Життєвий і творчий шлях Бенджаміна Бріттена

 

 

Бенджамін Бріттен – англійський композитор, піаніст, диригент, музичний та громадський діяч народився 22 листопада 1913 року у Лоустофті (графство Саффолк), в день пам’яті святої Сесілії. Його батько працював стоматологом. Бенджамін був молодшим з чотирьох дітей. Почав писати музичні твори з чотирьох років, навчався грі на фортепіано з семи, на альті – з десяти років. У 12 років написав «Просту симфонію» для струнного оркестру, яка приваблювала поєднанням юнацької безпосередності та професійної зрілості. До 14 років написав близько ста опусів. З 1927 року брав приватні уроки у Френка Бріджа, далі з 1929-1933 роки займався у Королівському музичному коледжі у Джона Айрленда (композиція) та Артура Бенджаміна (фортепіано). Від планів навчанні у Веі, під керівництвом Альбана Берга, відмовився під натиском сім’ї та викладачів коледжу.

Як композитор дебютував на фестивалі сучасної музики у Флоренції (1934р.) Ранні твори Бріттена «Гімн Діві» (1930 р.) та хоральні варіації «Дитя народилося» (1934 р.) -залучили певну увагу музичної громадськості.

У 1935 році він познайомився з поетом Вістеном Г’ю Оденом, з яким часто працював. На вірші Одена був написаний ряд вокальних циклів, в тому числі «Наші батьки, що полювали на пагорбах» це була сатира, яка висміювала дворянство (1936 р.). Перша опера Бріттена «Поль Баньян» (1941 р.), створена після переїзду до США, також була написана на лібрето Одена. З Вістеном він працював до 1942 року.

З 1936 року композитор почав співпрацювати з співаком Пітером Пірсом, який став також його супутником життя. Пірс став першим виконавцем усіх основних тенорових партій в творах Бріттена, у тому числі головних партій в його операх, які створювалися з урахуванням особливостей голосу Пірса. Крім того, Пірс користувався популярністю як виконавець пісень Шуберта, також у супроводі Бріттена.

В 1930-х роках композитор написав багато музики для театру та кіно. Також велика увага приділялась камерним вокальним жанрам, де поступово створювався стиль майбутніх опер. Тематика, колорит, вибір текстів був виключно різноманітний. Опери Бріттена демонструють тонке проникнення автора в людську психіку. Кожен твір наділений індивідуальними рисами. Композитор серйозно вивчає народну музику, створює обробки англійських, шотландських та французьких пісень. На початку другої світової війни, у 1939 році він їде до США, де входить в коло творчої інтелігенції. У цьому ж році створює кантату «Балада героїв», на вірші Одена і Суінглера, яка присвячена бійцям проти фашизму в Іспанії.

В 1940 році помирають його батьки і через скорботу за ними він пише трагічну «Траурну симфонію».

На початку 1940-х років Бріттен підготував ряд робіт, найвідомішими з яких є: «Сім сонетів Мікеладжело» (1940р.) для голосу і фортепіано, музика переповнена тугою та хвилюванням; «Гімн святій Сесилії» (1942р.) ; «Церемонії колядок» (1942р.) ; «Серенада» (1943р.) для тенора, валторни та струнних.

Бріттен і Пірс повернулися на батьківщину у 1942 році та оселилися на Східному узбережжі в Олдборо. Можливо спілкування з Пірсом, співаком з бездоганною високою культурою зіграло велику роль у зародженні інтересу композитора до вокальної музики, в результаті це призвело до написання опер. Опера «Пітер Граймз» з лібрето Монтегю Слейтера була завершена у 1945 році; 7 червня, того ж року відбулася прем’єра у Лондоні в театрі Седлерс Уелс. Приблизно через рік вона була представлена в США під керівництвом Бернстайна, у супроводі Бостонського симфонічного оркестру. Автором тексту був Джордж Кребб, який жив і працював у морському місті Олдборо, протягом 77 років. Він був письменником, поетом, лікарем та священником. Опера розповідає нам про незвичну, суперечливу особистість, яка наділена поетичною уявою та силою характеру. У «Пітері Граймзі» вперше проявився талант Бріттена, як драматурга. Від картини до картини він постійно привертає увагу слухачів через незвичне співставлення епізодів сольних, ансамблевих та хорових.

