Законність, правопорядок, суспільний порядок і дисципліна

Актуальність теми дослідження. Законність є фундаментальною категорією всієї юридичної науки і практики, а її рівень і стан віддзеркалюють правове життя суспільства і його громадян. Право ж є великою цінністю і фактором соціального життя. Проте його реальність визначається не тільки тим, що воно знаходить своє вираження у формальних нормативно-правових актах - законах, указах, постановах, кодексах та інших систематизованих актах. Право реальне перш за все тому, що владна воля, відображена у законах, втілюється в поведінці людей - громадян, які виконують закон, осіб, які вступають у відносини шляхом укладання договорів, суддів та інших посадових осіб, які застосовують закон.

Навіть найдосконаліший закон живе тільки тоді, коли він виконується, впливає на суспільні відносини, на свідомість і поведінку людей. Властиво, ця сторона права, яка пов'язана з життям закону, його дійсністю, і характеризується поняттям «законність».

Виключна роль держави і права в житті сучасного суспільства природним чином визначає теоретичну та практичну значимість проблем, пов’язаних з державно-правовою організацією та регулюваннямсуспільного життя. Одним із суттевих напрямів цієї діяльності є забезпечення певного обсягу прав і свобод громадян, визначення меж втручання держави у сферу суб’єктивних можливостей особи. Тому не дивно, що питання про природу та сутність правопорядку, законності правоохоронної діяльності та правової держави викликали і викликають значний інтерес цілої низки наук.

Однак за наявності достатнього числа наукових ідей та положень не можна констатувати необхідного ступеня дослідженності проблеми прав людини і правоохоронної діяльності, що пов’язано зі складністю таких соціальних феноменів, як право, правопорядок, законність, тому їх розуміння та пояснення вимагає комплексного, міждисциплінарного підходу.

Стан дослідження проблеми. Питання забезпечення законності в держав-ному управлінні стали предметом наукових досліджень В. М. Зінченка [7], В. В. Пахомова [15] та інших науковців. Проблеми співвідношення законності і правопорядку досліжували Є. О. Гіда [5], А. Ф. Крижанівський [10], П. Я. Стель-мащук [19], А. Л. Ступак [20] та ін. Теоретичні засади дисципліни як юридично-правової категорії висвітлені К. О. Голіковою [6], Л. М. Мозолюк-Боднар [13], А. Штаньком [24] та ін. Разом з тим, беручи до уваги складність досліджуваної проблеми, вона залишається актуальною, оскільки ряд теоретичних і практично значущих питань у цій сфері потребують подальшої розробки.

Об’єкт дослідження - категорії законності, правопорядку да суспільної дисципліни в системі адміністративного права. 

Предмет дослідження - засоби забезпечення законності та правопо-рядку в діяльності органів місцевого самоврядування в Україні.

Мета роботи – комплексний аналіз наукових підходів до організації та функціонування системи законності, правопорядку, засобів їх забезпечення.

Відповідно до мети роботи визначено наступні її завдання: 

• проаналізувати підходи до поняття і співвідношення законності, правопорядку та суспільного порядку;
• визначити принципи і гарантії законності;
• окресилити шляхи зміцнення державної дисципліни і законності в умовах формування правової держави в Україні;
• з’ясувати роль органів внутрішніх справ у забезпеченні та охороні режиму законності.

Методи дослідження. Загальним методом в роботі є діалектичний метод пізнання соціальних процесів у сферах дії держави та права. У дослідженні також використано дедуктивний, порівняльно-правовий, описово-аналітичний, типологічно-описовий та логіко-семантичний методи.

Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження і включає вступ, два поширені розділи, висновки та список використаних джерел, загальний обсяг роботи склав 32 сторінки.