Адміністративні засади визначення ризиків у правових системах (правовий аспект)

У прикладному (теоретичному) аспекті джерелом ризику, на думку А. П. Альгіна (з чим ми повністю погоджуємось), є те, що такі відносини чи блага для кожної людини мають різну цінність в залежності від величезної кількості факторів (вік, оточення, виховання, характер, настрій тощо) [2, с. 96].

Основними джерелами юридичного (правового) ризику, на наш погляд, виступають правові колізії, суперечності в різних правових актах, можливості суб’єктивного трактування норм права учасниками правового процесу та наявність звичаїв та традицій, що не відповідають чинному законодавству або навіть суперечать йому.

Основними ознаками міжнародного правового ризику в порівняльному аспекті будуть:

• наявність невизначеності – ситуація, при якій має місце прогалина в правовій системі, чи існуюча невідповідність застосування норми права;
• необхідність вибору альтернативи (в тому числі і відмова від вибору) – це вірогідність настання небажаних результатів чи негативних наслідків при застосуванні або втіленні в життя норми права в даній системі;
• можливість при цьому оцінити вірогідність втілення обраних альтернатив – варіативність негативного чи позитивного впливу на зовнішніх або внутрішніх суб’єктів права при реалізації завдань та функцій права в даній правовій системі.

В юридичній науці поняття правової системи було сформульовано Давідом Рене, який визначив, що правова система – це цілісний комплекс правових явищ, який зумовлений об’єктивними закономірностями розвитку суспільства, усвідомлений, постійно відтворюваний людьми і організаціями, та який використовується ними для досягнення своїх цілей; обумовлена економічним і соціальним устроєм суспільства структура права, що виражає його внутрішню узгодженість та єдність норм права і одночасно їх поділ на галузі та інститути [3, с. 68].

Методологічною основою бази дослідження ризиків правових систем виступають, запропоновані нами, наступні категорії:

а) ризик правової системи – під ризиками правової системи ми розуміємо можливість негативного впливу норм права в момент їх практичної реалізації на соціум як в середині країни так і за її межами; б) аналіз ризиків правової системи, в даному аспекті, – це виявлення явних чи скритих протиріч та недоліків в правовій системі, що в певний період часу може, при визначених умовах, завдати шкоди соціальним чи міжнародним відносинам чи призвести до негативних наслідків внутрішньо державного чи міжнародного масштабу в) правову систему в аспекті ризику буде проаналізовано в ланцюгу реалізації норм права змодельованої нами під кутом: соціум – право (реалізація права) – загрози (об’єктивні та суб’єктивні) – внутрішнє середовище – зовнішнє середовище. Вищеперелічені елементи, на наш погляд, в сукупності складають «модель ризику» правової системи. Розкривши їх ми визначимо в якій послідовності будуть досліджені ризики правової системи.

Поняття соціуму найбільш чітко сформульовано в словнику сучасних термінів на- уковцем-соціологом В. А. Макаренко, який визначив, що «социум (от лат. Босіит) – большая устойчивая социальная общность, для которой характерно единство условий жизнедеятельности людей, культуры; социальное окружение человека» [4, с. 96]. Цей елемент, на наш погляд, є основним, оскільки соціум виступає основним носієм правових ідей.

Поняття право має досить різноманітні тлумачення, але за основу ми візьмемо запропоноване професором В. Г. Гончаренко визначення, що «право це єдність рівної для всіх норми та міри свободи та справедливості» [5 с. 64]. При цьому не потрібно забувати, що визначення даної категорії в різних правових системах має різний сенс, але при цьому означає практично одне і теж саме – наявність можливостей реалізації власної поведінки в межах соціуму.

Реалізація права, як категорія, в практичному аспекті теж, на нашу думку, вдало розкривається В. Г. Гончаренком, – це втілення встановлених правових норм у діяльність суб’єктів права через використання суб’єктивних прав, виконання юридичних обов’язків чи дотримання заборон [5, с. 77]. Виникнення і протікання процесів реалізації права, на наш погляд, ключовий момент виникнення юридичних ризиків, в тому числі і на міжнародному рівні, оскільки ризики, як правило, на цьому рівні носять направлений і свідомий характер.

Загроза, в даному аспекті, – це ймовірність завдання шкоди при реалізації норм права в правовій системі, при цьому об’єктом небезпеки виступають внутрішньо державні та міжнародні відносини, а суб’єктами держава, соціум країни носія так і інші держави, які виступають у ролі «споживача небезпеки або ризику» [1, с. 11].

В даному погляді відображаються дві основні категорії суб’єктів ризику – «носій ризику» та «споживач ризику». Носій ризику, на наш погляд, – суб’єкт права, в тому числі міжнародний, від якого загроза має направлену дію або є чітко спрямованою з точки зору мети такої загрози.

Під «споживачем ризику» розуміється об’єкт чи суб’єкт, на якого направлена потенційна загроза негативних наслідків від настання ймовірних подій.

Об’єктивна загроза, на нашу думку, виникає в момент прийняття норми права і випливає із потенційності несумісності із нормами права інших систем або країн. Суб’єктивна загроза, як ми вважаємо, – цеваріативність виникнення небезпеки в момент реалізації прийнятої норми права в даній країні або за її межами.

Під внутрішнім середовищем мається на увазі сукупність внутрішньодержавних відносин, що складають елементи