У 1946 році Лайденбернський оперний театр поставив нову оперу Бріттена «Наруга Лукреції» по поемі Шекспіра. Доля Лукреції, дружини римського полководця Тарквінія Колатіна, вперше описана Тацитом. Ця опера є першою, в якій композитор звертається до камерного складу (6 виконавців сценічних ролей, 13 чоловік в оркестрі та хор, партії якого виконують 2 співаки – тенор і мецо-сопрано).

Бенджамін Бріттен є одним із основоположників та керівників Англійської оперної групи та малої оперної трупи Лондонського театру «Ковент-Гарден» (1947р.), яка в основному ставила твори англійських композиторів.

Через рік після прем’єри «Лукреції» Бріттен диригує своєю новою оперою – «Альберт Херрінг», ця опера через органічність виникнення ансамблів та живість асоціюється з прийомами письма італійської комічної опери, але в ній постійно чути також специфічні англійські інтонації.

У 1948 році він заснував музичний фестиваль в Олдборо, котрому віддавав дуже багато часу, сил та коштів. На першому фестивалі виконувалася його кантата «Святий Миколай».

В 1950-1960-х роках з’являються такі опери: «Біллі Бад» (1951р.) «Глоріана» (1953р.) « Поворот гвинта» (1954р., опера написана по мотивам новели Генрі Джеймса, заклала основу нової англійської опери) «Ноїв ковчег» (1958р.), «Сон літньої ночі» (1960р.) по комедії Шекспіра, камерна опера «Річка Керлуо» (1964р.), опера «Блудний син» третя частина трилогії, яка присвячена Шостаковичу (1968р., композитор звернувся до церковної музики, створивши трилогію музично-драматичних творів на межі опери та ораторії під назвою «Притчі для церковного виконання»), та «Смерть Венеції» (1970р.). Кожен твір мав свої індивідуальні риси.

У 1957 році помітний вплив на творчість Бріттена справила азіатська музика, з якою він познайомився завдяки спільному з Пірсом східному турне. (Бріттен виступав як акомпаніатор). Цей вплив особливо відчутний в баладі «Принц пагод».

Особливий успіх отримав «Військовий реквієм» (1962), написаний Бріттеном для церемонії освячення кафедрального собору в місті Ковентрі. Реквієм написаний для мішаного хору, хору хлопчиків, трех солістів (Сопрано, тенора та баритона), органа, симфонічного та камерного оркестрів. Критики проголосили його самим зрілим красномовним проявом таланту композитора.

В 1970-х роках до Бріттена прийшло беззаперечне всесвітнє визнання. У 1974 році він став першим лауреатом світової музичної премії Ернста Сіменса. У 1976 році, за декілька місяців до смерті, він отримав титул барона Бріттена із Олдборо.

Бріттен був не тільки композитором, але й музикантом- просвітителем, як Прокоф’єв та Орф. Він створив багато музики для дітей та юнацтва. В його музичному спектаклі «Давайте робити оперу» (1948 р.) глядачі самі приймали участь у процесі виконання.

Також він виступав як піаніст та диригент, гастролюючи по різних країнах. Неодноразово був у СРСР, завдяки цим поїздкам написав цикл пісень на слова Пушкіна (1965 р.) та Третю віолончельну сюїту (1971р.), в котрій використовував російські народні мелодії.

Бенджамін Бріттен відродив англійську оперу, та став одним із новаторів цього жанру у двадцятому столітті.

