Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Англійське мистецтво кінця XVIII-першої половини XIX століття

Предмет: 
Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
23
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Контрольна робота з дисципліни
«Культура і мистецтво країн Європи»
на тему:
 
«Англійське мистецтво кінця XVIII-першої половини XIX століття»
 
План
 
Вступ
І. Англійське мистецтво кінця XVIII століття за видами: живопис, література, архітектура, філософія
ІІ. Англійське мистецтво початку XIX століття
Висновки
Список використаної літератури
 
Вступ
 
Темою даної контрольної роботи є «Англійське мистецтво кінця XVIII- початку XIX століття».
Метою роботи є вивчення та аналіз історичної та культурологічної літератури з зазначеної теми, опис розвитку мистецтва різних напрямків в Англії у XVIII-XIX століттях.
Актуальність теми можна пояснити тим, що XVIII та початок XIX століття неймовірно сильно вплинули на розвиток культури у всьому світі, і тому доречним є вивчення даної теми для кращого розуміння розвитку культури в цілому.
 
І. Англійське мистецтво кінця XVIII століття за видами
 
1. Живопис
На XVIII ст. припадає виникнення нових художніх напрямків – рококо і романтизму та утвердження класицизму. Вони позначилися на різних жанрах мистецтва, але насамперед знайшли своє втілення в архітектурі та образотворчому мистецтві. Стиль рококо був продовженням стилю бароко в мистецтві. Виник на початку XVIII ст. у Франції і панував до середини століття, але його вплив на європейську культуру відчувався аж до кінця XVIII ст. Таку назву він отримав за манірність, легкість, декоративність, химерність і фантастичність орнаментальних мотивів, вигадливість форм. Цей стиль був досить популярним у феодально-аристократичних колах французького двору, хоч стилістично наближений до бароко. Деякі мистецтвознавці вважають, що рококо – це відгалуження пізнього бароко, що втратив монументальність великого стилю. Проте рококо склався у власну закінчену стильову систему, яка частково наслідувала бароко, але більше видозмінила його.
XVIII століття – доба Просвітництва. Розвиток європейського мистецтва в період Просвітництва – складний і нерівномірний. У позбавленій національної єдності Італії найвищі мистецькі досягнення пов'язані з венеціанською школою. У Франції прослідковується еволюція від рококо до мистецтва програмно-громадянської моральності. В мистецтві Англії вже зароджувалися характерні риси реалізму розвинутого буржуазного суспільства. Раціоналізм філософсько-естетичної думки XVIII ст. не пригнічував свіжості й щирості почуття, але породжував спрямованість до пропорційності, вишуканості, гармонійної довершеності художніх явищ мистецтва, починаючи з архітектурних ансамблів і закінчуючи прикладним мистецтвом. Просвітителі надавали величезного значення в житті і мистецтві почуттю – осередку найблагородніших поривань людства, почуттю, що прагне цілеспрямованої дії, почуттю, здатному відродити справжні чесноти «натуральної людини», яка керується законами природи.
Гостра спостережливість, витончена культура думка і почуття характерні для всіх художніх жанрів XVIII ст. Художники прагнули зафіксувати різноманітні у відтінках, буденні, життєві ситуації. Самобутні індивідуальні образи тяжіли до цікавих розповідей і феєричної видовищності, гострих конфліктних дій, драматичних інтриг і комедійно побудованих фабул, витонченого гротеску, буфонади, граціозних пасторалей, галантних святкувань.
Мистецтво XVIII ст. пройшло два етапи. Перший продовжувався до 1740-1760 рр. Він характеризується видозміною пізніх форм бароко в декоративний стиль рококо. Своєрідність мистецтва першої половини XVIII ст. – в поєднанні дотепного і глузливого скептицизму і вишуканості. Це мистецтво, з одного боку, витончене, аналізує нюанси почуттів і настроїв, спрямоване до граціозної інтимності, стриманого ліризму, з іншого боку, тяжіє до «філософії насолод», до казкових образів Сходу – арабів (шейхів), китайців (чаклунів), персів (фокусників). Одночасно з рококо розвивався реалістичний напрям. У деяких майстрів він набув гостровикривального характеру (У. Хогарт). Відкрито виступала боротьба художніх напрямів всередині національних шкіл. Другий етап пов'язаний з плюралізмом естетичних ідеалів, їхньою конкуренцією, змагальністю, за плечима яких стояли різні культурно-політичні позиції державних інституцій і народних традицій.
Життєстверджувальний класицизм протиставляв декоративності рококо природну простоту, суб'єктивній сваволі пристрастей – пізнання закономірностей реального світу, почуття міри, благородство думок і вчинків. Одночасно з класицизмом, і зазнаючи його впливу, продовжував функціонувати реалістичний напрям, у якому художники намагались узагальнювати життєві явища.
У другій половині XVIII ст. в мистецтві зародився сентименталізм з його культом почуття і пристрасного поклоніння всьому простому, наївному, щирому. Виник і пов'язаний з ним передромантичний напрям у мистецтві, пробудився інтерес до середньовіччя і народних форм мистецтва. Всі ці напрями та ідеї знайшли прояв у різних видах мистецтва – архітектурі, живописі, скульптурі, музиці.
Творчість Вільяма Хогарта (1697 – 1764 рр.) стала першим по-справжньому великим явищем в англійському мистецтві. Його по праву називають засновником національної школи живопису, хоча ніхто з молодших співвітчизників не був його прямим учнем. Для творчої манери Хогарта було характерно химерне переплетення мотивів класицизму і сентименталізму. Від класицистів він сприйняв стійкий інтерес до історичного живопису, хоча до міфологічних сюжетів звертався порівняно рідко. Із сентименталістами його об'єднувало прагнення до демократизму і психологізації творів. Типажі на картинах Хогарта немов підглянуті їм в реальному житті, списані з натури. Назавжди зберігши в душі пам'ять дитинства, Хогарт раз по раз повертався думкою в ті роки, коли сім'я відчайдушно потребувала. Важко не помітити його співчуття персонажам з простого народу. Хогарт не судить, він розмірковує і співпереживає. Зовсім інша справа – його картини і гравюри, на яких зображено життя представників вищого світу. Тут художник давав волю сарказму і уїдливості, нещадно розкривав виразки і вади сучасної йому Англії.
Славу Хогарту
Фото Капча