунку на одного робітника Шт. /люд. 29. 43 Вн=  

 

7 Вартісний виробіток у розрахунку на одного робітника Грн. /люд. 30607. 28 Вв= 

 

8 Вартісний виробіток у розрахунку на одного працівника Грн. /люд. 28098. 49 Вв= 

 

9 Рентабельність поточних затрат 17, 29% Рв= 

 

10 Рентабельність продукції 19% Рн= 

 

11 Рентабельність виробничих фондівї 21% Рр= 

 

12 Рентабельність активів підприємства, виходячи з величини чистого прибутку 24, 9% Рауп= 

 

13 Коефіцієнт абсолютної ефективності капітальних вкладень в підприємство 0, 21 Е= 

 

14 Термін окупності капітальних вкладень за відчизняною методикою Роки 4, 8 Ток=  

 

Висновок: підсумувавши дані про структуру активів пілприємства, ми можемо зробити висновок, що основний капітал є найважливішою частиною, так як він складає 95, 47%, тобто, його питома вага.

Питома вага робітників становить 91, 8%, так як їх загальна чисельність значно перевищує чисельність персоналу, яка становить 5 чоловік.

Оборотність оборотних засобів можна охарактеризувати за допомогою коефіцієнта оборотності, що характеризує кількість оборотів, і вираховується за формулою:

Ко=Ор/Оз

і становить 26, 2; тривалість обороту, що знаходиться за формулою:

То=Д/Ко

і становить 13, 9 днів.

На виробництві виробіток представляє собою кількість продукції, яка виготовляється за одиницю робочого часу або на одного середньоспискового працівника. Коли обсяги виготовленої продукції вимірюються в натуральному виразі, то застосовується натуральний метод визначення виробітку.

 

 

Підвищення ефективності виробництва на пвдприємстві передбачає максимальний приріст виробництва продукції або прибутку на кожну одиницю витрачених ресурсів, тобто забезпечується максимум доходів при мінімальних витратах виробництва. Насамперед воно пов’язане із використанням внутрішньовиробничих резервів виробництва на підприємстві, тобто із раціональним використанням матеріально-технічних, трудових та фінансових ресурсів.

Багато в чому рівень прибутковості підприємства залежить і від забезпеченості та ефективності використання ним основних фондів, так як вони приймають безпосередню участь у створенні продукції і є складовою частиною продуктивних сил та визначають ступінь розвитку матеріально-технічної бази підприємства.

Узагальнюючим показником фінансових резльтатів господарської діяльності підприємства є прибуток. Проте аюсолютна його величина залежить ід обсягу виробництва продукції та раціонального використання виробничих ресурсів і не дозволяє зробити певні висновки про господарську діяльність підприємства. Тому в господарській практиці узагальнюючи результати господарської діяльності пвдприємства на основі показників рентабельності (ефективності).

Для кількісного вимірювання рентабельності на підприємстві розраховують такі показники:

рівень рентабельності виробництва;

рівень рентабельності основних і оборотних фондів;

рівень рентабельності майна підприємства.

 

 

На підприємстві виробництво здійснюється при наявності певних факторів. Важливе місце посідають засоби виробництва, які поділяються на основні і оборотні у процесі виробництва.

Основні фонди являються показником міри розвитку процесу праці, вони визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують якісне та вчасне виконання, випуск продукції, що служить для визначення рівня продуктивності живої праці. Економічний потенціал і виробничі можливості підприємств збільшуються, підвищується технічний рівень виробництва на базі зростання основних фондів.

У процесі виробництва основні фонди поступово втрачають свою вартість, переносячи втрачену вартість на новостворену продукцію чи виконану роботу відповідно до втрати споживчої вартості. Даний процес називається амортизацією основних фондів. Цей процес перенесення вартості проводиться з метою відшкодування цієї вартості, тобто за допомогою амортизації праця, уречевлена в основних фондах, відшкодовується у вартості виробленої продукції. Амортизація фіксує міру зношення основних фондів, виражає величину зменшення їх вартості і акумулює комплекс для фінансування оновлення засобів праці по мірі реалізації продукції.

