Здібності та обдарованість

І. Тадєєва

 

 

У статті розкрито та проаналізовано сутність та компоненти здібностей та обдарованості.

Ключові слова: здібності, обдарованість, талант, задатки.

 

In clause are opened and are analysed essence both components of abilities and talent

Key words: abilities, talent, deposits.

 

Актуальність. Кризові ситуації в українському суспільстві сьогодні, як і завжди в подібні історичні періоди, породжують попит на обдаровану особистість, котра нестандартно мислить, наділена сильною волею і колосальною працездатністю [4, с. З]. Незважаючи на плідні теоретичні і практичні дослідження та значні методичні напрацювання, існує досить багато питань з приводу визначення, розвитку та виховання обдарованої дитини в сучасних умовах сім'ї і школи.

Аналіз проблеми розвитку здібностей і обдарованості багато в чому буде визначатися тим змістом, який ми будемо вкладати в ці поняття.

Метою нашого дослідження було з'ясувати, зміст понять обдарованість і здібність.

Для досягнення поставленої мети сформульовано завдання дослідження:

Визначити поняття здібності.

Охарактеризувати обдарованість та її компоненти.

Для вирішення завдань дослідження використано комплекс теоретичних методів: аналіз, синтез, узагальнення та ін.

Результати дослідження та їх обговорення. Значні труднощі у визначенні понять здібності й обдарованості зв'язані з загальноприйнятим, побутовим розумінням цих термінів. Звернувшись до тлумачних словників, бачимо, що дуже часто терміни «здібний», «обдарований», «талановитий» уживаються як синоніми і відбивають ступінь виразності здібностей. Але ще більш важливо підкреслити, що поняттям «талановитий» визначаються природні дані людини. Так, у тлумачному словнику В. Даля при визначенні поняття «талант» підкреслюється його уроджений характер. Іншими словами, талант – це уроджені здібності, дані богом, що забезпечують високі успіхи в діяльності. У словнику іноземних слів також підкреслюється, що талант – уроджена якість, особливі природні здібності. Обдарованість розглядається, як ступінь виразності таланта. Як самостійне поняття, обдарованість відсутня у словнику Даля, у словнику С. И. Ожегова, у Радянському енциклопедичному словнику і в тлумачному словнику іноземних слів.

У психологічній літературі немає єдиної думки відносно феномена обдарованості. Деякі науковці вказують на те, що обдарованість визначається міркою генетичних та набутих якостей людини адаптуватися до життя. А тому основними функціями обдарованості вважають максимальне пристосування до світу, довкілля, знаходження рішення в різних випадках, коли створюються нові, непередбачувані обставини, що потребують саме творчих, вишуканих підходів до вірного вирішення завдань або здійснення тих чи інших справ.

Психологами С. Л. Рубинштейном і Б. М. Тепловим зроблено спробу дати класифікацію понять «обдарованість» і «здібності» на підставі успішності діяльності. Зокрема, обдарованість розглядається ними як якісно своєрідне сполучення здібностей (індивідуально-психологічних особливостей), від якого також залежить можливість успіху в діяльності.

Найбільш часто обдарованість визначають як сукупність ряду здібностей, що обумовлює особливо успішну діяльність людини в певній області і виділяє її серед інших осіб, що навчаються цій діяльності або виконують її в тих же умовах. У той же час здібності розглядаються вченими, як індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої, від яких залежить можливість успіху діяльності. Іноді здібності вважають уродженими, «даними від природи». Однак у різних науково-аналітичних дослідженнях вказується на те, що вродженими є анатомо-фізіологічні особливості організму людини, тобто задатки. Вони становлять передумови розвитку здібностей, як якісних показників обдарованості. Саме на основі задатків, у процесі діяльності та під її впливом розвиваються здібності. Задатки – уроджені анатомо-фізіологічні особливості організму. До них відносяться насамперед особливості будови головного мозку, органів відчуттів, властивості нервової системи, якими організм наділений від народження. Задатки є передумовами розвитку здібностей, але не гарантують їх розвитку.

Виникаючи на основі задатків, здібності розвиваються в процесі і під впливом діяльності. Поза діяльністю здібності розвиватися не можуть. На основі тих самих задатків можуть розвиватися неоднакові здібності, у залежності від характеру і вимог діяльності, якою займається людина, а також від умов життя й особливо виховання. [2]. Отже, анатомо-фізіологічною основою здібностей людини є не просто задатки, а їх розвиток – система умовних рефлексів.

