Взаємозв’язок індивідуальних властивостей особистості та реакції на конфліктну ситуацію

Актуальність дослідження. Науковий аналіз подій і процесів, які набувають характеру конфлікту, в останній час стає актуальним. Особливого наукового резонансу проблема міжособистісних конфліктів набула сьогодні у контексті формування теоретичних та методологічних засад нової галузі психології - конфліктології, яка у західних країнах утвердилась вже давно, проте в Україні вона знаходиться на стадії становлення. На цьому новому напрямку дослідницьких робіт виникають питання інтеграції різних наукових підходів, узагальнення емпіричного матеріалу, розробка прогнозів, програм практичних дій, здатних попередити загострення конфліктів, розв’язати конструктивно.

Накопиченні численні дані про причини виникнення, етапи і механізми протікання, шляхи розв’язання різних типів конфліктів (внутрішньо-особистісних, міжособистісних, міжгрупових, міжнаціональних) будуть сприяти прогнозуванню, запобіганню чи пом'якшенню, домаганню справедливого розв'язання суперечливих проблем. Конфліктній ситуації легше запобігти, ніж її загасити. Тому наукове розкриття анатомії конфлікту має важливе як теоретичне, так і практичне значення. Дослідження у цій галузі надзвичайно актуальні, особливо зараз, у перехідний період розбудови самостійної Української держави, коли приводів для виникнення конфліктів є чимало.
Важливе місце у процесі пізнання й управління конфліктом займають дослідження психологічних детермінант виникнення міжособистісних конфліктів, які дозволяють розкрити глибинні основи конфліктної поведінки особистості.
На сьогодні немає єдиного підходу до визначення і розмежування понять «конфліктна поведінка» і «поведінка у конфлікті», які не є тотожними між собою. Таким чином наукова значущість проблеми впливу особистісних рис людини на її поведінку в конфліктній ситуації, а також недостатнє вивчення її з боку загальнопсихологічних знань обумовлюють актуальність даного дослідження.
Стан дослідження проблеми.  Проблема конфлікту як особливого процесу зі своїми позитивними і негативними сторонами розроблялася рядом відомих вчених, зокрема, слід відзначити роботи таких авторів, як Абрамов Ю. В., Амелин В.Н., Анцупов А. Я., Шипилов А. И., Балакновский С. В., Малышев А.А., Бандурка А.М., Друздь В.А., Баткина И.Б., Громова О. Н. та ін. Практичні способи вирішення конфліктів за допомогою системи управління конфліктами та використання особистіісних особливостей його учасників розглянуті у працях Сельчонка К. В., Уткіна Е. А., Дмитриева А.В., Емельянова С.М., Алексеева Г. К., Ворожейкина И.Е., Кибанова А.Я., Захарова Д.К., Ратникова В.П., Кармин А.С. та ін. Взаємозв’язок індивідуальних властивостей особистості зі стилем її поведінки у конфлітких ситуаціях став предметод дослідження таких вчених, як Білий Б. В., Гришина Н.В., Гуткина Н.И., Донцов А. И. Полозова Т. А., Донченко Е.А., Титаренко Т.М., Канатаев Ю. А., Крогиус Н. В., Ложкин Г.В., Повякель Н.И., Любимова Г. Ю., Обозов Н. Н., Петровская Л. А., Сперанский В.И., Хащенко В. А. та ін.
Об'єкт дослідження - конфліктна поведінка особистості у ситуації міжособистісної взаємодії.
Предмет дослідження - система внутрішніх детермінант конфліктної поведінки особистості.
Мета дослідження - науково-теоретичне обгрунтування та експериментальне дослідження особистісних психологічних чинників конфліктної поведінки особистості.
Гіпотеза дослідження. Відповідно до об'єкта та предмета дослідження сформульована гіпотеза, яка полягає у припущенні, що конфліктна поведінка особистості визначається психологічними чинниками, зокрема, тип темпераменту значно впливає на поведінку особистості у конфлікті.
Для досягнення поставленої мети і перевірки висунутої гіпотези були поставлені наступні завдання:

• окреслити поняття конфлікту і сучасний стан його вивчення;
• визначити стилі поведінки особистості в конфліктній ситуації;
• охарактеризувати вплив темпераменту на стиль конфліктної поведінки особистості;
• дослідити вплив особливостей темпераменту на поведінку особистості в конфліктній ситуації.

Методи дослідження. При формуванні блоку методик ми виходили із необхідності найбільш повного розкриття предмета дослідження, об'єктивності його відображення. Характер дослідження та його завдання обумовили використання низки методів та методик дослідження: аналіз та узагальнення літератури з проблеми міжособистісних конфліктів; спостереження; бесіди; анкетування; опитування; методика діагностики способів реагування на конфліктну ситуацію К.Томаса (адаптована Н.В.Гришиною), особистісний опитувальник визначення темпераменту В. М. Русалова, vетодика діагностики самоконтролю в спілкуванні М. Снайдера.
Теоретичне і практичне значення дослідження полягає у розширенні знань про джерела виникнення міжособистісних конфліктів; у розробці моделі конфліктної поведінки особистості; у теоретичному обгрунтуванні психологічних детермінант конфліктної поведінки. Практична цінність роботи полягає в тому, що теоретичні положення, результати експериментального дослідження та їх інтерпретація, висновки, що викладені у роботі допоможуть психологам, педагогам, соціальним працівникам здійснювати корекційну роботу, попереджати та приглушувати прояви конфліктної поведінки під час міжособистісної взаємодії. Отримані результати роботи можуть використовуватися при розробці практичних рекомендацій щодо розв'язання міжособистісних конфліктів, при плануванні навчально-виховного процесу вузу, при читанні спецкурсу з психології конфліктів, а також курсів «Соціальна психологія», «Загальна психологія».
Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, який вміщує 60 джерел, і додатків. Загальний обсяг роботи складає 46 сторінок.