Жанрова палітра доби Відродження

Актуальність теми дослідження. Протягом більш як двох століть, з середини XIV ст. до початку ХVІІ ст., у країнах Західної Європи відбувався процес поступової кризи й розпаду феодалізму, зумовлений переходом європейського суспільства до нової соціально-економічної формації. Цей період відомий в історії під назвою доби Відродження, або Ренесансу. Відродження – це час первісного накопичення капіталу, ліквідації феодальної анархії, виникнення великих централізованих держав, формування націй та національних культур, бурхливого розвитку наук та виробничих сил. Видатні люди цієї доби називали себе гуманістами, підкреслюючи тим самим суто світський характер своєї діяльності, спрямований на боротьбу за земне щастя людини

Культура епохи Відродження містить величезні духовні цінності. Саме в цей чаc були закладені глибокі підвалини духовності суспільства. Ця культура збагачує нас загальнолюдськими, гуманістичними цінностями, розумінням того, що істинно творчий початок буття – людина. Ренесанс вселяє в нас віру в безмежні можливості людини, в її вдосконалення. Як ніяка інша епоха, культура Відродження щедро породила плеяду геніальних митців, створила вищі духовні цінності – “те, що не вмирає». Тенденції культурного розвитку, започатковані епохою Ренесансу знайшли своє продовження в культурах інших епох. Відродження – це унікальний період в історії культури, котрий репрезентує одночасно і епоху, і тип культури, і культурне явище.

Власне література Відродження – це період в історії світової літератури, що охоплює XIV-XVI століття в Італії та кінець XV – початок XVI століття в інших країнах Європи. Риси Відродження частково присутні і в літературах Сходу. Кінцем доби можна вважати 1616 рік – дату смерті Шекспіра і Сервантеса.

Зважаючи на аналогічні, в історико-політичному дискурсі, сучасні тенденції геополітичних, глобалізаційних культурних процесів, особливої актуальності набуває вивчення жанрового різноманіття літератури доби Відродження як постійного джерела натхнення сучасних літераторів.

Стан дослідження проблеми. Традиційно дослідження літератури доби Відродження широко представлені у працях вітчизняних і зарубіжних вчених. Серед робіт загально-історичного характеру слід виділити здобутки Н. Бершадської [3], Б.І. Білика [4], М. Борецького [5], Г.Й. Давиденко і В.Л. Акуленко [8], М.С. Шаповалової [11], О. Ніколенко та В. Мацапури [17] та ін. Однак жанрових досліджень у цій царині досить мало, і вони, здебільшого, стосуються вузькоспрямованих проблем, зокрема, у М. Андреева [1, 2], К. М. Василини [6], Є. М. Мелетинського [14, 15], Б. Шалагінова [24].

Об’єкт дослідження – літературний процес доби європейського Відродження, охоплений умовними рамками XIV-XVI ст.

Предмет дослідження – жанрова палітра досліджуваного періоду, особливості окремих жанрів літератури.

Мета роботи – дослідити умови виникнення та розвитку нових літературних жанрів доби Відродження в умовах національних культур європейських країн.

Для реалізації зазначеної мети були поставлені наступні завдання: 

• з'ясувати культурні та та історико-соціальні передумови формування літературного процесу періоду Відродження;
• проаналізувати розвиток літературної теорії та критики Відродження;
• дослідити виникнення та еволюцію жанру європейського сонету періоду Відродження;
• дослідити роман як типовий жанр літератури Ренесансу;
• проаналізувати еволюцію драматургічних жанрів періоду Відродження;
• дослідити зародження і розвиток новелістики в епоху Відродження.

Методи дослідження. Під час вирішення визначених завдань викорис-товувались наступні методи дослідження: теоретичні: синтез, аналіз та узагальнення літератури та періодики для теоретичного підгрунтя дослідження, метод порівняльного аналізу для порівняння різних джерел, контекстуальний аналіз творів авторів досліджуваного періоду та ін. 

Структура роботи. Відповідно до мети та завдань дослідження визначено структуру роботи, яка складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел, загальний обсяг роботи склав 35 сторінок.