+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курс лекцій
К-сть сторінок:
69
Мова:
Українська
justify;">2.3. Грошова база та грошовий мультиплікатор.
2.4. Попит на гроші.
2.5. Процент, як ціна грошей.
2.6. Вартість грошей.
2.1.
Грошовий ринок виступає як механізм перерозподілу грошових коштів між секторами і суб’єктами економіки. Він є також механізмом збалансування окремих грошових потоків та грошового обороту в цілому.
Грошовий потік – це сукупність платежів, які обслуговують окремий етап процесу розширеного відтворення.
Ознака грошового ринку – купівля – продаж на ньому такого товару, як гроші.
Інфраструктура грошового ринку забезпечує спрямування потоків грошових коштів від власників до позичальників. Головним елементом цієї інфраструктури є банківська система.
Рис.1.1.Структура грошового ринку:
На ринку грошей купуються і продаються короткострокові грошові кошти (до 1 року). Він складається з 2 секторів:
Міжбанківський ринок – на цьому ринку надаються короткострокові кредити для підтримання ліквідності банків та розширення їх кредитної діяльності.
Відкритий ринок - на ринку відбувається купівля – продаж короткострокових цінних паперів Центральним банком.
На ринку капіталів купуються і продаються середньо- і довгострокові грошові кошти.
В залежності від інститутів, що працюють на грошовому ринку, розрізняють:
1. Сектор прямого фінансування.
2. Сектор непрямого (опосередкованого) фінансування.
В секторі прямого фінансування продавці і покупці зустрічаються безпосередньо. В ньому виділяють 2-а напрямки руху грошей:
- канал акційного фінансування;
- запозичення за допомогою облігацій;
В секторі непрямого (опосередкованого) фінансування зв’язок між продавцями і покупцями здійснюється через фінансових посередників. Фінансові посередники спочатку акумулюють у себе ресурси, що пропонуються на ринку, а потім продають їх покупцям від свого імені, чим відрізняються від брокерів.
2.2.
Пропозиція грошей відповідає базовому визначенню грошей – це сукупність загальноприйнятих засобів платежу в економіці.
Пропозиція грошей М=М1=С+Д, де
С – готівка;
Д – депозити.
Пропозицію визначає уряд країни. Фактичним провідником політики уряду виступає НБУ. Він регулює пропозицію грошей за допомогою:
- встановлення нормативів діяльності комерційних банків;
- грошово – кредитної політики.
Грошово – кредитна політика НБУ полягає у впливі на обсяг та структуру грошової маси за допомогою таких засобів, як норма обов”язкового резервування, процентна ставка, операції відкритого ринку.
Крім НБУ до процесу створення грошей причетні:
- вкладники,
- позичальники,
- фінансові посередники
Фінансові посередники – це установи, основна діяльність яких полягає у передачі коштів від вкладників до позичальників.
До них належать:
- комерційні банки,
- інвестиційні компанії та фонди,
- страхові компанії,
- пенсійні фонди,
- кредитні спілки,
- фінансові компанії та ін.
2.3
Грошова база характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі Центрального банку
Грошова база – це резервні гроші банківської системи, які являють собою суму готівки в обігу та банківських резервів.
В = С + TR, де
С – готівка;
TR – банківські резерви;
Ці гроші не збільшують масу грошей в обігу, а є базою для її зростання.
М = μ * В, де
μ - грошовий мультиплікатор – коефіцієнт, який показує як зміниться грошова маса при зміні грошової бази на одиницю.
μ = М , (1.3.)
В
μ = cr + 1 , (1.4.)
cr + rr
cr = С/D – коефіцієнт депонування; показує співвідношення готівки та депозитів в грошовій масі.
rr =TR/D - норма фактичного резервування; показує співвідношення між фактичними резервами та депозитами.
2.4.
Попит на гроші – прагнення суб’єктів економічних відносин мати в своєму розпорядженні певну, заздалегідь визначену суму грошей. Попит на гроші слід розглядати як попит на запас грошей на певний момент, а не як на потік за певний період.
Існує 3 мотиви попиту:
1. Попит на гроші для трансакцій . Трансакційний мотив полягає в тому, що економічні суб’єкти постійно відчувають потребу в певному запасі грошей для здійснення поточних платежів.
2. Попит на гроші, як на активи (мотив завбачливості).