Юридична відповідальність як елемент складних правовідносин

 

Підстави юридичної відповідальності – сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою (притягнення до відповідальності) і об'єктивно необхідною (настання відповідальності).

Юридична відповідальність може бути схарактеризована як елемент складних правовідносин, що включає дві основні системи зв’язків їхніх суб’єктів: 1) право держави на покарання порушника правової норми і кореспондований йому обов’язок правопорушника зазнати призначених мір відповідальності; 2) право порушника на захист, якому відповідає обов’язок державних органів забезпечити всі передбачені законом засоби правового захисту. Таким чином, юридична відповідальність є цілісним явищем, має охоронний і регулятивний характер. Не виключається відповідальність і за невинне заподіяння шкоди (заподіювач шкоди зобов’язаний відшкодувати збиток). Класифікація юридичної відповідальності на види можлива за різними критеріями: за галузевою ознакою, за формою здійснення, залежно від суб’єктів покладання юридичної відповідальності, та від змісту санкцій. Дослідження функцій юридичної відповідальності у різних галузях права дозволило виокремити ті з них, що є універсальними і притаманні, таким чином, усім видам. Підстави притягнення до юридичної відповідальності – сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою:

1) наявність складу правопорушення (фактична підстава) ;

2) наявність норми права, що прямо передбачає склад правопорушення (нормативна підстава).

Правопорушення як таке не призводить до настання юридичної відповідальності, а лише слугує підставою для притягнення до неї. Підстави настання юридичної відповідальності – сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність об'єктивно необхідною:

1) наявність здійснення суспільно шкідливої або суспільно небезпечної поведінки, тобто юридичного факту вчинення правопорушення (фактична підстава) ;

2) наявність норми права, що забороняє таку поведінку та встановлює відповідні санкції (нормативна підстава)!

3) відсутність підстав для звільнення від відповідальності – можливість звільнення від відповідальності зафіксована нормами права (наприклад, передання неповнолітнього під нагляд батьків). У законах можуть міститися вказівки про обставини, що виключають неправомірність діяння і, отже, відповідальність (крайня необхідність, необхідна оборона або перебування у стані неосудності) ;

4) наявність правозастосовного (процесуального) акта, що набрав чинності, – рішення компетентного органу, який накладає юридичну відповідальність (процесуальна підстава). Вольова діяльність юридичних установ, що пов'язана з установленням діяння конкретної винної особи і наслідків його скоєння, відбувається на визначених процедурних підставах. Ці підстави здобули назву процесуальні підстави відповідальності. відповідальності. Юридична відповідальність здійснює превентивну, каральну, регулятивну, відновлювальну й виховну функції. Ці функції притаманні всім видам юридичної відповідальності. Підставою юридичної відповідальності є правопорушення. До універсальних (загальнообов’язкових) елементів складу правопорушення належать об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт. Що стосується суб’єктивної сторони, вона може бути відсутньою у цивільних правопорушеннях, деяких видах господарських правопорушень, але є обов’язковою у злочинах, адміністративних проступках.

Підстави виключення юридичної відповідальності:

1) стан особистості правопорушника, визначений як неосудний (неосудність особи, що доведена в судовому порядку; недосягнутий вік, що встановлений законом) ;

2) відсутність суспільної небезпеки (шкідливості) діяння у випадках захисту суб'єктом своїх прав (необхідна оборона і крайня необхідність) ;

3) відсутність у діянні елементів складу правопорушення (об'єктивно протиправне діяння (казус), тобто діяння безвинне; фізичний або психічний примус; виконання наказу або розпорядження) ;

4) заподіяння шкоди при затриманні особи, що скоїла злочин; обґрунтований ризик;

5) скасування акта, що установив юридичну відповідальність тощо.

Підстави звільнення від юридичної відповідальності (узагальнені з тих, що визначені в кримінальному, адміністративному, трудовому законодавстві та інших його галузях) :

1) невисокий ступінь (малозначущість) суспільної небезпеки правопорушення або втрата ним ознак суспільної небезпеки до розгляду справи в суді;

2) низький ступінь суспільної небезпеки особистості правопорушника або особа, що вчинила правопорушення, перестала бути суспільно небезпечною;

3) діяльне каяття правопорушника – примирення з потерпілим і добровільне відшкодування заподіяної своїми діями шкоди, тобто наявність в особи соціально схвалюваної поведінки (до і після здійснення правопорушення) ;

4) завершення строку давності щодо притягнення до юридичної відповідальності;

5) акти про амністію або помилування тощо.

