Юридичні факти в системі попередження та вирішення юридичних конфліктів Legal facts in the prevention and settlement of legal conflict

Юридична кофліктологія вивчає ті конфлікти, які характеризуються правовим аспектом, правовою позицією та пов’язані із реальними правовими відносинами, що породжені юридичними фактами.

Самі ж юридичні факти слугують підставою виникнення, зміни і припинення правовідносин. До них відносяться конкретні життєві обставини, з якими норми права пов’язують настання правових наслідків. Проте, варто не забувати, що не кожна життєва обставина є юридичним фактом і тягне за собою юридичні наслідки, а лише така, з якою норми права пов’язують настання правових наслідків. Це свідчить про дуалізм юридичних фактів, який залежить як від конкретних життєвих обставин, так і від визнання державою цих обставин юридичними фактами.

Виходячи з того, що юридичні конфлікти є своєрідними специфічними правовідносинами, ми можемо стверджувати, що без юридичних фактів неможливе ні виникнення, ні зміна, а ні припинення жодного юридичного конфлікту.

Це дозволяє зробити висновок про те, що у системі юридичної конфліктології юридичні факти носять своєрідний троїстий характер.

По-перше, юридичний факт є підставою виникнення конфлікту.

У динаміці юридичного конфлікту юридичний факт є необхідною передумовою як виникнення конфліктної юридичної ситуації, так і безпосереднього виникнення конфліктних правовідносин.

Будь-який юридичний конфлікт виникає і розвивається з протистояння суб’єктів конфлікту в межах певної соціальної проблеми, для вирішення якої згодом вдаються до можливості правового регулювання. Це дає можливість стверджувати, що спір про право випливає зі спору про певний факт. Будь-який спір про право в переважній більшості випадків починається з неюридичних домагань – спору про факти, а згодом переростає у чисто юридичний конфлікт або суперечку про право [2, с. 10-11].

При цьому важливо визначити момент переростання соціального конфлікту в юридичний. Адже юридичний конфлікт тому і юридичний, що на нього поширюються норми права. Соціальний конфлікт набуває статусу юридичного тільки з моменту дії норми права (наприклад, з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення, порушення кримінальної справи і т. п.).

Якщо дії як юридичні факти часто залежать від волі самих суб’єктів конфлікту, то події, що відносяться до юридичних фактів і стали передумовою виникнення конфліктної юридичної ситуації, – це факти, походження яких не пов’язане з волею суб’єктів конкретного правового конфлікту. Тут важливо усвідомити, що події можуть бути пов’язані з волею людей, проте вони можуть бути і не пов’язані з волею суб’єктів саме того юридичного конфлікту, передумовою якого виступає юридичний факт. Прикладом може свідчити така подія, як смерть людини, що тягне за собою відкриття спадщини і призводить до виникнення конфліктної юридичної ситуації, суб’єктами якої будуть спадкоємці, від волі яких не залежала смерть спадкодавця. Якщо ж спадкоємці були причетні до смерті спадкодавця, то виникає інша конфліктна ситуація (між спадкоємцями і державою в особі правоохоронних органів), передумовою якої є такий юридичний факт, як правопорушення [3, с. 439-440].

Отже, для виникнення юридичного конфлікту в його чистій формі необхідним є юридичний факт – передумова виникнення конфліктної юридичної ситуації.

По-друге, юридичні факти є єдиною підставою доведення чи спростування певних конфліктних життєвих обставин.

Правовий конфлікт лежить в основі доказування, і саме він виступає єдиною можливістю, яка надається людині для встановлення на свою користь певного факту правозастосовчим органом. В основі конфлікту лежить початок правозастосування, оскільки тільки за допомогою спірних думок про факти і прийнятої правозастосовчим органом однієї з них за істину і стає можливим розв’язання спірних суспільних відносин, їх перетворення в беззаперечні правовідносини. Беззаперечність у даному випадку обумовлена вольовим тиском із боку законодавця, яка реалізується через діяльність правозастосовчого органу щодо застосування правових норм до певного адресата спірних суспільних відносин [4, с. 112].

