Взаємодія муніципальної міліції з органами державної влади, місцевого самоврядування і населенням в умовах реформування ОВС України

У визначених законом межах органи місцевого самоврядування змушені звертатися до територіальних органів МВС України, інших правоохоронних органів з проханням надати допомогу в забезпеченні виконання їх рішень з питань забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян або ж намагатися створити власні структури, які б займалися правоохоронною діяльністю, забезпечували реалізацію рішень місцевих рад та їх виконавчих органів. Для реального утвердження правоохоронних повноважень місцевого самоуправління необхідним є створення спеціальних правоохоронних органів у їх структурі. Одним з таких органів може стати муніципальна міліція, покликана гарантувати реальне забезпечення законності та правопорядку на місцях.

Проблемним питанням залишається визначення умов і порядку контролю з боку держави за реалізацією муніципальною міліцією своїх повноважень, форм і методів взаємодії з ОВС та іншими органами державної влади в Україні.

Із створенням у системі МВС підрозділів для роботи з населенням і громадськими формуваннями почався активний пошук форм і методів роботи ОВС з населенням, громадськими формуваннями та трудовими колективами. Залучення громадськості до боротьби з правопорушеннями має відбуватись шляхом неухильного підвищення активності населення.

Форми взаємодії міліції та громадськості можна систематизувати таким чином:

• форми спільної діяльності (спільне патрулювання міліції та дружинників; спільні рейди; перевірки організацій, які здійснюють торгівлю) ;
• форми узгодженої діяльності (узгоджене розташування сил та засобів, наприклад, на підставі розробки єдиної дислокації патрульно-постової служби міліції з урахуванням сил міліції) [9].

На практиці форми взаємодії використовують з такими закономірностями:

Спільний аналіз і оцінка оперативної обстановки необхідні як початковий момент у спільній охороні громадського порядку – це потребує досвіду та професійних знань, ініціативи працівників міліції. У той же час він має проводитися періодично, щоб постійно та своєчасно реагувати на зміну оперативної обстановки, вносити корективи в дислокацію патрульних і постових нарядів, організацію профілактичної роботи.

Взаємне інформування з питань охорони громадського порядку на території, яка обслуговується, дозволяє врахувати обставини, що можуть впливати на заходи підрозділів міліції, вибір засобів для досягнення певних цілей.

Спільне планування заходів з охорони громадського порядку та боротьби з правопорушеннями включає складання планів роботи взаємодіючих сторін на визначений період на основі встановлення оперативної обстановки, сформульованих конкретних висновків і результатів її аналізу. Спільне планування роботи забезпечує узгоджену або спільну діяльність міліції та громадськості, є однією з найбільш ефективних форм організації взаємодії.

Взаємний обмін досвідом у боротьбі з правопорушеннями, організаційною формою якого є різноманітні семінари, наради, зустрічі, співбесіди, де працівники міліції демонструють громадськості, яким чином слід поводитись за певних обставин (при затриманні правопорушника, проведенні профілактичної роботи тощо). Для поширення передового досвіду можуть використовуватися ЗМІ, готуватися спеціальні матеріали (буклети, пам’ятки) [10, с. 125-127].

Спільні організаційні заходи під час охорони громадського порядку та громадської безпеки: спільне патрулювання, виставлення постів разом з працівниками міліції, інші заходи. Особливе місце організації взаємодії належить періодичному проведенню зборів за підсумками роботи за вказаний час або за підсумками спільного виконання будь-яких заходів, рішень органів виконавчої влади у боротьбі зі злочинністю, участі в забезпеченні охорони громадського порядку, під час проведення масових заходів, погоджених у випадках, передбачених законом, з виконавчими органами місцевого самоврядування

Допомога міліції громадським формуванням різного характеру в організації роботи, її плануванні, навчанні представників громадськості формам і методам боротьби з правопорушеннями.

Наведений перелік форм організації взаємодії міліції та громадськості не є вичерпним, на практиці зустрічаються й інші форми. Перспективним напрямом подальшого дослідження є вивчення й узагальнення зазначених форм, виявлення нових, перспективних форм, визначення їх ефективності у справі досягнення максимальної узгодженості дій міліції з громадськістю, розробці рекомендацій та їх нормативним закріпленням.

Процес формування громадської думки, його значення у правоохоронній діяльності, як правило, залежить від належно організованої роботи з урахуванням ставлення людей. Формуючи громадську думку про діяльність муніципальної міліції, необхідно зробити її вагомою, дієздатною, щоб досягти запланованих цілей. Міра досягнення цілей – критерій ваги громадської думки, на що впливають соціальні та несоціальні явища, взаємовплив і взаємодія яких визначають її реальний рівень. Завдання полягає в тому, щоб розкрити механізм даного явища, нейтралізувати вплив негативних факторів і надати більшого прискорення позитивним.

