Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Англійське мистецтво кінця XVIII-першої половини XIX століття

Предмет: 
Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
23
Мова: 
Українська
Оцінка: 

діляться на 2 категорії – обманщики і обдурені. Як художник він прагне до суворої психологічної правді, уникає гротеску і перебільшень, властивих Діккенсу.

У холодному і відокремленому будинку йоркширського парафіяльного священика жили і писали свої романи сестри Бронте – Шарлота (1816-1855), Емілі (1818-1848) і Ганна (1820-1849). Найбільш відома з їх книг – це «Джейн Ейр», що належить перу Шарлоти, хоча, можливо, пальму першості слід віддати «Грозовому перевалу» Емілі Бронте. Шарлота Бронте у своєму романі «Джейн Ейр» малює життя молодої дівчини, вимушеної пробивати собі дорогу в суспільстві, Бронте співчутливо зображує її сміливий, гордий характер, прагнення відстояти свою незалежність, не підкоряючись умовностям пануючої моралі й буржуазного егоїзму.
Елізабет Гаскелл (1810-1865) цікавилася життям пролетаріату і посвітила йому роман «Мері Баротон» (1848). Гаскелл малює сильні, чарівні образи пролетарів, розповідає про чартиста. Проте вихід з протиріч буржуазного суспільства письменниця бачить у християнському соціалізмі, у примиренні класів. На загальній хвилі підйому класової боротьби і пожвавлення соціалістичної пропаганди виросло своєрідне дарування Герберта Уеллса (1866-1946), відомого науково-фантастичного романами, хоча він писав і політичні трактати, і побутові романи, і романи соціально-політичні. Тверде і беззастережне засудження сучасного суспільства і не менш тверда впевненість у тому, що необхідна докорінна перебудова, лежить в основі всіх соціальних і політичних планів Уеллса, але самі ці плани носили утопічний характер. Зовнішня правдоподібність, точність зображення деталей була, аж ніяк не дає дійсної картини світу, характерно не тільки для жанрового живопису, а й для буржуазно-аристократичної літератури тієї епохи. Це особливо належить до творчості дуже популярного письменника Бенджеміна Дізраеллі (1804-1881). Але Дізраеллі зумів побачити кардинальне явище своєї епохи – поділ англійської нації на дві «нації» – бідняків і багатіїв. У кращому з свої романів 40х років – «Сибіла, або дві нації» – він не тільки сформулював цю істину, ясну в той час лише небагатьом, він і показав всю тяжкість становища робітників і навіть намалював картину непримиренної боротьби між «двома націями».
 
