Західна Волинь у складі Другої Речі Посполитої: проблеми сучасної української історіографії

Проблемам зародження та становлення найбільшої громадської організації на Волині – товариству «Просвіта», його організаційним та ідеологічним засадам, здобуткам на терені освіти і літератури присвятив дослідження доктор історичних наук Борис Савчук [91]. Його монографія, підготовлена на численних архівних матеріалах стала однією із перших щодо даної проблематики. У праці висвітлюється історія товариства від часу створення до сьогоднішніх днів, розкриваються організаційні засади та різні напрями діяльності «Просвіти».

Професор Савчук також досліджував пластовий рух, діяльність товариства «Рідна школа», рух тверезості, однак зосереджував увагу на розвитку цих осередків у всьому західноукраїнському регіоні [93; 94; 95].

Г. Бухало [7; 8], І. 3уляк[39; 40], С. Пономаренко [84], М. Філіпович [102; 103], Р. Філоненко [104] та інші у своїх наукових статтях деталізували роботу «Просвіти» у міжвоєнний період саме на території Західної Волині. Названі українські вчені глибоко аналізують різноманітні аспекти діяльності товариства, напрями його роботи, впливи різних політичних партій, відносини з польською владою.

Діяльність проурядових культурно-освітніх осередків «Просвітянських хат», які функціонували виключно на території Волинського воєводства, висвітлена порівняно менше, хоча ця проблема досліджується в монографії, присвяченій історії Волинського українського об’єднання [58, с. 78-95].

У 20-30-ті роки на території волинського краю формується повноцінна політична палітра, виникають партії, які різнилися своєю ідеологією, методами та формами роботи, взаєминами з польською владою, авторитетом серед місцевого населення. Предметом наукових студій сучасних вітчизняних істориків є діяльність насамперед українських політичних партій у міжвоєнну добу. У контексті політичної структуризації суспільства цікавою є праця Б. Яроша та Я. Яроша[116].

При аналізі ролі у суспільно-політичному процесі різних партій великий інтерес становить дослідження історії Організації українських націоналістів, партії, діяльність якої була визначальною для українського націоналістичного руху у міжвоєнний період. У 90-х роках XX століття надруковано низку праць, які базуються на архівних джерелах та нових методологічних оцінках. Це роботи І. В’ятровича, Г. Касьянова, А. Кентія, Ю. Киричука, І. Патриляка, В. Сергійчука, Г. Стародубець, Ю. Шаповала та інших.

Політику польської влади щодо Української військової організації та Організації українських націоналістів на Волині досліджує Олександр Дарованець, який у дисертаційному дослідженні приходить до слушного висновку, що політика польської влади щодо УВО та ОУН була неефективною, так як соціальна база українського визвольного руху не була ліквідована, а репресії не досягали своєї мети і охоплювали орієнтовно 7-12 відсотків членів цих організацій [30].

Представництво українських політичних партій Західної України у парламенті Польщі у міжвоєнний період прослідковував Олександр Зайцев [34; 36]. Особливості формування, взаємозв’язки з польською владою, ідеологію та форми роботи партій різних напрямків, що функціонували у західноукраїнському регіоні досліджували М. Геникта І. Любінець, М. Москалюк, Т. Панфілова, І. Райківський, І. Соляр та інші [21; 69; 81; 90; 98].

Українське питання в концепціях польських проурядових партій Східної Галичини прослідковує Роман Кобильник [42]. Ідею державності в програмах і діяльності політичних партій Західної України у міжвоєнний період досліджували Борис Вол та Ярослав Малик [15]

Аграрне питання в програмах та діяльності українських політичних партій Західної України стали предметом аналізу Олени Кондратюк. Авторка показала нестачу єдності української політичної еліти, навіть близької за ідеологією, та їхнє взаємне поборювання, що призводило до розпорошення сил, розколу українського села. Дослідниця прослідкувала земельне питання у програмних документах та діяльності українських націоналістичних сил, у практиці українських консерваторів, у життєдіяльності КПЗУ, УНДО, українських партій соціально-демократичного спрямування (УСДП, УСРП [46].

Надзвичайно цікавими є наукові доробки Лева Калиняка, яий проаналізував польські селянські партії у суспільно-політичному житті всієї Західної України та епізодично – Західної Волині, показав ставлення представників польського селянського руху до українського питання. Залучивши до наукового вжитку значну кількість польських архівних документів, вчений приходить до думки, що діяльність польських селянських партій була спрямована на колонізацію краю, першочергове надання розпарцельованих земельних наділвів польським селянам, спроби ж залучення українського населення до цих політичних організацій викликала негативну реакцію політичних партій українського табору, тобто була каталізатором міжнаціонального протистояння у регіон [41].

Вищеназвані вчені, аналізуючи політичний спектр партій, зосереджували основну увагу на їх функціонуванні у Східній Галичини і лише дотично торкалися діяльності різних українських політичних сил на території Волині. Це цілком зрозуміло, адже за рівнем національної самосвідомості та політичної активності галицькі землі було значно розвинутіші ніж волинські. Проте, особливості впливу та життєдіяльності різних політичних сил, як українських, так і польських на території Волині залишається недостатньо вивченим питанням.

Причини та особливості появи, структуру та діяльність проурядової політичної партії, яка діяла в рамках ідей експерименту Генрика Юзевського, на території Волинського воєводств – Волинського українського об’єднання досліджувала Руслана Давидюк [27; 28; 29].

Багатонаціональний склад населення Волині є підґрунтям до уважного та ретельного вивчення історії представників різних етнічних груп, їх побуту, звичаїв, культури. Особливу зацікавленість викликають взаємостосунки між ними, характер цих відносин. Окрім того, гармонізація міжнаціональних стосунків, забезпечення співробітництва, врахування та задоволення культурних та духовних потреб усіх етнічних груп – це ті проблеми, від яких певною мірою залежить майбутнє України як демократичної держави, її міжнародний престиж і авторитет. Для кращого розуміння взаємозв’язків, взаємовпливів представників різних етносів необхідна