Адміністративні засади визначення ризиків у правових системах (правовий аспект)

Кияс – міркування за аналогією про ті явища життя мусульман, що не охоплюються попередніми джерелами мусульманського права. Таким судженням віддається законний, суспільний характер [7, с. 317-318].

Мусульманське право у традиційному вигляді майже не збереглося. Воно втілюється в сучасну правову систему мусульманських країн головним чином за допомогою доктрини, яка бере ідеї з ісламської релігії, що постійно розвивається.

Нині мусульмансько-правова доктрина в деяких країнах залишається головним джерелом права. Це Саудівська Аравія, Оман, деякі князівства Перської затоки. У більшості арабських країн вона відіграє роль формального джерела права лише в окремих випадках. Судовий прецедент ніколи не визнавався мусульманською правовою доктриною джерелом права, розвиток принципів мусульманського права сприяв відкриттю широкого простору для суддівського вибору.

У сучасному законодавстві мусульманських країн, як правило, відсилання до принципів права здійснюється в тих випадках, коли мовчить закон. Найбільшим ризиком у даній правовій системі є особистий ризик – ризик певної конкретної особи, незалежно від соціального статусу, віку тощо. Це пов’язано з тим, що мусульманська правова система всебічно контролює життя особи. Навіть дії, що для представників інших країн є нормальними і звичними, в таких країнах тягнуть за собою покарання та, що особливо важливо, повний суспільний осуд.

На даний момент широко розповсюджена практика запозичення мусульманським правом деяких ідей, принципів та норм, притаманних романо-германському чи англосаксонському праву. При цьому вплив кожної із зазначених систем на право конкретної мусульманської країни залежав від того, з якою країною у неї були найтісніші економічні, політичні та інші зв’язки (інтеграція мусульманської системи). Вона виявилась у тому, що в питаннях, які виходять за межі особистого статусу і не стосуються священних основ ісламу, застосування норм власне мусульманського права поступається запозиченим нормам. Ці норми впроваджувались через видання державою нових законів, кодексів або поступово встановленою судовою практикою. В результатіцього в таких галузях, як державне, процесуальне, торгове, трудове право в наш час діє небагато норм, які безпосередньо випливають із класичного мусульманського права.

Основними ризиками міжнародної діяльності мусульманських країн є терористичні ризики, які на початку ХХІ століття стали «візитною карткою» цих країн. Основним носієм ризиків виступає мусульманська доктрина боротьби з іновірцями, що сучасними мусульманськими ідеологами була трансформована в боротьбі із країнами Заходу, це знайшло підтримку деяких владних структур мусульманських країн (у деяких випадках така підтримка має прихований характер). Потрібно зазначити, що мусульманські держави, на нашу думку, умовно, з точки зору терористичної діяльності, потрібно розділити на дві групи: перша група – донори, це заможні мусульманські країни, які фінансують терористичні організації; друга група – країни-виконавці, на їх теренах розміщуються бази для підготовки та навчання терористів, формування та планування завдань для кожної окремої групи терористів.

Особливу групу становлять мусульманські держави, які входили до складу колишнього СРСР. Зрозуміло, що за умов, коли держава виходила з принципів атеїзму і провадила політику, спрямовану на витискання будь-якої релігії з життя суспільства, не могло бути й мови про легальне застосування норм мусульманського права. Після проголошення СНД у цих державах вбачаються різні за своєю активністю процеси відновлення принципів та норм шаріату. На вищому рівні проголошується курс на відродження цінностей ісламу. В державних символах підкреслюється належність до мусульманського світу. В деяких галузях нового законодавства цих країн все помітнішим стає вплив положень мусульманського права. Але разом із тим вбачаються процеси створення радикальних ісламських організацій, метою діяльності яких виступає повалення офіційної влади та проголошення ісламських держав. Прихованою метою таких організацій (прикладом є «Аль Каїда», рух «Талібан») є терористична діяльність в країнах Заходу, зокрема Європейському співтоваристві.

На думку вченого Еріка Гобсбаума, з врахуванням особливості формування держави і управління мусульманськими країнами на теренах пострадянського суспільства, де реальна влада зосереджена на місцях, значно підвищується ризик сприяння виникненню нових терористичних угруповань радикальної направленості, метою діяльності яких є збройна боротьба із європейськими країнами та Сполученими Штатами Америки, які після розпаду Радянського Союзу стали ворогом № 1 для мусульманського світу [8, с. 497].

