Заговори, щоб я тебе побачив

 

 

 

Ще Цицерон – славетний оратор давнини – говорив: «Які б не були цікаві і багатозначні думки, вони ображають усе-таки вимогливий слух, якщо подаються в не мистецькій формі».

Насамперед слід перелічити деякі загальні ознаки мовленнєвої культури оратора.

Ясність. Аристотель у праці «Риторика» підкреслює, що ясність – головна позитивна якість промови. Ясність слова оратора означає, що воно має бути сприйняте абсолютно так, як його розуміє сам промовець. Краса й образність мови не завжди доречні: не можна, наприклад, хизуватися витонченістю стилю і вдаватися до яскравої образності, говорячи про результати медичного розтину трупа. Але ясність мови потрібна всюди.

Умовою ясності є точність. Оратор завжди має добирати такі слова, за допомогою яких можна було б найточніше висловити думки і почуття. Л. М. Толстой вважав, що мистецтво говорити – уміння щоразу поставити виключно необхідне слово лише на потрібне місце.

Отже, основна мета точного формулювання – виключити можливість неоднакового тлумачення змісту.

Давньогрецький філософ Сократ писав: «Заговори, щоб я тебе побачив», а українська народна мудрість навчала: «Птаха пізнають по пір'ю, а людину по мові». Людину, яка вміє гарно говорити, в усі часи шанували, нею захоплювалися, прагнули бути в її товаристві. Адже культурне мовлення не тільки основа духовного життя нації, а також її честь і гідність. Відомо, культура мовної поведінки – своєрідне дзеркало людини, її зовнішнє, а відтак і внутрішнє інтелектуальне обличчя.

«Скажи» і «побачити» – слова не одного походження, але мають одне значення. Бачити можна не лише очима. Тут розуміється не лише зовнішність, а внутрішній світ людини. На скільки він багатий почуттям естетики. Потрібно побачити людину із середини і лише тоді можна сказати – хто вона і що з себе уявляє. Зовнішність – це лише оболонка, яку можна змінювати і вибирати під потрібну собі ситуацію.

Великі митці та письменники завжди розуміли силу слова. Вони раз за разом нагадують нам про красу та своєрідність рідної мови. Але на цьому її можливості не закінчуються. Слово є силою, якщо воне не пусте. Гостре слово українських письменників, наприклад, вголос говорило про гноблення простого народу.

Слово супроводжує нас впродовж життя. Ми вчимося його використовувати у власних цілях. Красиво и переконливо говорити – ціла наука. Багато людей вивчають ораторське мистецтво, адже розуміють – слово ключ до людини, її дій та вчинків.

Живучи в постійному дефіциті добра, милосердя, любові, в надмірі зневаження гідності, честі, знецінення моральних чеснот, ми непомітно для себе спростили, збідніли етикет спілкування, засмітивши його.

Найболючішою і злободенною темою сьогодні є наше спілкування. Мова – це дзеркало нашої душі, а хворобливість суспільства зазвичай породжується великою кількістю показників людської невихованості.

Щоб спілкуватися з іншими людьми, мало знати мову, треба ще усвідомлювати, як і про що говорити. У спілкуванні важливим є вміння поставити себе на місце іншого. Якщо ми зможемо це зробити, нам не важко буде подивитися на вислови свого співрозмовника. Саме в такому вмінні і полягає таємниця успіху у спілкуванні з людьми.

 

 

Культура мови безпосередньо пов’язана із станом нормування, кодифікації літературної мови, відбитим у словниках, граматиках, практичних курсах мови. Регулювальна функція культури мови полягає, зокрема, в досягненні діалектичної рівноваги між нормативною та історичною граматикою, між практичними і теоретичними курсами мови. Вона по-різному реагує на закономірності усної мови і писемної мови.

Виховання культури мови – це розвиток чуття мови у процесі пізнання найкращих художньо-естетичних, зразків мови, засвоєння мовно-культурних традицій народу. В широкому розумінні культура мови передбачає високий рівень національно-мовної свідомості індивідів, їх дбайливе ставлення до рідного слова, усвідомлення його значення для розвитку інтелектуальної та емоційної культури нації.