Помер композитор 4 грудня 1976 року.

 

 

Твір написаний в 1959 році для хлопчиків Вестмінстерського собору і їхнього вчителя Джорджа Малкольма. Меса Бревіс є одним з перших творів композитора на латинський текст. Бріттен зумів пов’язати характер музики для дітей з правильним дотриманням канонів Літургії. Під керівництвом Джорджа Малкольма тембр хлопчиків був нетрадиційним, схвильованим, сильним, нагадував звучання духових інструментів, це дуже вразило композитора. Цей спів відрізнявся від м’якого тону співу традицій Собору. Перший виступ відбувся 22 липня 1959 року у Вестмінстерському соборі, через декілька тижнів після виступу Джордж пішов з посади викладача музики.

 

 

Меса – вокальний або вокально-інструментальний жанр духовної музики, що має циклічну будову. Основне літургічне богослужіння в латинському обряді Католицької Церкви.

В залежності від кількості частин меси бувають:

missa brevis – коротка меса, що складається з двох частин: Kyrie i Gloria

missa solemnis – урочиста, велика меса, як правило включає усі 6 частин.

У Бріттена missa brevis складається з чотирьох частин:

Kyrie

Gloria

Sanctus-Benedictus

Agnus Dei

Gloria – це друга частина Меси, жвавий метр 7/8 надає твору відповідної радості. Перша фраза «Слава во вишніх Богу і на землі мир людям доброї волі» являє собою пісню, яку ангели проспівали під час поклоніння пастухів. Ці слова є у Євангелії від Луки.

Gloria in excеlsis Deo et in terra pax homínibus bonae voluntаtis.

Laudаmus te. Benedіcimus te. Adorаmus te.

Glorificаmus te. Grаtias аgimus tibi propter magnam glоriam tuam,

Dоmine Deus, Rex cælеstis, Deus Pater omnípotens.

Dоmine Fili unigеnite, Jesu Christe.

Dоmine Deus, Agnus Dei, Fіlius Patris.

Qui tollis peccаta mundi, miserеre nobis.

Qui tollis peccаta mundi, suscipe deprecationem nostram.

Qui sedes ad dexteram Patris, miserere nobis.

Quoniam tu solus Sanctus. Tu solus Dominus, Tu solus Altissimus, Jesu Christe.

Cum Sancto Spiritu in gloria Dei Patris. Amen.

Переклад:

Слава во вишніх Богу і на землі мир людям доброї волі.

Прославляємо Тебе, благословляємо Тебе, поклоняємось Тобі,

величаємо Тебе.

Подяку Тобі складаємо, бо велика слава Твоя, Господи Боже,

Царю Небесний.

Боже, Отче Всемогутній, Господи, Сину Єдинородний, Ісусе Христе,

Господи Боже, Агнче Божий, Сину Отця що береш гріхи світу, помилуй нас;

що береш гріхи світу, прийми благання наші; що сидиш праворуч Отця, помилуй нас.

Бо лише Ти – Святий, лише Ти – Господь, лише Ти – Всевишній, Ісусе Христе, зі Святим Духом у славі Бога Отця. Амінь.

Agnus Dei – є заключною частиною меси. Ця частина входить також в заупокійну месу (реквієм). Музика несе лірично – скорботний характер. У Бріттена це болісна молитва за мир, в якій короткі фрази хору постають проти остинато педалі та дисонуючих акордів в партії органу.

Agnus Dei,

Qui tollis peccata, peccata mundi:

miserere nobis.

Dona nobis pacem.

Переклад:

Агнець Божий,

Прийняв на себе гріхи світу

Помилуй нас.

Даруй нам мир.

Агнець Божий – одне з символічних імен Христа. Ісус, як агнець, віддав себе на заклання. Цей образ походить від поширеного звичаю в культі пастухів приносити в жертву богам перше ягня, яке народилося у стаді. Агнець – символ невинності, смирення.