Англійське мистецтво кінця XVIII-першої половини XIX століття

Кращі досягнення англійського живопису XVIII ст. поза кола Хогарта лежать в області портретного жанру. Знаменно, що цей жанр посідає одне з головних місць і в стінах Королівської академії мистецтва – національної художньої школи, відкритої в 1768 р. та більш незалежної (як дітище буржуазної культури) від офіційних кіл, ніж європейські академії на континенті. Першим президентом Академії був Джошуа Рейнольдс (1723-1792), живописець і теоретик, у своїх знаменитих «Промовах» виступав прихильником класицистичної естетики, але в роботах зовсім не обмежував себе рамками класицизму і чуйно вловлював віяння нової епохи. Рейнолдс багато займався історичної живописом, писав на міфологічні сюжети. З появою Рейнолдса англійський живопис отримав загальне визнання. Цьому сприяли і громадська просвітницька діяльність художника, його заняття питаннями естетики, теорії мистецтва. У його майстерні, на його обідах збирався цвіт лондонського суспільства, це був свого роду політичний і художній салон. Але найбільше в історії мистецтва Рейнолдс важливий як портретист, і тут ми маємо право назвати його творцем національного портретного жанру, засновником англійської репрезентативного портрета.

Томас Гейнсборо (1727-1788) – другий великий портретист XVIII століття. В англійській живопису епохи Просвітництва Рейнолдс і Гейнсборо висловлюють як би дві сторони просвітительської естетики: раціоналістичну та емоційну. Творче життя Гейнсборо збігалося з формуванням на англійському ґрунті сентименталізму, який знайшов своє найбільш повне вираження не в образотворчому мистецтві, а в літературі, насамперед Лоренца Стерна.

Пейзаж у портретах Гейнсборо має величезне значення. У ранніх портретах він конкретно пізнаваний. Це пагорби і долини, могутні дуби його рідного краю («Містер Ендрюс з дружиною», близько 1749). У зрілому віці, особливо коли художник переїжджає в Лондон, він часто пише портрети зростання на тлі пейзажу. Його моделі поетичні, мрійливо замислені, душевно тонкі, у них «прочитується» інтелектуальність.

Серед колосальної кількості портретів (понад дві тисячі) Рейнольдса, які знайомлять нас з англійською інтелігенцією того часу, представниками національної культури – письменниками, ученими, акторами, а також державними діячами, військовими, знаттю – «Портрет письменника Стерна», «Портрет Неллі О´Брайен», «Портрет Річарда Берка», «Портрет графа Фредеріка Бейсборо», «Портрет Пенелопи Бусбі», «Портрет адмірала Хітфілда», «Портрет герцогині Девонширської», «Портрет хлопчика» та інші.

Широка ерудиція Джошуа Рейнольдса, його великі знання в галузі техніки живопису, а також енергійний і товариський характер дозволили художнику стати визначним діячем англійського художнього життя свого часу. Він прославився не тільки як великий художник, а й як теоретик живопису, виступав із статтями про мистецтво, був організатором і першим президентом лондонської Академії мистецтв. Творчість і просвітницька діяльність Рейнольдса вплинули на англійську школу живопису кінця XVIII – початку XIX ст.

 

Англійська література XVIII ст. за методами зображення дійсності неоднорідна. Провідним методом є просвітительський реалізм. Але перші десятиліття XVIII ст. відзначені розвитком просвітительського класицизму, а в другій його половині розвиваються сентименталізм і ранній романтизм. XVIII ст. в Англії – період, коли виникають всі основні напрями й риси майбутньої англійської літератури початку XIX ст. Величезний шлях проходить роман, блискучі зразки дає сатирична комедія, геніальних вершин досягає поезія. Героями романів були звичайні люди, які волею долі опиняються в різних обставинах, коли їм треба виявити свої найкращі якості. Типові зразки просвітницького роману дали Д. Дефо, Д. Свіфт, С. Річардсон, Г. Філдінг.

Одним з найвідоміших письменників цієї доби був англієць Даніель Дефо (1660-1731). Яскравий публіцист, у низці своїх памфлетів висміював дворян за прихильність до титулів. Висував проекти реформ, які сприяли б буржуазному розвитку Англії. Популярні твори «Робінзон Крузо», «Молль Флендерс», «Історія полковника Джека», «Капітан Сінгльтон» принесли автору світову славу і визнання. У «Робінзоні Крузо» прозвучала тема розумного егоїзму, активної, життєстверджуючої позиції, безмежних людських можливостей та їх реалізації. Автор твору переконливо доводить, що з найбезнадійніших ситуацій завжди є вихід, але для цього потрібно докласти власних зусиль, неабиякої праці, стійкості, мужності, бути впевненим у своїй силі та розумі.

Англійського письменника і політичного діяча Джонатана Свіфта (1667-1745), чий роман «Мандри Гулівера» у світі читача користувався необмеженою популярністю, також був одним із найяскравіших представників літератури того часу. Він сатирично зображував політичний і соціальний лад сучасної йому Англії, політичних діячів. Під виглядом казкових подорожей свого героя він висміяв вади сучасного йому англійського суспільства, чванливість, жадібність, підозрілість, свавілля, несправедливість. У великій серії памфлетів Свіфт показує жахливі результати англійського панування в Ірландії. Він був ідейним натхненником національно-визвольної боротьби в цій країні в 20-х роках XVIII ст.

Видатним представником англійського реалізму XVIII ст. був Генрі Фільдінг (1707-1754), у творах якого подана картина соціальних контрастів Англії. Найяскравіший у цьому плані твір «Історія Тома Джонса». Фільдінг критикує не тільки пережитки феодалізму, а й