Явища моносемії та полісемії в українській та англійській мовах

Актуальність теми дослідження. Лексична семантика української мови останніми десятиріччями активно й усебічно вивчається науковцями. Предметом дослідження в сучасній лінгвістиці стають різні лексико-семантичні категорії: моносемія (однозначність слів) та полісемія (багатозначність слів). Специфіка лексико-семантичної категорії моносемії розкривається саме при порівнянні її з полісемією.

Наявність у мовній одиниці більш як одного значення за умови семантичного зв’язку між ними або переносу спільних чи суміжних ознак чи функцій з одного денотата на інший дозволяє говорити про таку мовну категорію, як полісемія. Проблемою полісемії як одного з центральних питань мовознавства займалися представники різних напрямів семасіології, однак вона й досі остаточно не розв’язана. 

Викликає суперечки явище полісемії в термінології. Традиційно багатозначність термінів розглядають як явище негативне. Однак система живої мови перебуває в безперервному, але постійному русі та розвитку, саме тому окремі її елементи одержують нову характеристику і набувають нового значення й статусу. Отже, багатозначність термінів є природною властивістю, що може проявлятися у вигляді семантичної варіативності й у вигляді полісемії.

Питання співвідношення явищ полісемії та моносемії має велике значення для лексикології та лексикографії. Розв’язання  його  сприятиме  глибшому  розумінню  цих  понять,  фактичних  меж  поширення,  шляхів розрізнення. Особливо важливо при перекладі неоднозначних слів правильно зрозуміти їх семантичний відтінок, адже широке значення неможливо розкрити, переклавши його одним-єдиним словом. Моносемія та полісемія іноді спричиняють мовну неоднозначність, заважають прозорому сприйняттю, завуальовують  зміст  висловлювання.  Як  правило,  певні  труднощі  виникають  при  розумінні  полісемантів  та специфічних моносемантів української мови іноземцями або ж наймолодшими її носіями – дітьми.

Стан дослідження проблеми. У лінгвістиці кінця ХХ – початку ХХІ ст. проблема співвідношення моносемії та полісемії розглядалася багатьма дослід-никами. Проблема окремого значення слова ставилася М. Л. Вотінцевою [6], А. С. Д’яковим [10], А.В. Крижанівською [16], Л.А. Лисиченко [19] та іншими лінгвістами в їх класичних працях. Проблеми полісемії розглядаються в працях В. Гладкої [8, 9], А.А. Залізняка [13], Т.В. Михайлової [20], І. Г. Ольшанського [22, 23], О.О. Тараненко [30] та ін. Проте комплексних  наукових праць з грунтовного вивчення особливостей моно- і полісемантики слів української мови на сучасному етапі практично немає.

Мета дослідження – з’ясувати місце явища моно- та полісемії у лексичній системі мови та дослідити його на практиці. 

Об’єкт дослідження – словникові статті, які подають однозначні і багатозначні слова.

Предмет дослідження – лексикографічне відображення моно- та полісемії.

Відповідно до мети роботи визначено наступні її завдання: 

• визначити місце моносемантичних слів у лексичній системі мови;
• охарактеризувати полісемію лексичних значень слів;
• проаналізувати проблему розмежування еврісемії та полісемії в українській мові;
• дати характеристику моносемантів у тлумачному й енциклопедичному словниках;
• дослідити фактори розвитку полісемії іменників на прикладі видань Словника української мови та російсько-українського науково-технічного словника.

Методи дослідження. Характер об'єкта, мета, завдання й загальний напрямок дослідження визначили використання відповідних методів лінгвістичного аналізу, основним з яких є описовий метод з усім комплексом його прийомів. Використовувалися також прийоми кількісного й порівняльного аналізу.

Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження і включає вступ, два поширені розділи, висновки та список використаних джерел, загальний обсяг роботи склав 36 сторінок.