Прикладом наростання протистояння терористичних угруповань і офіційної влади в пострадянських мусульманських країнах є Узбекистан, де бойовики ісламського руху Узбекистану намагалися силовими методами захопити владу в країні з метою проголошення Ісламської Республіки («Исламисты напали на границу», Евгений Ихельзон, «Сегодня», № 109 (3242) от 27. 05. 2009).

Нині, і це потрібно констатувати, зростає кількість держав, у яких ідеї, принципи та конкретні приписи шаріату тією чи іншою мірою мають вплив на регулювання соціальних процесів. Це є свідченням того, що, незважаючи на «вічну незмінність» своїх головних джерел, мусульманське право може успішно пристосовуватися до змін суспільного життя, зберігаючи при цьому роль головного соціального регулятора.

Підсумовуючи аналіз мусульманської правової системи, потрібно констатувати, що одним із найгірших наслідків поширення доктрини мусульманського права останнім часом є поширення тероризму, як масового явища, тобто мусульманські країни виступають більше як «носії ризику», ніж його «споживачі».

Як зазначає Ерік Гобсбаум, в своїй праці «Вік тероризму»: «Виникнення ісламського фундаменталізму явно було рухом не лише проти ідеології модернізації (вестернізації – доповнення мусульманського законодавства в галузях, де воно було врегульоване релігійними канонами), а й проти самого Заходу. Не випадково активісти подібних рухів домагаються своїх цілей через підрив припливу західних туристів – як у Єгипті, чи вбиваючи місцевих західних поселенців... « [8, с. 500]. Мусульмани, виховані в дусі ненависті до іновірців, із впевненістю, що священна війна є благом, за останнє десятиліття стали причиною смертей десятків тисяч мирних жителів. Фанатичні вияви фінансуються представниками багатих мусульманських країн та підтримуються їхніми урядами, і є найбільшою загрозоюмирному існуванню демократії та співіснуванню людства на планеті.

Підбиваючи підсумок, можна зробити такі висновки: по-перше, розуміння важливості розвитку і вдосконалення правової системи є основоположним принципом розвитку будь-якої країни; по-друге, основним фактором, що визначив формування англосаксонської системи права, є прецедент і звичаєве право, європейська система розвивалася на основі поєднання та інтеграції рис інших систем права, і є доволі вдалим синтезом для розвитку демократичного суспільства, але при цьому в ньому чітко виділяються ризики, як юридичного, так і суспільно-політичного характеру; по-третє, в основі мусульманської системи лежать традиції і віра, що обумовило подальший процес її розвитку, вона виступає основним «носієм ризиків», структура мусульманської системи залежить виключно від релігійних догматів та їх трактування окремими особами або групами осіб, що підвищує ризики створення нових терористичних організацій радикальної направленості; по-четверте, поєднання різних систем права, незважаючи на їх ризи- коносійність, є невідворотнім процесом, а також ознакою прогресу суспільних відносин і міжнародного співтовариства.

 

1. Риск: функции, понятие, детерминация / П. Альгин. – М. : Знание, 1990. – 56 с.
2. Новаторство, инициатива, риск / А. П. Альгин. – М. : Знание, 1987. – 172 с.
3. Основные правовые системы современности / Д. Рене. – М. : «Жизнь», 1995. – 196 с.
4. Словарь современных понятий и терминов» / А. Макаренко. – М: «Республика», 2002. – 368 с.
5. Правознавство: словник термінів / За ред. проф. В. Г. Гончаренка. – К. : Юрисконсульт, 2006. – 254 с.
6. Загальна теорія держави та права / С. Л. Лисенков: Навч. посіб. – К. : Юрінком, 2006. – 225 с.
7. Політико-правові системи світу / С. Д. Гелей: Навч. посіб. – К. : Знання, 2006. – 355 с.
8. Вік екстремізму. Коротка історія 20 століття, 1914-1991 рр. / Гобсбаум Ерік. К. : «Альтернатива», 2001. – 724 с.