Засади впровадження розвивального навчання в основній школі

 

                                                                                                                                     В. КУРДИБАЙЛО

 

 

У статті охарактеризовано основні засади впровадження розвивального навчання за його формами в основній школі, з'ясовується їх роль у формуванні знань учнів, досліджується ефективність застосування розвивальних завдань на уроках історії в 5-6 класах. Ключові слова: розвивальне навчання, форми навчання, навчальна гра.

 

В статье охарактеризировано главные основы внедрения развивающего обучения за его формами в основной школе, выясняется их роль у формировании знаний учеников, еффективность розвивающих заданий на уроках истории у 5-6 классах. Ключевые слова: розвивающее обучение, формы обучение, учебная игра

 

The article deals with the main principles of developing studies in introduction in comprehensive school. The author determines its role in formation of pupils know ledge and skills, investigates the effektiveness of usage developing tasks at History lessons at the 5-6 classes. Keywords: developing studies, forms of studies, teaching game.

 

У наш час процес навчання розглядається як процес взаємодії учителя та учня, в ході якого вирішуються завдання освіти, виховання та розвитку. До основних структурних компонентів, які розкривають його суть, належать цілі, зміст, принципи, методи, форми та діяльність викладання і навчання, характер їх взаємодії.

Цілі навчальної освіти сформульовано в тимчасовому державному стандарті: «... забезпечити навчальний етап розвитку особистості, виявити й забезпечити розвиток здібностей, формувати вміння й бажання вчитися, набути необхідні вміння та навички навчальної діяльності, навчитися читання, письма, лічби, оволодіти елементами теоретичного мислення, культурою мови та поведінки, основами особистої гігієни та здорового способу життя» [2, 1]. Саме цілі задають певну спрямованість навчанню, своєрідності взаємодій основних його функцій: освітньої, виховальної, розвивальної і, як наслідок, розрізнення двох основних видів навчання – пояснювально-ілюстративного, або традиційного, розвивального.

Під розвивальним навчанням у дидактиці розуміється спрямованість методів і прийомів навчання на досягнення найбільшої ефективності розвитку пізнавальних можливостей школярів: сприймання, мислення, пам'яті, уяви тощо. Розвивальне навчання здійснюється як цілеспрямована навчальна діяльність, в якій дитина свідомо ставить цілі і завдання самозмінюватися і творчо їх досягати [1, 21].

Поштовхом для розробки теорії розвивального навчання стала висловлена російським психологом Л. Виготським гіпотеза про два рівні розвитку дитини: зони актуального розвитку та зони найближчого розвитку і про необхідність орієнтувати навчання не на першу, а саме на другу зону розвитку.

Сьогодні цією проблемою займаються О. Кожем'яка, О. Мокрогуз. Вони досліджують розвивальне навчання через використання навчальної гри, в процесі якої в учнів виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам'ять, прагнення до знань.

К. Баханов досліджує розвивальне навчання через інноваційне навчання. Він зазначає, що одним із пріоритетів інноваційного навчання є групова та індивідуальна форми. Учень розвиває свою індивідуальність у спільному вирішенні творчих завдань, коли максимально залучається його життєвий досвід і отримані знання.

Ю. Комаров, В. Мисан, А. Осомловський досліджують розвивальне навчання через аналіз історичних джерел як засобу розвитку учнівської особистості, Н. Вєнцова- через використання дискусії яз засобу мотивації навчальної діяльності. О. Пометун розробила засади розвивального навчання, його складові, дослідила кооперативне навчання, обґрунтувала складові та елементи інноваційного підручника з історії як засобу розвивального навчання.

К. Астахова досліджує організацію розвивального навчання в середній школі, та стверджує, що реалізація принципів розвивального навчання пропускає не лише зміну змісту та форм навчальної активності учнів, але й радикальну перебудову педагогічної діяльності учителя. Слід підкреслити, що мова йде про нові цілі та мотиви його діяльності, що принципово відрізняються за своїм змістом від тих, яким підкорена педагогічна діяльність в умовах традиційної школи.

Розвивальне навчання стане ефективним тоді, коли його почнуть застосовувати на уроках історії з початкового курсу у 5-6 класах, оскільки сприйняття інформації в учнів цього вікового періоду відбувається образно, емоційно, а навчальний матеріал переповнений фактами, подіями, датами. Найдоцільніше розвивальне навчання у цих класах здійснювати через гру, бо гра розвиває психологічну гнучкість, розкутість, комунікативність, емоційно-вольовий вплив. Вона є засобом розвитку дитячої уяви, розвиває пізнавальні здібності, емоційний бік особистості, збагачує словниковий запас.

Урок-гру можна проводити на уроках різних типів: і під час вивчення нового матеріалу, і для перевірки знань, і для узагальнення та повторення. Зокрема, О. Охредько у посібнику «Всесвітня історія. Історія України (інтегрований курс). 6 клас: Дидактичні матеріали до уроків», що вийшов у Харкові в 2007 p., пропонує таку гру на уроці перевірки знань до теми «Природа й населення давнього Єгипту»:

• Уявіть, що ви мандруєте з Єгипту до України. Заповніть схему послідовності вашої подорожі, вписавши у віконця відповідні номери наведених – географічних назв.

