Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Анатомія та морфологія рослин

Предмет: 
Тип роботи: 
Інше
К-сть сторінок: 
198
Мова: 
Українська
Оцінка: 

багатоклітинних і одноклітинних організмів. Я. Керує генетичними і метаболічними процесами в клітині. Я. Складається з ядерної оболонки, ядерця (одного або кількох), хроматину та каріолімфи. Органели клітини (від грец. organon – знаряддя, інструмент і eidos – вигляд) – постійні структурні компоненти клітини, що виконують життєво необхідні функції. Розрізняють органели: ендоплазматичний ретикулум, апарат Гольджі, мітохондрії, лізосоми, сферосоми, пластиди (характерні лише для рослинної клітини), рибосоми, мікротрубочки, мікрофіламенти та ін. Вакуолі (від лam. vacuus – порожній) – порожнини цитоплазми, оточені тонопластом і заповнені клітинним соком. Оболонка – зовнішній погранична структура рослинної клітини, яка захищає живий внутрішній вміст від зовнішніх впливів, надає форму клітині і є транспортною магістраллю для переміщення речовин. Оболонку відкрив Роберт Гук у 1665 р.

За формою клітини розрізняють:
1. Паренхімні клітини, в яких довжина, ширина і товщина майже однакові. П. Клітини можуть мати різну форму округлу, овальну, кубоподібну, багатогранну та ін. Прикладом паренхімних клітин можуть бути клітини м’якуша помідора, кавуна, меристематичні та клітини основної паренхіми. П. Клітини, в основному, входять до складу серцевини, кори стебла і кореня, тканин листка, квітки тощо.
2. Прозенхімні клітини, в яких довжина у декілька разів перевищує їх ширину (напр., клітини механічних, провідних тканин, кореневі волоски тощо).
5. Відмінність рослинної клітини від клітини тварин.
Рослинні клітини відрізняються від тваринних за такими основними ознаками:
1. Рослинні клітини вкриті твердою, мійною целюлозною оболонкою, а тваринні – плазмалемою.
2. Рослинні клітини містять такі органели як пластиди (хлоропласти, хромопласти, лейкопласти), а в тваринних клітинах вони відсутні.
3. В рослинних клітинах добре розвинена система вакуолей (вакуом), а в тваринних клітинах вони відсутні або недорозвинуті.
4. Через пори оболонки рослинних клітин проходять плазмодесми – тонкі цитоплазматичні тяжі, які з’єднують протопласти суміжних клітин, а в тваринних вони відсутні.
5. За способом живлення рослинна клітина – автотрофна система, а тваринна – гетеротрофна.
6. Прокаріоти та еукаріоти.
В процесі еволюції рослинних організмів ядро як обов’язковий елемент клітини сформувалося не відразу. Доказом того є рослинні організми, які чітко сформованого ядра, оточеного ядерною мембраною, не мають. Залежно від наявності ядра рослинний світ поділяють на два над царства:
A. Надцарство доядерні організми (Procaryota) (Дроб’янки, Бактерії, Ціанеї). Характерні ознаки надцарства А. Справжнього ядра з ядерною мембраною немає, ДНК утворює єдину нитку, замкнуту в кільце, типового статевого процесу немає, поділ клітин амітозом, відсутні пластиди і мітохондрії, анаероби і аероби, живлення – всмоктуванням.
Б. Надцарство ядерні організми (Eucaryota) (Тварини: простіші, багатоклітинні; Гриби: нижчі Гриби, Вищі Гриби; Рослини: Багрянки, Справжні водорості, Вищі Рослини). Характерні ознаки надцарства Б. : організми з справжнім ядром, оточеним мембраною. Генетичний матеріал локалізований в хромосомах. Поділ клітини – мітозом. Не можуть фіксувати атмосферний азот. Є статевий процес, інколи апоміксис. Живлення всмоктуванням через стінку, автотрофне, голозойне.
Різноманітність еукаріотичних клітин у зв’язку із спеціалізацією. Клітини Вищих рослин, які входять до складу різних тканин значно відрізняються за своєю ультраструктурою. Поява тканинних відмінностей між окремими популяціями клітин спостерігається вже в меристемах, але найчастіше вони виражені у зрілих клітинах. Чітко відрізняються між собою клітини таких тканин: меристеми, мезофіла листка, основної паренхіми та механічних тканин. Клітини меристеми вкриті тонкою первинною пектиново-целюльозною оболонкою. Цитоплазма дрібновакуалізована. Відсутні деякі органели, зокрема пластиди. Онтогенез таких клітин вимірюється як правило, тривалістю інтерфази. Функціонально ці клітини призводять до росту окремих органів. Клітини мезофілу набувають різної, інколи досить незвичної форми. Клітини оточені первинною оболонкою пронизаною плазмодесмами. Містяться хлоропласти, а мітохондрій значно менше. У функціональному відношенні клітини здійснюють процес фотосинтезу. Клітини основної паренхіми. Наявність центральної вакуолі – характерна ознака зрілої паренхімної клітини. Клітини основної паренхіми полі функціональні: запасаюча, твірна, асиміляційна виповнюючи та інші функції. Клітини механічних тканин. Характерною особливістю клітин є потовщення оболонок як нерівномірне (коленхіма), так і рівномірне (склеренхіма). Цитоплазма розташована у пристінному шарі. Є центральна вакуоля., ядро еліпсоподібної форми. З органел найкраще розвинені диктіосоми. Функція клітин цих тканин – опорна, механічна тощо.
 
Тема 3. Цитоплазма рослинної клітини.
1. Загальна характеристика цитоплазми.
2. Субмікроскопічна структура цитоплазми.
3. Структура біологічних мембран цитоплазми. Основні біологічні мембрани цитоплазми.
4. Біологічні та фізичні властивості цитоплазми.
5. Хімічний склад цитоплазми.
1. Загальна характеристика цитоплазми.
Цитоплазма (від грец. kytos – вмістилище, тут – клітина і plasma – виліплене, оформлене) – основний вміст живої клітини, що являє собою гетерогенний комплекс гіалоплазми з розміщеними у ній органоїдами та включеннями. Зовні Ц. оточена плазма лемою, а від вакуоль відмежована тонопластом. В молодих клітинах цитоплазма займає весь простір клітини, а з віком починає структуруватись біля стінок у вигляді тяжів. Під світловим мікроскопом цитоплазма – гомогенна структура. В якій виділяються пластиди та мітохондрії.
2. Субмікроскопічна структура цитоплазми.
За допомогою світлового мікроскопа була встановлена субмікроскопічна будова цитоплазми. Було виявлено, що цитоплазма складається з гомогенної рідкої маси гіалоплазми (матрикс цитоплазми) і складної системи мембран: плазмолеми, тонопласт та ін. Гіалоплазма (від грец. hyalos – скло і plasma – виліплене) – основна оптично прозора частина цитоплазми рослинних клітин, в якій містяться ядро, всі органоїди та продукти внутріклітинного метаболізму. Вона являє
Фото Капча