Сама необхідність зняття інформаційної невизначеності щодо обставин конкретної конфліктної ситуації, яка потребує доведення та владного втручання, вимагає діяльності компетентних органів з отримання, фіксації, накопичення, зберігання, опрацювання, оцінки та використання відповідної інформації на основі юридичних фактів [5, с. 131].

У противному випадку кожен учасник правовідносин може трактувати юридичні факти і їх властивості по-своєму, що зупинить механізм правового регулювання і призведе до неможливості вирішення чи попередження юридичного конфлікту.

По-третє, на основі юридичних фактів здійснюється попередження та вирішення юридичних конфліктів (правозастосовча діяльність). У межах юридичної конфліктології даний аспект розглядається як основоположний засіб правового впливу на соціальні конфлікти.

Виходячи з того, що юридичні конфлікти є неоднозначними, мінливими та не схожими один на одного, важко визначити єдині форми та універсальні способи їх вирішення та попередження.

Якщо під завершенням конфлікту слід розуміти його припинення з будь-яких причин, то під вирішенням конфліктів треба розуміти тільки позитивну дію самих учасників або третіх осіб, які припинили протистояння мирними чи силовими засобами [1, с. 200].

Попередження конфлікту є більш корисною для суспільства діяльністю, ніж вирішення вже існуючого конфлікту. Тому на попередження конфліктів направлені значні зусилля суспільства та держави, які характеризуються їх впливом на можливих учасників конфлікту, мотивацію їх поведінки, об’єкти, сили і засоби, які використовуються до виникнення протистояння [6, с. 106-107].

Попередити конфлікт означає завчасно збагнути можливість його виникнення та усунути причину протиріч.

Юридичні факти є єдиною підставою вирішення та попередження юридичного конфлікту. Так, наявність такого юридичного факту як вчинення правопорушення обов’язково потягне за собою виникнення юридичної конфліктної ситуації, яка буде вирішена і в майбутньому попереджена шляхом правозастосовчої діяльності держави в особі правоохоронних та судових органів.

При цьому основою застосування правових процедур, спрямованих на вирішення правового конфлікту, виступає складний юридичний склад – сукупність юридичних фактів у вигляді дій або неправомірної бездіяльності конфліктуючих сторін, або однієї з них.

У даному випадку ми можемо говорити про встановлення та застосування правоприпиняючих юридичних фактів. Умовно кажучи, необхідність встановлювати такі юридичні факти у правовідносинах виникає у тих випадках коли норма, в якій закріплена правова модель факту, не дозволяє чітко визначити її властивості і наслідки, або ж сторона правовідносин не визнає ту чи іншу властивість чи наслідок право-припиняючого юридичного факту.

Саме в ході вирішення та попередження конфліктних ситуацій можливо стверджувати про наявність чи відсутність у кожному окремому випадку право-припиняючого факту й визначити необхідність його встановлення для розкриття істини. Діяльність учасників правовідносин направлена на встановлення правоприпиняючих юридичних фактів і не зводиться до пошуку юридичних фактів та інформування одне одного про них. Адже сам процес пошуку істини, реальності супроводжується аналізом ситуації, норм права, окремих дій, наслідків, які вони спричиняють чи можуть спричинити [7, с. 69-70].

Конфліктна природа більшості юридичних фактів не тільки становить основу, зміст юридичної практики, а й утворює потенційні ситуації для юридичної науки та правової конфліктології [8, с. 3].

Висновки. Отже, підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновки, що тільки за допомогою спірних тверджень про юридичні факти і прийняття на основі законних підстав одного з цих тверджень за істину стає можливим вирішення і попередження конфліктних відносин, їх перетворення в беззаперечні правовідносини. Тільки настання юридичних фактів тягне виникнення відповідних юридичних наслідків і, навпаки, їх відсутність не дає можливості настання таких наслідків. Ефективна відповідальність не можлива без чіткого визначення умов її настання, тобто конкретних юридичних фактів.

За допомогою добре продуманого комплексу юридичних фактів, тобто шляхом надання юридичного значення тим чи іншим життєвим обставинам, можна значним чином впливати на динаміку розвитку юридичних конфліктів, направляти їх у потрібне русло, досягти їх ефективного вирішення та попередження.