3. Архітектура
XIX ст. стало часом бурхливого розвитку світової культури. Цей розвиток торкнувся усіх боків життя суспільства і позначився на еволюції як матеріальної, так і духовної культури людства. Промислова революція, яка в XVIII ст. розпочалася у Великобританії та в окремих країнах Європи, набуває все більшої сили та розмаху й сягає далеко за межі західноєвропейських країн.
В кінці XVIII ст. до класицизму тяжіє також і архітектура Англії, хоча її розвиток в цей період в однаковій мірі знаходився і під впливом романтизму. Близькість до класицизму виявляється в кафедральному соборі св. Павла в Лондоні, проект якого разом з планом перебудови частини Лондона є роботою видатного англійського архітектора К. Рена. Класицизм в чистому вигляді в англійській архітектурі представляють будинок Королівського художнього товариства Р. Адама та Національний Банк в Лондоні Д. Соуна. Найбільший внесок в архітектуру і містобудівництво зробив Д. Неш – автор реконструкції Ріджент Стріт, Букінгемського палацу, костелів і групи нових житлових будинків в Лондоні на Парк Крещент або Честер Терас. Архітектурні комплекси, створені за проектами Неша, відрізняються архітектурною цілісністю, вишуканістю і строгістю форм, зрілістю культури організації житлового середовища. Класицизм досягає свого розквіту в стильних і комфортабельних інтер’єрах роботи Чіппендейла, Адамса і Шератона. Вони вплинули на організацію житлової забудови в Європі на тривалий період.
Перша половина XIX століття проходить як період пізнього світанку неокласицизму. У середині XIX століття архітектори знаходяться в пошуках стилю, у зв'язку з чим намагаються відродити в оновленому вигляді різні стилі минулого: необароко, неоренесанс, неоготика.
Саме в першій половині XIX століття європейські столиці знайшли свій архітектурний вигляд. Революційна епоха вибрала неокласицизм своїм офіційним стилем.
На початку XIX ст. в англійській архітектурі проявляються елементи неокласицизму другій стадії, для якого відправним моментом стає антична Греція. Доричні портики будівель Джорджа Денс Молодшого (в житловому будинку маєтку Стреттон-Парк) або Томаса Херрісона (Честер-Кесл) ілюструють цей напрямок. Тераси Карлтон-Хауса, побудовані Джоном Нешем в 1827 році дають уявлення про заключній стадії розвитку неокласицизму другого періоду.
На початку XIX ст. після низки перемог над Францією, в числі яких була і перемога при Ватерлоо, Великобританія розширює свої колоніальні володіння. Промисловий переворот забезпечив енергійне зростання торгово-промислового капіталу і перехід до монополій. Англійська архітектура у розглянутий період була однорідна. Після робіт Ініго Джонса в 1-й половині XVII ст., який зазвичай визнається палладіанцем, в кінці століття ми зустрічаємо роботи Рена, що в багатьох випадках мають барокові тенденції, а потім роботи Хоуксмора і Венбру, цілком барокові за загальними своїми особливостями, слідом потім починається розквіт англійської палладіанства, що триває до середини XVIII ст. Кінець XVIII в. і початок XIX в. можуть бути виділені завдяки досить чітко виявленим в них особливостям неокласицизму з досить сильними романтичними впливами.
У рамки такого поділу англійської архітектури розглянутого періоду не можуть вкластися всі особливості її розвитку. Його приведено лише з метою допомогти з'ясуванню основних тенденцій в розвитку її форм і композиційних особливостей.
XIX століття для багатьох видів мистецтва стало воістину золотим. Багатий видатними добутками живопису і музики, прози і поезії, він, однак, не зміг створити власного архітектурного стилю. Зодчество в багатьох країнах світу в цей час переживало дійсну кризу. Містобудівники лише поспішно повторювали колишні стилі, упадаючи чи в псевдоготику, чи в неоромантизм. Вони чи «відроджували» Відродження, чи наслідували бароко і рококо. Архітектура поступово стала арсеналом, яким дуже безсоромно користалися, не звертаючи уваги на історичні умови, при яких ті чи інші напрямки з'явилися. Проектувальникам здавалося, що для будівництва банківських будинків найбільш придатними будуть доричні й іонічні колони, що прикрашали раніше палаци й особняки багатих вельмож. Отже, вважали архітектори, і в сучасних умовах ці елементи будуть символізувати солідність і кредитоспроможність, без яких в епоху капіталізму не прожити. Дійшло до того, що і житлові будинок громадян стали виряджатися в одяги ренесансних вілл тосканської, римської і венеціанської знаті. Однак і серед проектувальників XIX сторіччя можна було знайти великих архітекторів, роботи яких по сміливості перевершували масові шаблонові забудови.
 