Елементом культури мови можна вважати словесну духовність, а також її ментальність. Вивчати та аналізувати визначені завдання можна з різних поглядів, але хотілося б звернути увагу на талант письменників, що дійшов до нас у прекрасній можливості вираження Мови через Слово та закликів не соромитись, не цуратись власної культури. Мова – національне надбання. Можна стверджувати, що культура є проявом мовного буття. Поняття “буття” надто широке у своєму визначенні, тому хотілося б зазначити такі напрямки як моральність, закони, звичаї та інші здібності та звички, що притаманні українській нації, підкреслити загальновідомий факт, що тільки за участю людини твориться культура мови і навпаки – слово та мова творять людину.

Людина створює культуру, а культура – людину. Людина реалізується в культурі думки, культурі праці, а також у культурі мови. Щоб досягти багатства в культурі мови, слід вслухатися у живе мовлення, вдумливо читати, збагачувати словниковий запас. Багате мовлення – це не тільки засіб передачі й сприймання думок та образів, а й виявлення поваги до людей.

 

Висновок. Сьогодні проблема культури мовлення є надзвичайно актуальною, саме тому її вирішення має залежати як від людей, так і від держави. Досконале володіння мовою є важливим компонентом загальної культури особистості, що сприяє грамотній підготовці фахівців у різних сферах, оскільки саме творче використання засобів мовлення повною мірою проявляє професійні обдарування особистості, сприяє її самотворенню та самовираженню.

Згідно із цією роботою можна запропонувати такі шляхи пiдвищення особистої культури мовлення:

• виробити стiйкi навички мовленнєвого самоконтролю i самоаналiзу;
• не говорити квапливо
• частiше «заглядати у словник», правопис, посiбники зi стилiстики;
• вивчати мовлення майстрiв слова;
• читати вголос, iз дотриманням усiх аспектів нормативностi;
• заучувати напам’ять художнi твори, причому не тiльки вiршованi;
• оволодiвати жанрами, видами писемного мовлення, зокрема ділового мовлення;
• привчити себе до систематичного запису власних думок та спостережень;
• виробити звичку читання з «олiвцем у руках»
• жоден цiкавий i вартiсний вираз не повинен бути втрачений для вас.

Мовленнєвий етикет є однією із важливих сторін людського спілкування, – це сукупність значною мірою стандартизованих висловів, що складають собою стереотипи мовлення, готові формули з певною синтаксичною структурою і лексичним наповненням.

Вибір стандарту мовленнєвої поведінки, етикетних формул залежить від соціальних якостей (статусу, віку, освіти) адресата мовлення у їх стосунку із якостями автора висловлювання, і від характеру взаємин між комунікантами, ступеня їх знайомства і близькості та інших конкретних ситуацій мовлення.

 

 

1. Климова К. Я. Основи культури і техніки мовлення: Навчальний посібник. – К. : Ліра, 2007. – 238, с.
2. Українська мова за професійним спрямуванням – Шевчук С. В. затверджена наказом МОН України від 21. 12. 2009 № 1150.
3. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник / Ред. Надія Бабич,. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2006. – 495 с
4. Мацько Л. І. Культура української фахової мови: Навчальний посібник. – К. : Вид. центр «Академія», 2007. – 359 с.
5. . Александрова В. О. Мовленнєва культура сучасної молоді / В. О. Александрова // Проблеми підготовки сучасного вчителя. – 2013. – № 8 (ч. 2). – С. 7-11
6. Єгорова В. С. Культура мовлення сучасної молоді / В. С. Єгорова Дослідження з лек- сикології і граматики української мови. – 2010. – Вип. 9. – С. 74-78.
7. Онуфрієнко Г. С. Науковий стиль української мови: навчальний посібник / Г. С. Онуф- рієнко. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – 312 с.