Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Анатомія та морфологія рослин

Предмет: 
Тип роботи: 
Інше
К-сть сторінок: 
198
Мова: 
Українська
Оцінка: 

(пшениця, просо) та лікарських. Але документальні дані свідчать, що розвиток ботаніки почався пізніше у V-IV столітті до н. е. У цей час описується багато рослин, зокрема лікарських. Лікар Гіппократ, який жив у V-IV столітті до н. е., описав більше як 200 лікарських рослин. Грецький філософ і природодослідник Теофраст (370-286 рр. до н. е.) у своїй 10-томній роботі “Дослідження про рослини” описав понад 450 рослини і запропонував свою класифікацію. У цій же роботі він поділяє тіло рослин на основні органи – корінь, стебло і листок, описав бруньки дерев, вегетативне і насінне розмноження, розрізняв життєві форми – дерева, кущі, трави. У Стародавньому Римі вчений Пліній Старший, який жив у І столітті н. е. написав 37- томну працю “Природнича історія”, у якій згадується біля 1000 видів рослин. Таким чином, наука ботаніка на різних етапах свого розвитку була тісно пов’язана із практичними потребами людини. У середні віки у ботанічній науці як і в інших галузях науки, особливо в природничих, спостерігався деякий застій, що було обумовлено пануванням релігійного світогляду. У 1609-10 рр. Галілео-Галілей вперше сконструював мікроскоп, а у 1612 р. брати Янсени займались його вдосконаленням. З цього часу почалось дослідження внутрішньої будови рослин. До початку XVIII ст. серед вчених існувала точка зору, згідно з якою всі організми земної кулі мали аморфну будову без будь-якої структури. Водночас відомий англійський вчений фізик Роберт Гук, розглядаючи пляшковий корок під мікроскопом, який він удосконалив, зауважив, що корок складається з великої кількості отворів правильної форми. Ці отвори він назвав клітинами (cellula). Про своє відкриття він описав у книзі “Мікрографія”, яка була надрукована у 1665 р. Цей рік вважається роком відкриття рослинної клітини. Дослідження Гука продовжував його товариш ботанік Неємія Грю, який з’ясував, що клітини характерні для всіх тканин рослин, але вони не однакові за формою, розмірами та призначенням. Дослідження будови рослин проводилися не лише в Англії, одночасно з англійськими ботаніками будову рослин вивчали італійські вчені і, зокрема, Марчелло Мальпігі (1628-1694). На основі своїх спостережень М. Мальпігі, так само як і Н. Грю, дійшов висновку, що рослини складаються не з однакових як за розмірами так і за формою клітин. Про свої дослідження будови рослин два визначні ботаніки того часу англієць Неємія Грю та італієць Марчелло Мальпігі доповіли 29 грудня 1671 р. на засіданні Лондонського наукового товариства. Цю дату – 29 грудня 1671 р. вважають роком зародження анатомії рослин як самостійного розділу ботаніки.

5. Роль українських та зарубіжних учених.
Вагомий внесок у розвиток світової ботанічної науки внесли зарубіжні вчені, зокрема німецький ботанік В. Гофмейстер (1824-1877) – один із засновників ембріології рослин. Описав розвиток насінного зачатка та зародкового мішка, процес запліднення та розвиток зародка із заплідненої яйцеклітини (1849). Едуард Страсбургер (1844-1912) – відомий німецький ботанік, займався дослідженнями в галузі анатомії, цитології і ембріології рослин. Вперше описав розвиток восьми ядерного зародкового мішка. Написав підручник з ботаніки (1894), що десятки разів перекладався різними мовами.
Визначний вклад у розвиток ботанічної науки внесли і українські вчені. Серед них передусім необхідно назвати видатного ботаніка Бессера Віллібальда Готлібовича (1784-1842). На початку своєї наукової діяльності він викладав ботаніку у Волинській (м. Кременець) гімназії (у 1818 р. перейменованій в ліцей). Водночас (1809-1831) він був директором Кременецького ботанічного саду. У 1835-1838 рр. В. Бестер -перший професор ботаніки університету Святого Володимира м. Київ. Наукові праці В. Бессера присвячені флористиці та систематиці рослин. Із флористичних праць найціннішими є його двотомна праця про флору Галичини. Навашин Сергій Гаврилович (1857-1930) – видатний український і російський вчений ботанік – цитолог і ембріолог. Уперше описав явище халазогамії (1895), відкрив подвійне запліднення у покритонасінних рослин (1898) та заклав основи вчення про каріологію. Відкриттям в галузі цитоембріології рослин С. Навашин приніс всесвітню славу українській ботанічній науці. Окснер Альфред Миколайович (1898-1973) – видатний український ботанік-ліхенолог, член-кореспондент АН України. Досліджуючи лишайники України, Уралу, Алтаю, Західного Сибіру, Забайкалля, Кавказу, Примор’я, Кольського п-ва, Середньої Азії, зібрав великий гербарій, який ліг в основу флористичних, фітоценологічних, систематичних, філогенетичних досліджень у галузі ліхенології. Значним доробком А. Окснер є його “Визначник лишайників УРСР”, що вийшов у світ 1937р. Вершиною флористичних досліджень стала його фундаментальна праця “Флора лишайників України”. А. Окснер – засновник української школи ліхенологів. Зеров Дмитро Костянтинович (1895-1971) – видатний український ботанік-бріолог, філогеніст, академік АН України. Він вивчав флору сфагнових та печінкових мохів України і як наслідок цих досліджень у 1935 р. виходить у світ “Визначник сфагнових мохів України”, у 1939 р. – “Визначник печіночних мохів України”, 1964 р. – “Флора печіночних та сфагнових мохів України”. Відтак вивчає печіночні і сфагнові мохи українських Карпат і у 1971 р. у співавторстві з Л. Партикою публікує монографію “Бріофлора Українських Карпат”. Особливої уваги заслуговує монографія Д. Зерова “Очерки филогении бессосудистых растений” (1972), яка є однією з найвидатніших сучасних праць з проблем філогенії. Модилевський Яків Самуїлович (1883-1968) – український ботанік-цитолог і ембріолог рослин. Досліджував розвиток чоловічого і жіночого гаметофітів, процеси запилення і запліднення, формування зародка і ендосперму. Крім того, в його працях знайшли відображення загальнобіологічні проблеми мейозу, гаплоїдії, апоміксису. Результати наукових досліджень оформлені у монографіях “Эмбриология покрытосеменных растений”
Фото Капча