Аналіз загально-виробничих витрат

Якщо загальні витрати виразити певною функцією обсягу продукції то граничний їх рівень є першою похідною цієї функції. Це витрати на останню за часом виготовлення одиницю продукції. Показник граничних витрат використовується при аналізі доцільності зміни обсягу виробництва продукції.

Загально-виробничі витрати – це витрати, пов’язані з організацією і обслуговуванням виробничого процесу. Їх склад визначений пунктом 15 П (С) БО №16 “Витрати”.

В процесі проведення аналізу вирішують такі основні завдання:

- визначають динаміку цих витрат на одну гривню товарної продукції; встановлюють абсолютне та відносне відхилення від кошторису, як у цілому, так і за окремими статтями, причини цих відхилень, обсяг і причини непродуктивних витрат; вивчають динаміку цих витрат на одну гривню товарної продукції; визначають вплив зміни структури та обсягу випуску продукції та обсяг зазначених затрат; перевіряють правильність розподілу цих витрат між окремими видами виробів; розробляють заходи щодо зниження затрат на одиницю продукції.

 

Рис. 1 Принципи визнання або невизнання витрат.

Витрати підприємство несе у зв'язку із здійсненням всіх видів діяльності, якими воно займається. Це основна діяльність підприємства (операційна), пов'язана з процесом виробництва та реалізації продукції, а також інші види діяльності, які мають місце на підприємстві: фінансова діяльність. інвестиційна, та інша звичайна Діяльність (витрати від не операційних курсових різниць, оцінка необоротних активів тощо).

 

 

Аналіз як функція внутрішньовиробничого управління має власну методологічну основу: принципи, функції, організаційну структуру, методи та інструменти, інформаційну базу.

Аналітична діяльність спрямована на вивчення обліку попиту та вимог ринку для обґрунтованої орієнтації виробництва на випуск конкурентноздатних продуктів у раніше встановлених обсягах, що відповідають певній техніко-економічній характеристиці, реалізації, яка може забезпечити підприємству отримання найвищого прибутку [6, c. 31].

Найважливіша особливість аналізу без якої практично не можна про нього говорити – це певні теоретична концепція, стиль мислення, запланований підхід до прийняття науково-технічних і виробничих рішень із позицій найповнішого задоволення вимог споживача. Філософія аналізу проста: виробник повинен випускати таку продукцію, що має збут і може досягнути запланованого рівня рентабельності та за яку можна отримати прибуток. Враховуючи це, виробник цілеспрямовано ставить завдання в галузі науково-технічних розробок, висуває вимоги до них, орієнтовано розраховуючи витрати виробництва, рівень ціни та прибуток. Виробник визначає найефективнішу технологію виробництва, включаючи між виробничі та внутрішньовиробничі кооперування.

Аналіз передбачає широкий пошук, творчий підхід до вирішення конкретних завдань виробничої діяльності. До функцій керівників виробництва належать створення необхідних організаційних, технічних, економічних умов для творчих ідей і найголовніше застосування у виробництві нововведень на підставі зацікавленості працівників.

Кінцева мета аналітичної діяльності розробка аналітичних програм, що є вихідним пунктом, передумовою планування виробництва, оскільки вони дають змогу визначити оптимальну структуру (номенклатуру, асортимент та ефективність виробництва). На основі аналітичної діяльності укладають міжнародні комерційні угоди, проводять комерційні операції.

Важливим принципом аналізу є комплексний підхід для погодження мети з ресурсами та можливостями підприємства, визначення шляхів її досягнення, що реально лише в результаті розробки програм аналізу виробів і кожного господарського підрозділу підприємства зокрема. Методи розробки таких програм потребують орієнтації на максимальне використання потенційних можливостей підприємства та резервів виробництва.

Характерним для аналізу принципом також є досягнення оптимального поєднання в управлінні фірмою централізованих та децентралізованих починань, постійний пошук нових форм та інструментів для підвищення ефективності виробництва, стимулювання творчої ініціативи працівників, спрямованої на створення необхідних умов для широкого впровадження нововведень, підвищення якості продукції, скорочення витрат виробництва.

На підприємствах, де зовнішньоекономічна діяльність становить вагому частку, аналіз набуває пріоритетного значення. Тому на основі результатів аналітичної діяльності укладають міжнародні комерційні угоди, проводять комерційні операції на світовому ринку.

Аналіз – це діяльність, перш за все спрямована на перспективу. У цьому зацікавлені споживач і виробник.

Розглянуте вище дає підстави зробити висновок – економічний аналіз вивчає господарську діяльність підприємств і об’єднань з метою оцінювання її результатів і виявлення наявних резервів. Отже, предмет економічного аналізу – господарська діяльність підприємств і об’єднань у всій її багатогранності вираження у системі економічних показників, а також в інших джерелах інформації.

Джерелами для аналізу є дані аналітичного бухгалтерського обліку.

Аналіз витрат починають з визначення динаміки цих витрат на одну гривню товарної продукції. Загальна сума загально виробничих витрат лімітується затвердженими кошторисами на кожен вид витрат залежно від обсягу виробництва, структури й характеру продукції. Далі аналізують виконання кошторису на кожен вид витрат у розрізі статей затрат.

Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загально-виробничого призначення за своїм характером є основними, тобто пов’язаними з технологічним процесом і в більшій своїй частині змінними – залежними від обсягу виробництва. Для аналізу цих витрат потрібно порівняти фактичні затрати з кошторисом і кошторисом, перерахованим на процент виконання плану випуску продукції з урахуванням коефіцієнта залежності.

Потім виявляють абсолютні та відносні відхилення, як у цілому від усіх витрат, так і за окремими статтями, а також непродуктивні витрати. До останніх належать невиправдані перевитрати за окремими статтями затрат.

У подальшому аналізі слід виявити причини відхилень фактичних витрат від планових. Для цього використовують дані аналітичного обліку затрат по кожному