Жіночі образи у творчості Івана Котляревського. Феміністичне прочитання

Актуальність теми дослідження. У добу масової культури відбувається поступове послаблення існуючих та виникнення нових гендерних стереотипів й розширення спектру гендерних ролей. Наприкінці ХІХ століття, хоча загальноприйнятими залишаються фемінний та маскулінний гендери, помітно поширюється набір гендерних ідентичностей у суспільстві. Останнє пов’язано з переглядом традиційної бінарної схеми ідентичностей, що визначається новою культурною парадигмою. 

Для того, щоб створити і сприйняти неспотворений образ реальності в будь-якій сфері людської творчої діяльності, необхідне гармонійне поєднання чоловічого та жіночого підходів, способів самореалізації – це саме та аксіома, яку навряд чи хтось зможе заперечити. У дихотомiї понять жіночого/чоловічого полягають цiннiснi орiєнтацiї та установки, котрi сформувалися таким чином, що все чоловiче чи ототожнене iз ним вважається позитивним та домiнуючим, а жiноче – негативним та другорядним. Чимало дослідників стверджує, що така суспільна ієрархія, де першість належить виключно чоловікам, сформувалася під впливом першого християнського етносу, який мав суто чоловічоцентристський характер.

Тривалий час чоловічий дискурс сприймав жінку та відтворював її в творчості з ракурсу патріархального суспільства. Чоловіки в житті та в творчості ставився до жінки як до сексуального об’єкта, до статевої речі. Проте жінка сама для себе – не статева річ. Важливим є не те, чи був чоловічий дискурс м’яким до жінки і наскільки, а те, що його позиція – це позиція влади, єдиносущна, добре розроблена і стільки раз продукована, і не тільки в літературі. Якщо врахувати те, що література відтворює механічну роботу свідомості, то очевидним стає, що жінки в творах відтворюють образи, механічно вироблені чоловічою свідомістю, їх проекції. Відповідно, на часі постало питання феміністичного прочитання творів, написаних чоловіками, для розуміння їх бачення жінки та місця жінки в соціумі.

Українська література не стала винятком в даних тенденціях світогляду. У власне чоловічому підході до зображення жінки ключовим стає канон патріархального світу. Український письменник ХІХ століття І. Котляревський теж торкнувся теми жінки та її місця в світі, де ключову роль грають чоловіки. Виникла така концепція на базі теорії «жіночого побуту» Фройда: жінка як стать визначається через брак того, що має чоловік. Подібні речі, зокрема спростування цієї теорії, активно розглядалися та відстоювалися рухами та ідеологіями феміністичного спрямування (які поділяють одну спільну мету: визначення, встановлення і досягнення рівних політичних, економічних, культурних, особистих та соціальних прав для жінок).

Жіночі образи в творах авторів-чоловіків цілком підпадають під шаблон європейської «чоловічої літератури», в якому жінка являє собою «слабку стать», частину побуту чоловіка, його тінь тощо. Власне специфічне сприйняття місця жінки в «чоловічому суспільстві» яскраво виражене у творах І. Котляревського. Письменник в своїх творах культивує зверхність на д жіночою пасивністю та дає розуміння феміністичного прочитання жіночих образів, тому вивчення даної теми є досить цікавим та становить актуальність даного дослідження.

Мета роботи – проаналізувати особливості жіночого світосприйняття крізь призму творчості І. Котляревського, визначити гендерні особливості та інтерпретацію автором питання фемінності та маскулінності в творах.

Для реалізації сформульованої мети роботи, нами були поставлені наступні завдання:

• проаналізувати феномен «жіночності» в творах І. Котляревського;
• проаналізувати специфіку жіночих образів крізь ракурс фемінного прочитання в творах «Енеїда», «Москаль-чарівник» та «Наталка-Полтавка»;
• дослідити світоглядну позицію І. Котляревського як автора-чоловіка;
• розглянути висвітлення гендерних питань в творчості письменника.

Об'єкт дослідження: тенденції, творча манера, методи та засоби зображення жіночих образів в творах І. Котляревського.

Предмет дослідження: «Енеїда», «Москаль-чарівник» та «Наталка-Полтавка» – як зразок авторської інтерпритації фемінного питання.

Теоретичною базою даного дослідження стали праці Айзеншток І. Я., Андрущенко М. І., Бовсунівської Т. В., Волинського П. К., Караванського С. Й., Короленко В. Г., Лімборського І. В., Марценко Г. В., Неборака В. В., Нахлік Є. К., Отковича K. В., Сулими М. Ф., Шевчук В. О. та інших.

Структура роботи. Дана робота складається із вступу, двох розділів з підрозділами, висновків і списку використаної літератури.

Практична цінність роботи обумовлена тим, що метод інтерпретації художнього тексту, спрямований на поглиблений аналіз психологізму твору, його специфіки, може бути використаний у викладаннi курсу iсторiї української лiтератури ХХ столiття, вивченнi творчостi окремих письменникiв, написаннi монографiчних праць з вiдповiдної проблематики. матеріали та результати дослідження можуть бути використані для подальших досліджень.