Значення “Нового курсу” у розвитку США та інших держав

Завдяки такій політиці була прийнята “Лімська декларація”, на конференції 9-27 грудня 1938 року у місті Лім (Перу) . У цій декларації уряди американських держав домовились про континентальну солідарність. Ця солідарність була виражена у “рішучості захищатись від іноземного втручання , використовуючи засоби , диктовані обставинами”. 

Дуже важливим зовнішньополітичним актом, який заклав основу для подальших стосунків, було визнання Сполученними Штатами СРСР. Завдяки нормалізації відносин СРСР та США перед урядом Сполучених Штатів гострішим стало питання щодо відносин на Дальному Сході . Рузвельт вже було починав розмови про війну із Японією. Встановлення діпломатичних відносин між США та СРСР , співпало з новими зусиллями СРСР по забезпеченню всезагального миру. Радянський Союз висунув ідею Тихоокеанського пакту про ненапад . Сполучені Шати довгі роки не підтримували цей пакт, хоча і не відмовлялись від нього. Вони дотримувались так званої мовчанки. При цьому Сполучені Штати були не проти щоб СРСР та Японія розпочали між собою війну . Таким чином США притримувальсь нейтралітету , який вони закріпили законодавством у серпні 1935 року . Як предлог для відмови від політичної співпраці з СРСР , вони використовували проблему боргів россійських дореволюційних урядів . Цим законом вони відгородили себе від втручання до справ Європи.

Таким чином США “вмили руки” у самий відповідальний момент . Одже коли уся Європа робила все можливе для запобігання Фашистській агресії, США відійшли прикрившись нейтралітетом . Таким чином нормальних політичних стосунків між СРСР та США у ці часи не виходило . Хоча ще у листопаді 33-го року , вони заключили “джентельменськеий договір”. У цьому договорі Російська сторона погоджувалась частково погасити борги. В обмін на це Сполучені Штати прибігли до закону Джонсона , хоча Радянський союз ніяких обов’язків на себе по старим боргам не брав. Одже Радянський Союз не мав бажання погоджуватись на небажаний прецедент. Наприкінці січня 1935 року держдепартаментофіційно заявив про припинення радянсько-американських переговорів по фінансово-економічним питанням . Внаслідок цього було зачинено генеральне консульство США у Москві і т. д…

Завдяки цьому жесту зі збоку Сполученних Штатів, СРСР обмежив імпорт із США , а діючі замовлення без особливих проблем розмістив за межами Сполученних Штатів . 

Незважаючи не це деяких результатів вдалось досягти у 1935 році . У квітні 1935 року , радянська сторона заявила о збільшенні закупок у США . Але Сполученні Штати відмовились . У серпні 1937 року за ініціативою СРСР була заключена торгова угода . Угода була правовою базою для двохстороньої торгівлі , та кожен рік продовжувалась , доки у 1951 році , Сполучені Штати одностороннім актом не денонсували її . 

Одже у зовнішній політиці Сполучені Штати обрали роль “Доброго сусіда” тим самим, вони хотіли відгородити себе від військових дій . Не всі держави Європи та Світу схвалювали цей вибір. Але всеж такі США відгородили себе від другої світової війни . І практично не приймали у ній участі . Цією політикою, США заробили собі ім’я “доброго сусіда” на довгі роки. Чим на мою думку кращого для себе нічого не зробили . Але всеж такі під час “нового курсу” було закладено гарну основу для зовнішньополітичних та економічних відносин . Визнання СРСР відкрило новий шлях до розвитку. Та на мою думку це було важливим рішенням не тільки для Сполучених Штатів , а й гарним напрямком для подальшого розвитку та взаємодії для іншіх держав . Окремо для СРСР .

 

 

Із зробленної мною роботи можна зробити дуже обширні висновки. Поперше про саму націю , їх внутрішній настрій , ідеологію , позиції , та таке інше…

Але хотілося б зазначити деякі моменти, які мали важливе значення для розвитку США, інших країн , її внутрішньої та зовнішньої політикі, економікі , суспільного устрою та перш за все парвової бази .

На мою думку на першому місці стоїть сам президент , це людина яка змогла підняти державу із глубокої економічної кризи , підібрати необхідні методи для подолання кожної окремої проблеми , та на скількі це можливо відгородити суспільство від небажаних проблем (у часності війни) . Його методи по своїм принципам не мали нічого важкого . Важливим був підхід до тої чи іншої справи , пошук методів , котрі б підходили до саме цієї проблеми, та задовольнили максимальну кількість людей . Методи боротьби він був змушений знаходити миттєво , бо того вимагав стан держави та її економіка. Одже знайдені методи повинні були підходити , бо на переробку не було часу . Найважливійшими звісно ж були перші 100 днів після приходу до влади. У ці дні було закладено основу для подальшої реформи. 

Мабуть друге місце займає соціальна реформа яка повинна була бути здійсненною , на мою думку , ще задовго до кризи . Але завдяки принципам урядових службовців не була зроблена . Знов таки завдяки президентові , було зроблено занодавчу базу для розвитку цієї галузі . Завдяки цій базі , розвинулись профспілки , які в свою чергу розпочали діяльність по захисту робітників , вплинули на уряд , завдяки чому було встановленно мінімальну заробітну платню та максималну тривалість рабочого дня . Після появи профспілок з’явилась реальна сила , яка могла на законних підставах захищати права робітників . А це дуже важливе досягнення .

Ще хотілося б зазничити вагу деякіх зовнішньополітичних дій. Хоча деякі дії не схвалювали інші держави та окремі люди , вони були спрямовані насамперед на захист держави в цілому , та кожного громадянина окремо . Також стосовно зовнішньої політики , хотілося б визначити яку роль зіграло визнання Сполученими Штатами СРСР . Налагодження стосунків в деякій мірі пом’якшили відносини між двома великими державами , що в майбутньому зіграло дуже важливу роль . Було заключено доровора націлені на покращення економічних відносин , політичних відносин та в інших напрямках . В економічному напрямку було закладено гарний фундамент для подальшого розвитку взаємовідносин .

А взагалі у двох словах це можна охарактеризувати як правильно встановлене законодавство . Правові заходи що було впроваджено під час реформ принесли США багато гарних результатів та правову основу для подальшого економічного та політичного розвитку .

 

1. “История США” из-во Наука 1985 г.

2. С.В. Иванов “Война с бедностью Ф.Д.Рузвельта” 1989 г.

3. В.Е. Коломойцев “100 дней президента Рузвельта” 1997 г.

4. И.В. Галкин “На пути в Белый дом” 1991 г.

5. Е.В. Ананова “Новейшая история США” 1962 г.

6. В.Л. Мальков “Новый курс в США” 1973 г.

7. М.З. Шкундин “К истории государственно-монополистической социальной политики” 1980 г.

8. М. Батурин “США и Мюнхен: из истории американской внешней политики 1937 – 1928 г.г.” 1961 г.

9. В.Л. Мальков и Д.Г. Наджафов “Америка на перепутье 1929 – 1933 г.г.” 1967 г.

10. Э.А.Иванян “Белый дом: президенты и политика” 1976 г.

11. Н.Н.Яковлев “Франклин Рузвельт – человек и политик” 1969 г.