Загальна характеристика екзогенних та екзогенно-органічних психічних розладів. Проблеми екологічної психіатрії. Екзогенні психічні розлади травиатичного, інфекційного, соматичного, судинного та ендокринного походження

 

 

Травматичні психози гострого періоду частіше розвиваються після важких черепно-мозкових травм при наявності доаткових екзогенних шкідливостей. Гострі церебральні травматичні психози – різновид неспецифічних симптоматичних екзогенних реакцій Бонгоффера (делірій, епілептичне збудження, сутінки, амнезія, галюциноз, маніакально – експансивний та параноїчний психози). Існує певна залежність між тривалістю порушення свідомості після травми і картиною психоза; кома або сопор тривалістю більше 3 сут. частіше змінюється корсаковським синдромом, кома тривалістю до 1 сут. -сутінковим станом свідомості.

Серед психотичних синдромів частіше за все спостерігається деліріозний, який звичайно виникає на фоні оглушеності в період виходу хворого із коми або сопора. Невпорядковані хаотичні рухи у хворого замінюються більш ціленаправленими, які нагадують хватаючі, ловлячі і перебираючі, відмічається симптом пробудження (при голосних, повторних окликах вдається привернути увагу хворого, получити від нього декілька односкладних відповідей), зорові галюцінації і ілюзії. Хворий дезорієнтований, відчуває страх або гнів. Добові коливання порушення свідомості не характерні. Тривалість делірія – 1-3 дні і більше. Можливі рецидиви психозу після короткого (кілька днів) “світлого проміжку”. Спогади про деліріозний стан неповні. Травматичний делірій виникає в 3-4 рази частіше у осіб, які зловживали алкоголем.

Сутінкові стани свідомості розвиваються, як правило, через декілька днів після прояснення свідомості при наявності додаткових шкідливостей. У хворих порушується орієнтація в оточуючому середовищі, виникає психомоторне збудження, страх, часткові обмани сприйняття. В деяких випадках спостерігається пуерільна і псевдодементна поведінка. Закінчується сутінковий стан з послідуючою амнезією хворобливих переживань.

Онейроідні стани проявляються сценоподібними галюцинаторними переживаннями фантастичних подій, руховою загальмованістю, застигшою зачарованою мімікою. Відмічаються патетичні висловлювання, збудження в межах ліжка.

При важких черепно-мозкових травмах після тривалої коми розвивається корсаківський синдром, частіше при пораженні задніх відділів правої півкулі великого мозку і діенцефальної області.

Афективні психотичні стани в гострий період виражаються депресивними або маніакальними станами з дисфоричними епізодами. Для депресивних станів характерні тривога, нестійкі бредові ідеї відношення, іпохондричні скарги. Вегетативно-судинні пароксизми, а для маніакальних – ейфорія, переоцінка своєї особистості, анозогнозія і рухлива гіперактивність.

2/ У підгострий період відбуваються розсмоктування й організація ушкоджених ділянок мозку, максимально повне вмикання компенсаторно-пристосувальних реакцій і процесів, що супроводжується повним або частковим відновленням або стійкою компенсацією порушених у результаті травми функцій мозку й організму в цілому. Тривалість цього періоду: при легкій ЧМТ – до 2 міс, при середньої важкості – до 4 міс, при важкій – до 6 міс.

В період відновлення функцій г. м. можуть спостерігатись перехідні с -ми Віка:

Легкі (афективні) астенічні в різних варіантах

Сер. ступеня важкості (шизофреноподібні) галюцинаторні, гал – параноїдні

Важкі: моріаподібний, апато – абулічний

В цей період травматичної хвороби найбільш часто знаходять астенічний синдром. Психічний стан хворих характеризується виснажувальністю, зниженням психічної продуктивності, почуттям втомлюваності, слуховою і зоровою гіперестензією. В структуру астенічного синдрому входить адинамічний компонент. В деяких випадках астенічна симптоматика комбінується з капризністю, сльозливістю, наявністю соматичних скарг.

Часто спостерігається ретроградна амнезія, яка може бути повною або частковою; з часом вона підлягає редукції. В ряді випадків відмічається фіксаційна амнезія. Труднощі запам’ятовування текучих подій частково обумовлені астенічним станом, і по мірі того як явища астенії зглажуються, виникає покращення запам’ятовування. Ступінь вираженості і характер мнестичних розладів – важливий признак важкості і характеру травми. При ураженні верхнє-лобних відділів кори великого мозку спостерігається апатичний синдром з порушенням уваги і пам’яті; при розладах базально-лобних – ейфорія, дурашливість, морія; нижнє-тім’яних і тімяно-затилочних – амнезія; амнестична афазія, алексія, аграфія, акалькулія, порушення сприйняття, схеми тіла, величини і форми предметів, перспективи; височних – сенсорна афазія, порушення нюху і смаку, епилептиформні припадки; області центральних звивин – паралічі, парези, джексоновскі і генералізованні припадки, розлади чутливості, сутінковий стан свідомості; потиличних областей – сліпота, порушення впізнавання предметів, їх форми, розміри, розміщення, кольори, зорові галюцинації; верхніх поверхностей обидвох пікуль – стійке слабоумство (М. О. Гуревич, 1948) ; при ураженні мозочка -порушення рівноваги, координації рухів, ністагм, скандована мова. При переважному ураженні лівої півкулі у хворих переважають мовні розлади.

Нерідко у підгостому періоді ЧМТ мають місце шизоформні розлади.

В підгострий період черепно-мозкової травми часто з’являються емоційні порушення у вигляді моріаподібного синдрому. Для таких хворих характерні благодушно-безпечний фон настрою, схильність до плоских жартів, недооцінка важкості свого стану, швидка мова при відсутності живої міміки і продуктивної діяльності. Хворі не дотримувались постільного режиму, відмовлялись від лікування, заявляли, що нічого особливого не сталося, скарг не подавали і настоювали на виписці їх із лікарні, часто в них виникали афективні спалахи, які швидко проходили.

3/ Віддалений період характеризується наявністю місцевих і дистантних дегенеративних і репаративних змін. При сприятливому його перебізі спостерігається клінічно повна або майже повна компенсація порушених при ЧМТ функцій мозку. У випадку неприятливого перебігу відзначаються клінічні прояви не тільки самої травми, але і супутніх спаєчних, рубцевих, атрофічних, гемоліквороциркуляторних, вегетативно-вісцеральних, аутоімунних і інших процесів. У період клінічного видужання можлива або максимально досяжна компенсація порушених функцій, або виникнення і (або) прогресування обумовлених перенесеної ЧМТ нових патологічних станів. Тривалість віддаленого періоду: при клінічному видужанні – до 2 років, при прогредієнтному перебізі ЧМТ – не обмежена.

Астенічний синдром,