Висновки
 
Завдяки своєрідності географічного положення, політичного і економічного розвитку Англія займала дещо відособлене місце серед європейських країн, хоча і перебувала в постійній взаємодії з ними. У пору формування капіталістичних відносин Англія випереджає багато країн Європейського континенту політичною зрілістю. На ХVIII століття припадає розквіт національної англійської мистецтва, пов'язаний із загальним підйомом англійської культури, особливості якої визначалися буржуазною революцією 1640-1660 років.
У ХVIII столітті англійська школа живопису висуває плеяду талановитих майстрів і займає одне з перших місць в Європі. Перемога буржуазної революції сприяла ліквідації залишків феодальної роздробленості і викликала бурхливе зростання продуктивних сил. В Англії створюються передумови для промислового перевороту кінця XVIII століття. Обмеживши владу короля, буржуазія в союзі з земельною аристократією зайняла панівне становище в країні. Відповідно до практичного характером її діяльності набуло більш тверезі і реалістичні форми їх світогляд. Розвиток отримали точні науки, матеріалістична філософія, класична політична економія, рух Просвітництва з ідеєю «природної людини».
Найсміливіші досягнення творчої думки в післяреволюційній Англії проявилися в літературі, в творах Свіфта («Подорож Гуллівера») і Дефо («Робінзон Крузо»). Вони знайшли втілення і в творчості найбільших англійських художників.
Англійське мистецтво першої половини ХІХ століття розвивалося в особливих суспільних умовах, відмінних від того, що відбувалося в цей час на континенті. В Англії раніше, ніж в інших країнах Європи, складається капіталістичний уклад, і позначаються риси буржуазного світогляду, що впливають на формування естетичних поглядів. Підйом національної самосвідомості отримав на початку ХІХ століття потужний поштовх в результаті тривалих війн проти Наполеона. Відображенням цього явища було посилення національної своєрідності образотворчого мистецтва. Мистецтво і архітектура Англії, як і вся її духовне життя в цілому, відрізняються в ХІХ столітті двоїстим, суперечливим характером. З одного боку, тут набагато раніше, ніж в інших країнах Європи, намітилися деякі нові явища і віяння в образотворчому творчості, висунулося багато новаторських рішень в архітектурі і будівництві. Однак часто, вони не знаходили свого подальшого і всебічного розвитку. Англія в основному лише ставила і висувала художні проблеми, вирішувати ж і робити їх загальним надбанням доводилося вже іншим країнам, найчастіше Франції. Причину такої специфіки слід шукати в особливостях економічного і соціального розвитку країни.
Естетичне осмислення можливостей металевої конструкції в поєднанні з утилітарними завданнями промислової архітектури помітно в творчості Т. Телфорда, який побудував ряд виразних мостів, а також вражаючі у своїй образній силі доки Сент-Кетрін в Лондоні. Потужні стіни цегляної будівлі спираються па приземкуваті широко розставлені чавунні колони, як би передбачаючи один з принципів Ле Корбюзьє – будинок на стовпах.
На відміну від інших європейських країн англійська архітектура кінця 18 – початку 19 століття демонструє множинність стильових напрямків. Класицизм, що дав тут в 1760-1780-ті роки ряд високих досягнень, до рубежу століття вже изживал себе і, майже минаючи стадію ампіру, переходив або до прямої імітації античних зразків, перетворюючись, по суті справи, в неживе сухе стилізаторство, або до бездумного нагромадження почерпнутих з класики форм, що віщувало вже еклектику. Одночасно існувало сильне неоготическое рух, що зародився ще в середині 18 століття. Часто одні і ті ж майстри будували і в тому і в іншому стилі.
Дуже істотним фактором особливого розвитку пейзажного живопису саме в Англії було те, що тут раніше, ніж в інших країнах, створюється капіталістичне місто. Особливо яскравою стає протилежність між містом і селом, що загострює сприйняття художником сільській природи за контрастом з курними, позбавленими зелені, кам'яними вулицями промислових міст. У 18 столітті були закладені серйозні традиції національної школи пейзажного живопису творчістю Томаса Гейнсборо, а також художниками так званої Норічской школи, які працювали на початку ХІХ століття в околицях маленького провінційного містечка в східній Англії – Норич. Художники цієї школи намагалися безпосередньо зображати натуру, вони писали прості, невибагливі, типові для англійської природи сільські мотиви.
 
Список використаної літератури:
  1. Всеобщая история архитектуры. Том VII. Западная Европа и Латинская Америка. XVII – первая половина XIX вв. //Под редакцией А. В. Бунина (отв. ред.), А. И. Каплуна, П. Н. Максимова. Автор: Е. В. Михайловский. Москва, Стройиздат, 1969
  2. Всеобщая история искусств. Том 5. Искусство 19 века. // Под общей редакцией Ю. Д. Колпинского и Н. В. Яворской – Москва: Искусство, 1964
  3. Гриценко Т. Б., Гриценко С. П., Кондратюк А. Ю. Культурологія. Навчальний посібник / К. : Центр навчальної літератури, 2007
  4. Давиденко Г. Й., Величко М. О. Історія зарубіжної літератури XVII-XVIII століття. Навчальний посібник. – 2-ге вид., перероб. та доп. – К. : Центр учбової літератури, 2009
  5. Зязюн І., Семашко В. та ін. ; Ред. М. М. Закович. Культурологія: українська та зарубіжна культура. Навчальний посібник / К. : Знання, 2007
  6. Левчук Л. Т. Історія світової культури. : М. – 1991
  7. Українська та зарубіжна культура: навчальний посібник / Є. В. Козира. – К. : Здоров'я, 2001.
Фото Капча