На підприємстві на ефективність виробництва впливає величина норм амортизаційних відрахувань. Якщо норма амортизаційних відрахувань занижена, то амортизаційний фонд не забезпечує простого відтворення основних фондів. Якщо ця норма завищена, то це призводить до штучного збільшення витрат і до зниження прибутку.

Може бути застосована прискорена амортизація активної частини основних фондів. Цей процес проводиться з метою скорочення термінів служби основних фондів шляхом прискореного їх оновлення, з метою створення фінансових умов для прискорення впровадження у виробництво науково-технічних досягнень і підвищення зацікавленості підприємства у прискоренні оновлення і технічного розвитку активної частини основних фондів.

Оборотні фонди на підприємстві представляють собою частину засобів виробництва, які функціонують у процесі виробництва як предмети праці.

Вартість оборотних засобів вступає в обіг, будучи складовою частиною вартості виробленої продукції. При порушенні процесу руху оборотних засобів на одній з стадій кругообігу відчутним є вплив і на решту стадій.

Кругообіг, при якому максимальний економічний ефект досягається при мінімальних запасах оборотних засобів є найбільш раціональним. Підприємство має бути зацікавленим в долі оборотних засобів, оскільки від них залежить не тільки доля безперебійності виробництва.

Як складову частину підвищення ефективності виробництва підприємства в умовах ринкової економіки використовують підвищення продуктивності праці. Підприємства самі планують продуктивність праці і визначають її рівень, забезпечуючи при цьому випередження росту продуктивності праці у порівнянні з ростом середньої заробітної плати та фондоозброєності праці. Факторами росту продуктивності праці є умови, за яких можливе її підвищення. До них належать організаційні, соціальні, матеріально-технічні, економічні, природні та інші.

Зниження собівартості продукції є одним з способів стабілізації економічного та фінансового стану підприємства. Товаровиробник повинен прагнути до скорочення витрат виробництва постійно, а не лише тоді, коли потрапляє у складне фінансово-економічне становище, бо низька індивідуальна собівартість забезпечуватиме підприємству додатковий прибуток, розміри якого будуть тим більшими, чим меншою буде індивідуальна собівартість продукції порівняно з суспільною.

Збільшення величини прибутку є важливішим завданням підприємства в умовах ринкової економіки. На величину прибутку впливає коливання цін навколо вартості продукції. Якщо на ринку попит споживачів дорівнює пропозиції продавців, то ціна встановлюється на рівні вартості продукції і підприємець одержить прибуток, котрий дорівнює величині створеної додаткової вартості. Коли попит буде більшим за пропозицію, то ціни на продукцію будуть вищими за її вартість і відповідно прибуток перевищує величину додаткової вартості. У протилежному випадку прибуток буде меншим ніж додаткова вартість, бо ціна буде нижчою за вартість продукції.

 

 

Гордійчук А. С., Стахів О. А. Економіка підприємства. – Навчальний посібник. – Рівне, РДТУ, 1999. – 247с.

Бойчик І. М. та ін. Економіка підприємств. / Бойчик І. М., Харів П. С. Хончан М. І. – Львів: Сполом, 1998. -212с.

Грузинов В. П., Грибов В. Д. Економіка підприємства: навчальний посібник. – 2-е видання-М: Фінанси та статистика, 1999. – 208 с.

Економіка підприємства: Навч. посібн. для ВУЗів /під редакцією проф. В. П. Грузинова. – М. : Банки та біржі, ЮНІТІ, 1998. – 535 с.

Примак Т. О. Економіка підприємств: Навчальний посібник. – К. : МАУП, 1999- 108 с.

Підприємство і підприємницька діяльність / Шевеленко С. Д., Федів І. І. – Навчальний посібник- К. : Вища школа 1997. 224 с.

Кейлер В. А. Економіка підприємства: Курс лекцій. – М. : ІНФРА-М, Новосибірськ: НДАЕ і У, 1999. – 132 с.