Загальна характеристика психологічних типології особистості

 

З’ясування психологічних особливостей фрустрації особистості набуває важливого значення у зв’язку з актуальним завданням формування стійкості особистості до впливу несприятливих життєвих факторів.

Фрустрацію слід розглядати як одну з форм психологічного стресу. Досить часто людина зазнає невдач у зв’язку з труднощами, що виникають на шляху до досягнення мети. Переживання невдачі може супроводжуватись негативними емоційними проявами, такими як гнів, роздратування, почуття провини тощо.

В основі стійкості до фрустраторів знаходиться здатність людини до адекватної оцінки фрустраційної ситуації та передбачення виходу з неї.

Однією з поширених теорій про природу агресивної поведінки є припущення, що агресія бере свій початок у спонуканні. До даного напрямку відноситься теорія агресії, сформульована Дж. Доллардом та іншими, котра відома як теорія фрустрації – агресії.

Згідно з цією теорією, агресія – це результат фрустрацій, розчарування внаслідок неможливості подолання перешкод, які виникають на шляху цілеспрямованих дій суб’єкта.

Деякі психологи розуміють під фрустрацією зовнішній бар’єр, що перешкоджає досягненню мети, в той же час інші психологи позначають цим терміном внутрішню емоційну реакцію, що обумовлена тим чи іншим обмеженням чи перешкодою на шляху до цілі. Більшість психологів розуміють під фрустрацією психічний стан, що виникає внаслідок реальної або уявної перешкоди на шляху досягнення мети. Фруструючою вважається ситуація, за якої, з одного боку, існує виражена мотивація до задоволення певної потреби, а з другого – перепони, що перешкоджають цьому досягненню.

Дж. Доллард та його колеги розуміли, що не будь-яка фрустрація веде до агресії. Вони пояснювали неагресивні реакції в основному чи надто слабким спонуканням до агресії, чи заглушенням агресивного драйва загрозою покарання. Н. Міллер вказував ще на один фактор, який може впливати на ймовірність агресивної реакції. Цей фактор пов’язаний з тим, сформовані чи ні у індивіда інші способи реагування на фрустрації. Н. Міллер стверджував, що фрустрації збуджують цілий ряд різних тенденцій, з яких лише одна “запускає” агресивну поведінку.

Очевидне підтвердження положення про те, що між агресією та фрустрацією не існує нерозривного зв’язку, дали результати багатьох емпіричних досліджень.

Отже, незважаючи на те, що положення фрустраційної теорії дають змогу пояснити багато фактів, слід враховувати, що не всі реагують агресією на фрустрацію і агресивність не обов’язково пов’язана з фрустрацією.

Поява стану фрустрації і тієї чи іншої форми реагування залежить від особистісних особливостей людини, у зв’язку з чим психологами використовується поняття “фрустраційної толерантності”, тобто стійкості до фрустраторів.

Виділяють наступні види фрустраційного реагування:

1) рухливе збудження – безцільні та невпорядковані реакції;

2) апатія;

3) агресія та деструкція;

4) стереотипія – тенденція до чіткого повтору фіксованої поведінки;

5) регресія, що проявляється в примітивізації поведінки, в зверненні до поведінкових моделей, що домінували в більш ранні періоди життя, чи в зниженні якості виконання.

Л. Берковіц вніс найбільш значні поправки і уточнення в фрустраційну теорію агресії. Так, вчений вказує, що фрустрація продукує тенденцію до агресії. Негативний афект – головний підбурювач агресивних схильностей. Тобто, на думку Л. Берковіца, фрустрації породжують агресивні тенденції лише в тій мірі, в якій вони переживаються як негативні емоції. Вчений визначає агресію, породжену негативними подіями, як викликану аверсивними стимулами агресію. Сама аверсивна подія збуджує негативний афект. Неприємне переживання автоматично продукує різноманітні експресивно-моторні реакції, почуття, думки та спогади. Л. Берковіц зазначає, що негативний афект генерує як тенденцію до боротьби, так і тенденцію до втечі, але не якусь одну. На думку вченого, когніції (думки, атрибуції та спогади) можуть істотно вплинути на подальші тілесні зміни, моторні реакції та емоційні переживання.

Отже, при аналізі агресивної поведінки людини дуже важливо враховувати роль як емоційних, так і когнітивних процесів.

Як зазначає Є. П. Ільїн фрустраційний поріг може визначатися рядом моментів: 1) повторенням незадоволення: при повторному незадоволенні (невдачі) відбувається його сумація з емоційним відбитком від попередньої невдачі; 2) глибиною незадоволення: чим сильніше була потреба, тим нижче поріг фрустрації; 3) емоційною збудливістю: чим вона вище, тим нижче фрустраційний поріг; 4) рівнем домагань людини, її звичкою до успіху: чим довше людина не мала невдач, тим нижче поріг; 5) етапом діяльності: якщо перешкода виникає на початку діяльності, агресія виражена слабше, ніж коли невдача була в самому кінці.

С. Розенцвейг створив типологію фрустраційних ситуацій і способів реагування на них. На його думку, необхідно розрізнювати три види фрустраційних ситуацій: нестачу, позбавлення та конфлікт. В кожній з цих ситуацій причина фрустрації може знаходитись всередині людини чи поза неї.

Отже, фрустрація як критична ситуація іноді сприяє агресії. Існує думка, що фрустрація викликає агресію перш за все у людей, які засвоїли звичку реагувати на фрустрацію чи інші аверсивні стимули агресивною поведінкою. Згідно К. Е. Ізарду, встановлено, що в ситуації фрустрації одночасно з емоцією гніву часто активуються такі емоції, як огида та презирство, і тоді формується комплекс емоцій, який можна назвати триадою ворожості.

Можна зробити наступні висновки:

1. У жінок виявлені прямі значущі зв’язки фрустрації з депресивністю, емоційною лабільністю, негативізмом, недовірливо-скептичним типом міжособистісних стосунків, невротичністю, образою, дратівливістю, вербальною агресією.

2. У жінок виявлені зворотні значущі зв’язки фрустрації з товариськістю,