1) Єгипет; 2) Середземне море; 3) Європа; 4) Дніпро; 5) Африка; 6) Ніл; 7) Чорне море; 8) Україна.

 Відповідь:

1, 5, 6, 2, 7, 4, 3, 8 [5, 47].

Така гра розвиває в учнів мислення, уяву, пам'ять, покращує інтелектуальні здібності та допомагає краще засвоювати матеріал.

Розвивальне навчання можна здійснювати і за допомогою інших форм проведення уроків, зокрема урок-подорож, що теж дасть відмінний результат. Наприклад, під час вивчення історії рідного краю у 5 класі уроки можна проводити у музеях, історико-культурних заповідниках; учні можуть відвідати місця археологічних розкопок, виставки експонатів, знайдених там, що допоможе краще засвоїти матеріал, забезпечить розвиток пам'яті та уваги.

Для загального розвитку дитини слід проводити урок-екскурсію містом (селом), розповісти цікаві факти, показати історичні місця, сфотографувати їх та випустити разом з учнями стін-газету, що сприятиме розвитку творчого мислення, уяви, пам'яті, допоможе згуртувати колектив класу.

Зараз у процес навчання історії в 5-6 класах впроваджуються форми уроків, спрямовані на всебічний розвиток особистості кожного учня, зокрема:

• урок-історична вікторина, допомагає учням у процесі навчання, викликає поглиблений інтерес до історичних подій та явищ, на яких учитель, ставлячи запитання, зупиняє увагу. Такі уроки вимагають від учнів володіти чималими фактами і теоретичними знаннями з історії (поняттями, їх ознаками, закономірностями, датами, іменами), що забезпечує розвиток практичних умінь (порівнянь, аналізу, класифікації, зіставлення та протиставлення і т. д.) [З, 22];
• урок-КВК, який можна проводити на повторювально-узагальнювальних уроках. У процесі підготовки в учнів розвивається творче мислення, інтелектуальні здібності, винахідливість. Кожен в класі вчиться уважно вислуховувати і розуміти своїх товаришів, допомагати їм [2, 21];
• урок-історичне лото – гра на особливих картках з надрукованими цифрами, словами або малюнками, що проводиться на уроках перевірки та закріплення знань історичних термінів, назв, імен, дат тощо. Перевага історичного лото в тому, що учні, зосереджуючись на ігрових діях, не усвідомлюють процесу навчання. Вони вчаться, граючись. У процесі такої гри в учнів розвивається увага, сила волі, пам'ять, мислення [4, 37];
• урок-брейн-ринг нині широко впроваджуються в навчальний процес та успішно застосовуються на уроках історії. Йому притаманні: максимальна щільність, насиченість різними видами пізнавальної діяльності, запровадження самостійної діяльності учнів. Розвивається, насамперед, мислення та пам'ять [2, 21].

Таким чином, розвивальне навчання – це складний процес, який ще потребує доопрацювання зі сторони учителів та учнів, оскільки його ефективність залежить від правильно підібраних форм проведення уроків та від рівня розвитку і знань учнів. Навчальний матеріал у 5-6 класах насичений фактами, датами. Учням важко порівняти чи протиставити діяльність, скажімо Ехнатона та Тутмоса, Мазепи та Хмельницького. Учителям слід чітко усвідомити, що при швидкому темпі ведення уроку деякі учні розгублюються, не поспішають слідкувати за думкою вчителя та виконувати всі завдання, а сповільнений темп уроку, теж примушує нудьгувати активістів. Вони починають відволікатися, порушувати дисципліну, їм просто нецікаво на уроці. \

Коливання уваги та темпу уроку, різна ступінь узагальнення матеріалу, неодноразове його пророблення, дозволяє засвоїти практично весь учбовий матеріал на уроці, при мінімумі самостійної роботи у позаурочний час, тому нестандартні форми уроків, що забезпечать якісне проведення уроку та відмінний рівень знань, є просто необхідними у використанні. Вони спрямовані на розвиток не лише знань, умінь та навичок, а й на загальний розвиток кожного учня. Необхідно по максимуму впроваджувати у навчальний процес розвивальне навчання для досягнення успішного результату.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Баханов К. Технологія розвивального навчання // Історія в школах України. -№1. – 2001. – С. 21-25.
2. Богдановська 77. Використання інноваційних технологій у вивченні історії стародавнього світу // Історія в школі. – № 4. – 2005. -С. 21-25.
3. Засядьвовк Р. Використання інтерактивних форм навчання на уроках історії рідного краю /ІІсторія в школах. – № 5. – 2006 – С. 26-27.
4. Коляда І., Куриленко О., Москальчук Ю. Урок-історична вікторина -ефективна форма організації реалізації засад особистісно-орієнтованого та розвиваючого навчання. //Історія в школі. № 1. – 2005. – С. 22-26.
5. Охредько О. Історичне лото на уроках історії стародавнього світу// Історія в школі. – № 5-6. – 2003. – С. 37-39.
6. Охредько О. Всесвітня історія. Історія України (інтегрований курс). 6 клас: Дидактичні матеріали до уроків. – Харків. – 2007. – 315 с.