Кожний вид юридичної відповідальності має підстави для звільнення від неї, що закріплені у приписах законодавчих актів.

Загальні підстави звільнення від відповідальності:

1) особа, яка вчинила правопорушення, перестала бути суспільно небезпечною;

2) правопорушення в результаті змін обставин втратило ознаки суспільної небезпеки.

За загальним правилом суб'єкт правопорушення є суб'єктом юридичної відповідальності («відповідальність за наявності вини»). Але не завжди суб'єкт правопорушення стає суб'єктом юридичної відповідальності. Цивільне право передбачає випадки, коли відповідальність настає без наявності вини: а) за договорам (у разі якщо збитки, заподіяні однією стороною іншій, відшкодовані безпосередньо нею чи третьою стороною – поручителем) ; б) за законам (у разі об'єктивно протиправного діяння, наприклад, батьки або усиновителі чи опікуни несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їх малолітніми дітьми – особами до 14 років).

Законом не допускається неправомірне притягнення до відповідальності, коли об'єктивно відсутні необхідні для цього підстави. На жаль, такі випадки трапляються у правозастосовній практиці. Вони є результатом: а) самозвинувачення; б) судової помилки; в) свідомого підтасування юридичних фактів у справі.

Презумпція невинності громадянина – це припущення, згідно з яким особа вважається невинним, поки його винність не буде доведена у встановленому законом порядку. Презумпція невинності є прояв загальної доброчесності громадянина.

Сенс і призначення презумпції невинуватості полягає у вимогу повної і безсумнівною доведеності твердо встановленими фактами звинувачення як підстави висновків попереднього слідства в обвинувальному укладення і суду в обвинувальному вироку. З презумпції невинуватості випливає також правило, згідно якому всяке сумнів трактується на користь обвинуваченого. Тягар доказування винності обвинуваченого лежить на тому, хто його звинувачує.

Презумпція невинності громадянина діє у всіх галузях права. Своє чітке вираження отримала в Основному Законі Російського держави і в Декларації прав і свобод людини і громадянина: «Кожна людина, яка притягається до відповідальності за правопорушення, вважається невинним, поки його вина не буде встановлена судом в рамках належної правової процедури. Право на захист гарантується».

Презумпція невинуватості обвинуваченого є гарантією встановлення істини по кримінальній справі, стримуючим фактором необґрунтованого засудження громадянина, порушення його законних прав, що дуже важливо в умовах формування правової держави.

Для правової науки і практики дуже важливо з'ясувати співвідношення і взаємозв'язок юридичної відповідальності та державного примусу, їх спільні та відмінні риси. Тим більше, що в літературі вони нерідко або ототожнюються, або, навпаки, протиставляються.

Юридична відповідальність найчастіше визначається через різні форми державного примусу. Це пояснюється тим, що правова відповідальність, як правило, розглядається лише в негативному аспекті. В результаті вся проблема відповідальності зводиться в основному до боротьби з злочинністю.

Між тим державний примус застосовується тільки при реалізації негативної (ретроспективної) відповідальності як допоміжний засіб, яке не можна поширювати на всі різновиди відповідальності.

Отже, роблячи висновки, можна сказати що порівнюючи запропоновані у літературі переліки обставин та аналізуючи положення відповідних галузей законодавства (кримінального, цивільного, адміністративного), визначено ті з них, що є спільними (загальними) для всіх галузей права. По-перше, такою обставиною, що виключає протиправність діяння і юридичну відповідальність, є необхідна оборона. По-друге, такою загальною обставиною є неосудність (у широкому значенні цього поняття) особи, яка вчинила правопорушення.

 

 

Скакун О. Ф. Теорія держави і права. – Х: “Консум”. – 2001.

Зелена О. Визначення підстав юридичної відповідальності: актуальні питання / О. Зелена // Право України. – 2003. – № 4. – С. 21-26.

Зайчук О. В., Оніщенко Н. М. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 688 с. – ISBN 966-667-212-Х. (Таблиця адаптована автором цієї статті Вікіпедії)

Підстави звільнення від юридичної відповідальності. Презумпція невинуватості. Сенякин І. Н // Підручник Теорія держави і права: Курс лекцій