Аналіз загально-виробничих витрат

 

Вступ

1. Мета, завдання, аналіз загально-виробничих витрат

2. Джерела аналізу загально-виробничих витрат

3. Аналіз динаміки і структури загально-виробничих витрат

4. Аналіз впливу загально-виробничих витрат на собівартість продукції

5. Аналіз забезпечення управління загально-виробничих витрат, їх оптимізація

Висновки

Використана література

 

 

У зв'язку з переходом України від моделі планової економіки до моделі економіки ринкового типу стає актуальним вивчення тенденцій та закономірностей розвитку системи бухгалтерського обліку, адже вимагає переорієнтування обліку з контрольно-розподільчих функцій на управлінські, адаптації національних стандартів бухгалтерського обліку до міжнародних.

Зрозуміло, що між підприємствами соціалістичного та ринкового типу існують відмінності принципового характеру, що обумовлює також. відмінності принципового характер, що обумовлює також відмінності у системах бухгалтерського обліку. Пошуки моделі бухгалтерського обліку для України мають надзвичайно важливе значення, адже західні моделі в їх мовному обсязі неможливо використати, тому що кожна країна по-своєму унікальна, що проявляється в історико-економічному та соціально-культурному відношенні і обумовлює існування об'єктивних відмінностей у системах обліку.

Саме тому вивчення і узагальнення досвіду розвинутих країн і пропозицій вітчизняних науковців щодо створення моделей бухгалтерського обліку які адекватно відображають реальність господарської та фінансової діяльності підприємств України, є дуже важливим завданням науки і практики на сучасному етапі розвитку економіки.

Вирішення цього завдання вимагає посилення теоретичних досліджень, впровадження у практику нових підходів організації обліку ресурсів, процесів та їх ефективності, застосування нових методик обліку, посилення ролі бухгалтера в управлінні виробництвом.

Перші кроки на цьому шляху вже зроблено зокрема, впроваджено ряд Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Новий План рахунків бухгалтерського обліку усі Інструкція щодо його застосування.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 – XIV від 16 липня 1999 р., законодавство про аудиторську діяльність та ін. При переході на нові документи бухгалтерського обліку виникають певні проблеми, як в теорії, так і на практиці.

Одним із важливих, можна сказати, центральних, об'єктів обліку є витрати підприємства. Від достовірності інформації про цей об'єкт залежить правильність визначення фінансових результатів діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік повинен надати повну, достовірну інформацію про витрати підприємства за звітний період. Така інформація є основною для аналізу і прийняття управлінських рішень, а тому доречно відображати результати за видами діяльності підприємства.

До витрат підприємства відносяться загально-виробничі витрати, що є об'єктом дослідження в даній дипломній роботі.

При написанні курсової роботи використані Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність». Закон України «Про оподаткування прибутку», П (С) БО 3 «Звіт про фінансові результати». П (С) БО 16 «Витрати». 11 (01, 0 7 «Основні засоби». П (С) БО 8 Нематеріальні активи», П (С) БО 9 «Запаси», Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт і послуг) у промисловості, і інші нормативні документи монографічна і періодична література по обліку витрат підприємства.

 

 

Діяльність будь-якого підприємства, у першу чергу промислового, зумовлює споживання різноманітних ресурсів та елементів виробництва.

Процес виробництва являє собою процес поєднання живої праці із засобами виробництва. Так, як цей процес відбувається безперервно, то включає в себе безперервні затрати праці, засоби і предмети праці.

Використані у процесі виробництва різні речовини на виготовлення нового продукту праці формують поняття затрат. Грошовий вираз суми затрат на виробництво конкретного продукту визначає поняття собівартість. Зміст термінів затрати і собівартість поєднується в понятті затрати виробництва [7, c. 97].

Витрати виробництва – це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі минулу працю (сировину, матеріали, амортизацію основних засобів, працю працівників, зайнятих у процесі виробництва) з відповідними на неї нарахуваннями та інше.

Операційні витрати – це витрати, що пов’язані з діяльністю по реалізації продукції та управлінням підприємством. Вони характеризують витрати, що були у звітному періоді і безпосередньо не пов’язані з виробництвом продукції. Операційні витрати, як правило, поділяються на адміністративно-управлінські, витрати на збут та витрати, пов’язані з науково-дослідницькими й дослідно-конструкторськими роботами.

Валові витрати – це сума будь-яких витрат, платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності [5, c. 103].

Вартість витрат є складовою частиною собівартості продукції.

Собівартість продукції – це грошова форма витрат підприємства, пов’язана з виробництвом і реалізацією продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

В умовах товарного виробництва витрати виробництва виступають у вартісній, грошовій формі. Загальні витрати на виробництво становлять вартість виробничого товару. Їх сума залежить від тривалості періоду та кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями. В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні.

Оскільки витрати є функцією обсягу виробництва з певною еластичністю, існує поняття граничних витрат. Граничні витрати характеризують їх приріст на одиницю приросту обсягу виробництва, тобто

 

де, Сг – граничні витрати;

∆С – приріст загальних витрат;

∆N – приріст обсягу продукції на одиницю його натурального