Здібності є неоднорідними і розрізняються за якістю (математичні, технічні, художні, спортивні і т. д.), широтою (загальні, спеціальні), своєрідністю їхнього сполучення і ступенем розвитку. Якісно своєрідне сполучення здібностей, необхідних для успішного виконання окремої діяльності, вважається обдарованістю певного виду. [3] Дуже важливо досліджувати питання про те, які здібності є «ключовими», що ведуть для кожного виду діяльності. Це допомагає знайти найбільш діючі методи формування в людей таких здібностей, підвищення загальної культури і результативності праці.

Як і окремі здібності, обдарованість може бути спеціальною (до конкретної діяльності) чи загальною (до різних видів діяльності).

Дослідження структури обдарованості проведені психологами, представляють обдарованість як систему, що включає біофізичний, сенсорно-перцептивний, інтелектуальний, емоційно-вольовий та творчий компоненти.

А. М. Матюшкин, спираючись на роботи Н. С Лейтеса, В. М. Теплова, В. М. Русалова, Т. В. Кудрявцева висунув синтетичну структуру творчої обдарованості, у якій домінуючу роль відвів пізнавальній мотивації і зазначив, що обдарованість, необхідно зв'язувати з особливостями власне творчої діяльності, проявом творчості, функціонування «творчої людини». Більш інтегрально це визначають через домінування інтересів і мотивів, емоційну заглибленість у діяльність, загальну і естетичну задоволеність від процесу і продуктів діяльності, розуміння сутності та інтуїтивне вирішення проблеми, багатоваріантність і швидкість рішень, винахідливість. Усе те, що відноситься до загальної творчої обдарованості, має безпосереднє відношення і до різних видів спеціальної обдарованості – наукової, технічної, педагогічної, художньої і т. д. ; але при цьому ми маємо справу з проявом визначених домінантних якостей, що характеризують специфіку творчості в конкретній сфері людської діяльності.

Визначена ієрархія зв'язків, залежностей, яку вчені представляють, виходячи з припущень про шість основних параметрів обдарованості (сфера реалізації обдарованості і переважний її тип; прояв творчості; прояв інтелекту; динаміка діяльності; рівень досягнень; емоційне забарвлення), дозволяє виділити її основні ознаки, відповідно до яких розрізняють науково-логічний; техніко-конструктивний; образно-художній; вербально-поетичний; музично-руховий; практико-технологічний; ситуативний (спонтанний, розважливий) типи творчої діяльності у яких прояв творчого пошуку можна представити за ознаками ре-конструктивності, комбінаторності та аналогічності. Прояв інтелекту представляється можливим фіксувати відповідно розумінню і структуруванню вихідної інформації, постановці задачі, пошуку і конструюванню і прогнозуванню та динаміці (швидкісні показники) рішень і творчої діяльності в цілому.

У психологічних працях звертається увага і на те, що здібності розвиваються при умові, що діяльність, якою займається, дитина, пов'язана з позитивними емоціями, тобто приносить дитині радість та задоволення. Та діяльність, яка виконується дитиною без бажань, без натхнення, не принесе їй великої користі щодо розвитку здібностей [5, с 12].

Висновки. Запропонована структура досить поверхнево описує різні типи обдарованості, їхні домінуючі характеристики, своєрідність сполучень найбільш важливих якостей, адже в людині чутливість, здібності та інші механізми неподільні, взаємопов'язані і від природи гармонійне. Людська психіка і психомоторика володіє незчисленними можливостями створення механізмів, що складають систему здібностей з унікальними новоутвореннями. Людина пізнає, а пізнаючи, діє, вирішує розумові та психомоторні завдання. Кількість механізмів може бути нескінченною, адже змінюючи умови роботи людини, ми створюємо тим самим нові механізми, нові способи дій.

 

 

1.Клименко В. В. Психологические тесты таланта. -Харьков: Фолио, 1996. - 197 с.

2.Лейтес Н. С. Об умственной одаренности. – М. : Педагогика, 1960. -215 с.

3.Лейтес Н. С. Умственные способности и возраст. – М: Педагогика, 1971. - 280 с.

4.Сарапулова Є. Виховання обдарованої дитини // Початкова школа, 2000. -Ш2. -С. З-4.

5.Учителю о психологии одаренности /Под. ред. В. Лебедевой, В. Панова. – М., 1996. – 32 с.