Застосування примусових заходів медичного характеру

Актуальність теми дослідження. Скоєння суспільно небезпечних дій психічно хворими є великою негативною проблемою в нашому суспільстві. Ці особи значно відрізняються від звичайних злочинців. Ця категорія злочинців є більш небезпечною для суспільства, оскільки власне злочини ними скоюються  у такий спосіб, що завжди шокує. Законом передбачено, що до таких осіб застосовують примусові заходи медичного характеру, а вже потім її можна притягати до суду. 

Проблема застосування примусових заходів медичного характеру є дуже актуальною в наш час, оскільки за статистикою кількість психічно хворих в Україніу 2009 р. зросла на 6% порівняно до з 2006 роком. Причиною цього є економічна ситуація в Україні, яка підвищила соціальну напругу в суспільстві, крім того збільшилась кількість дітей, які живуть без батьків і їх психіка порушується з самого дитинства, а підростаючи вони досить легко можуть зґвалтувати, вбити, пограбувати. Ще однією причиною підвищення кількості психічно хворих стало загальне погіршення екологічної ситуації, внаслідок чого збільшилась кількість народження дітей з вродженим слабоумством, дебільністю тощо. Щоб вилікувати цих людей, якщо вони скоїли злочин, застосовуються примусові заходи медичного характеру.

На жаль, на сьогодні в Україні ця проблема досліджена недостатньо, оскільки процесуальне законодавство застаріле і відсутні законодавчі акти, які регулюють ці методи. Щоб застосувати примусові заходи медичного характеру і щоб ухвала суду була об‘єктивною і законною, психічно хворий повинен пройти судово-медичну експертизу, а цей вид експертизи не врегульований законодавством. Відсутній Закон «Про судово-психіатричну експертизу».

Також в Україні мала кількість кваліфікованих психіатрів, які надавали б кваліфіковану допомогу населенню. Необхідно змінити або внести нові елементи до законодавства, так як воно вже застаріле не відповідає вимогам нашого часу, так як приймалось ще за часів радянської влади.

Стан дослідження проблеми. Особливості застосування примусових заходів медичного характеру були предметом дослідження ряду вчених у радянський період, зокрема, слід згадати праці Морозова Л.В., Шостаковича Б.В., Гілеровського В.А., Калашник Я.М. та ін. У кримінально-процесуальному законодавстві також висвітлені методи вирішення проблеми, однак сучасні дослідження часто характеризуються поверховістю і складністю практичного застосування. Серед сучасних досліджень у даній галузі відзначимо праці Жук І. В., Книга М. М., Колесник В.А., Концевич І.О., Михайличенко Б.В., Мельник А. В., Білкун В.В., Голубович Л.Л., Голубович П.Л., Тертишник В.М., Чернишової Л.В., Шаренко С. Л. та ін. Поряд з цим література юридичного змісту за даною проблемою представлена у досить малій кількості, і саме тому це питання підлягає ґрунтовному науковому доопрацюванню, що і зумовлює його актуальність.

Предмет дослідження - правові відносини, які виникають внаслідок вчинення злочину особою, яка визнана неосудною.

Об’єкт дослідження - норми українського законодавства, які стосуються порядку застосування до злочинців примусових заходів медичного характеру.

Мета роботи – дослідити процес застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, що скоїли злочин, з точки зору кримінально-процесуального законодавства України.

Відповідно до об’єкта, предмета і мети дослідження слід визначити наступні його завдання:

• уточнити поняття  примусових заходів  медичного  характеру;
• охарактеризувати суспільно-небезпечні дії психічно хворих та неосудність особи як умова для призначення примусових заходів медичного характеру;
• проаналізувати злочини, скоєні в стані сп‘яніння та застосування до засуджених, які є алкоголіками і наркоманами, примусового лікування;
• визначити собливості попереднього розслідування в справах про призначення примусових заходів медичного характеру;
• окреслити особливості судового провадження в справах про призначення примусових заходів медичного характеру;
• дати характеристику процесу скасування або зміни примусових заходів медичного характеру та відновлення кримінальної справи щодо особи, до якої вони були застосовані;
• дослідити шляхи і методи профілактики суспільно-небезпечних дій психічно хворих.

Методи дослідження. Під час вирішення визначених завдань використову-вались наступні методи дослідження: теоретичні: синтез, аналіз та узагальнення фахової літератури для теоретичного підгрунтя дослідження, метод порівняль-ного аналізу для порівняння різних джерел, метод порівняння. 

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел, обсяг роботи складає 40 аркушів.