Із зростанням професіоналізму працівників муніципальної міліції підвищиться ефективність її роботи, що, безумовно, вплине на зростання її авторитету, налагодження співпраці з населенням. У зв’язку з цим рекомендуємо такі заходи щодо підвищення іміджу муніципальної міліції:

• враховувати специфіку населених пунктів, їх розміри, демографічну ситуацію, характер зайнятості населення, стан його правової свідомості при плануванні та проведенні заходів з налагодження взаємодії міліції з населенням;
• надавати муніципальній міліції більше свободи у виборі конкретних форм налагодження партнерських стосунків;
• запровадити постійний моніторинг вивчення громадської думки (бажано, за типовим інструментарієм) з наступною популяризацією в органах місцевого самоврядування, підрозділах міліції його результатів;
• при оцінці іміджу міліції, розробці та прийнятті політики щодо його підвищення спиратись на результати попередніх вивчень громадської думки;
• оцінювати діяльність з налагодження зв’язків з громадськістю не за кількістю проведених заходів, а за змінами у відносинах муніципальної міліції та громадян, підвищенні рівня інформованості населення про її діяльність, довіри до неї;
• розширювати стосунки зі ЗМІ, розробити інформаційну політику з висвітлення діяльності муніципальної міліції, стратегії подачі відповідної інформації;
• розвивати ті форми правоохоронних громадських об’єднань, які є найбільш дієвими в населених пунктах, уникати кількісних показників при оцінці роботи з громадськими формуваннями (їх кількість, чисельність тощо), що дозволить зменшити формалізм цього напряму зв’язків з громадськістю [4, с. 160-161].

Урахування виділених особливостей відносин муніципальної міліції та громадськості дозволить спрямувати зусилля і кошти для вирішення невідкладних проблем працівників міліції, дасть змогу визначити пріоритетні напрями фундаментальних досліджень для створення необхідної бази управління процесами в міліції. Слід констатувати, що необхідні для практики наукові дослідження форм взаємодії міліції та громадськості, їх ефективність вивчені далеко не повністю.

Висновок. Резюмуючи викладене, зазначимо таке. Для нормального та ефективного функціонування в правовій державі повинна бути створена авторитетна, підпорядкована закону, підконтрольна, високопрофесійна і відповідальна поліція. Правова держава в результаті еволюційного розвитку трансформується з поліцейської, подолавши і залишивши у минулому такі риси поліції, як адміністративне свавілля, недбале ставлення до прав і свобод окремої людини як до чогось другорядного, безвідповідальність за свої дії, діяльність на основі, головним чином, підзаконних актів та інструкцій. Аристотельсказав: «Людина – це суспільна тварина». Суспільно-людське джерело в ній переважає і панує, а тваринне приборкується, підкоряючись розуму. Аналогічне можна сказати про правову державу: це – держава, яка зберегла поліцейський апарат, але апарат більш високого професійного рівня, який діє на підставі закону. Без поліцейського апарату правова держава не може існувати. Чудово висловився аргентинський вчений Г. Марі- ньон, який підкреслив роль поліції в сучасній правовій державі: «Вона воістину стала одним з наріжних каменів держави. Глобальну силу кожної країни можна виміряти за можливостями її поліції. Державу майбутнього можна представити у мріях без армії, але з поліцією ще більш могутньою, ніж нинішня». Дійсно, ні правова держава, ні громадянське суспільство ні сьогодні, ні завтра, ні в самому далекому майбутньому не зможуть існувати без поліції [11, с. 6].

Сподіваємося, що висловлені нами пропозиції та зроблені висновки, в процесі дослідження питань взаємодії муніципальної міліції з органами державної влади, місцевого самоврядування і населенням в умовах реформування ОВС України будуть сприяти зміцненню законності у сфері забезпечення охорони громадської діяльності та безпеки.

 

1. Федів Л. В., Шмарко Н. С. Органи внутрішніх справ України в умовах її інтеграції в європейський союз / Л. В. Федів, Н. С. Шмарко // Роль правоохоронних органів у формуванні правової держави в умовах євро- інтеграції України [Текст]: матеріали Всеукр. підсумк. наук. -практ. конф. Частина 2 (Київ, 12 берез. 2015 р.). – К. : Нац. акад. внутр. справ. – 2015. – С. 122-124.
2. Проневич О. С. Діяльність муніципальної (місцевої) поліції/міліції в європейських державах: деякі теоретичні та організаційно-правові аспекти / О. С. Проневич // Український юридичний портал [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //radnuk. info/ statti/249-tюriua-gov/14818-2011-01-19-03-24-04. html.
3. Сергєєв А. В. Організаційно-правові засади діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку: дис. кандидата юрид. наук: 12. 00. 07 / А. В. Сергєєв. – Х., 2004. – 216 с.
4. Камінський А. І. Муніципальна поліція як форма реалізації правоохоронної функції місцевого самоврядування: дис. канд. юрид. наук: 12. 00. 02 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / А. І. Камінський. – К., 2008. – 232 с.
5. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
6. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.
7. Про захист прав споживачів: Закон України від 15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 1. – Ст. 1.
8. Про затвердження Положення про спеціальний приймальник для утримання осіб, підданих адміністративному арешту: Наказ МВС України № 552 від 18 вересня 1992 року.
9. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22 червня 2000 р. // Урядовий кур’єр. – 2000. – № 56.
10. Коропатов О. М. Форми взаємодії міліції з громадськими формуваннями та населенням по охороні громадського порядку / О. М. Коропатов // Основнінапрямки реформування ОВС в умовах розбудови демократичної держави: матер. міжнар. наук. -практ. конференції, Одеса, 14-15 жовтня 2004 року. Ч. 1. – Одеса, 2004. – С. 125-126.
11. Чернєй В. В. Реформування ОВС: сучасний стан та перспективи / В. В. Чернєй // Роль правоохоронних органів у формуванні правової держави в умовах євро- інтеграції України [Текст]: матеріали Всеукр. підсумк. наук. -практ. конф. Частина 2 (Київ, 12 берез. 2015 р.). – К. : Нац. акад. внутр. справ. – 2015. – С. 4-7.