Зовнішні та внутрішні фактори, що сприяють ефективному функціонуванню фінансів підприємства

 

Фінансова діяльність – це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення суб’єктів господарської діяльності та досягнення ними визначених цілей. 

У процесі фінансово-господарської діяльності підприємство може вступати у фінансові відносини з такими суб’єктами економічних відносин: 

- із засновниками (акціонерами, інвесторами) щодо формування статутного капіталу; 

- з державою (з питань оподаткування, ціноутворення); 

- з банками (відкриття рахунків, одержання і повернення кредитів та ін.); 

- з постачальниками і покупцями щодо виконання господарських договорів і зобов’язань; 

- з працівниками з питань створення фонду оплати праці, матеріального заохочення та ін.

Високоефективним і раціональним методом фінансової діяльності підприємства є комерційний розрахунок, мета якого – отримання максимального прибутку за мінімальних витрат і ризиків.

Комерційний розрахунок – це економічні відносини, що виникають у процесі продуктивного використання засобів виробництва, робочої сили, одержаних доходів.

Фінансова робота на підприємстві організовується і здійснюється фінансовими службами. Самостійні фінансові відділи, які є структурними підрозділами, створюються на великих підприємствах. На малих підприємствах за фінансову роботу відповідає головний бухгалтер. 

Для виконання функцій з управління фінансовими ресурсами і контролю за їхнім раціональним використанням фінансова служба має: 

1) виконувати розрахунки і вносити пропозиції щодо ефективного розподілу фінансових ресурсів між виробничими структурними підрозділами; 

2) розробляти поточні та оперативні плани та інші планово-фінансові документи; 

3) вишукувати резерви збільшення прибутку; 

4) здійснювати контроль за виконанням показників фінансового плану; 

5) забезпечити роботу з виконання фінансових зобов’язань підприємства перед бюджетами, постачальниками, банками, робітниками і службовцями.

Фактори зовнішнього середовища створюють умови, у яких підприємство функціонує. Визначимо такі фактори зовнішнього середовища, що впливають на фінанси: 

1) рівень конкурентоспроможності галузі, який обумовлений кількістю підприємств, що займаються однорідним видом діяльності (торгівля продуктами харчування, торгівля побутовою технікою та ін.). Чим більше на ринку роздрібної торгівлі підприємств, тим сильніша конкуренція; 

2) місцеве законодавство, котре впливає на сферу діяльності, регламентується цілою низкою законодавчих і підзаконних актів; 

3) кліматичні умови й географічне положення області. Місце розташування підприємства також прямо впливає на його конкурентоспроможність; 

4) рівень конкуренції у всіх областях діяльності підприємства в країні. Поява нових підприємств у країні й регіонах стимулює розвиток, збільшуючи при цьому конкуренцію в галузі. Це природний процес, оскільки ефективне функціонування будь-якого підприємства можливо лише при її безперервному розвитку. 

Перераховані вище зовнішні фактори значно обмежують діяльність підприємства, але, окрім зовнішніх факторів, також існують і внутрішні фактори, котрі впливають на фінансову роботу підприємства. Серед факторів внутрішнього середовища, здатних вплинути на фінанси, можна виділити такі: 

1) структурні, до них відносяться організаційна структура управління, місія підприємства, персонал, інформаційна й нормативно-методична база управління. Оптимально побудована організаційна структура управління здатна організувати ефективні зв'язки між співробітниками, а чіткий поділ функцій і обов'язків сприяє ефективному й швидкому прийняттю рішень; 

2) ресурсні, до яких відноситься наявність конкурентоспроможних постачальників товарів, робіт, послуг. У цьому випадку під конкурентоспроможними постачальниками розуміють постачальників, які пропонують товари кращої якості, або за більш низькою ціною; 

3) технічні, до них відносяться технології, застосовані на підприємстві; використання устаткування; системи автоматизації на підприємстві; якість обслуговування; 

4) управлінські, до яких відносяться менеджери; функціонування системи менеджменту, організація основних бізнес-процесів. Наскільки чітко й швидко реагує система управління на зміни, настільки ефективно вона функціонує. 

Структура управління підприємством повинна сприяти швидкому прийняттю рішень при зміні зовнішнього середовища. Організація бізнес-процесів повинна бути побудована таким чином, щоб забезпечити найбільш оптимальну організацію всієї фінансової системи, починаючи від визначення найбільш оптимальних асортиментів товарів, робіт, послуг, закінчуючи безпосередньо реалізацією; 

 5) ефективність функціонування підприємства, обумовлена показниками прибутковості підприємства, оборотності й фінансової стійкості; 

6) ринкові, до них відносяться доступ до ринку ресурсів, які необхідні підприємству; доступ до ринку нових технологій; використання нових маркетингових інструментів; використання мерчандайзингу. Доступ до ринку нових технологій дозволяє підприємству отримати додаткову конкурентну перевагу за рахунок використання технології, що підприємство-конкрурент реалізувати в себе не може з ряду причин. 

Саме за рахунок доступу до ринку нових технологій вітчизняні й закордонні підприємства найбільш конкурентоспроможні перед регіональними підприємствами. На сьогоднішній день підприємства особливу увагу в забезпеченні конкурентоспроможності приділяють інструментам мерчандайзингу, під яким розуміється оптимальне розташування встаткування й ефективне подання товарів. 

 

 

Акредитив - це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар.

Акредитив застосовується в розрахунках між постачальниками і покупцями. Документи постачальника оплачуються банком тільки на умовах, передбачених в акредитивній заяві покупця.

Коли використовують акредитивну форму розрахунків, оплата документів за відвантажений товар, надані послуги здійснюється або в банківській установі постачальника за рахунок коштів платника, там задепонованих для цієї мети, або в банку платника - так званий гарантований акредитив. Акредитивна форма розрахунку гарантує платіж постачальнику. Ця форма розрахунків застосовується за наявності угоди між постачальником і платником щодо такої форми розрахунків.

Постачальник подає в банк,