Антична скульптура

Нерідко етруські майстри прикрашали статуями, фігурними антефіксами, декоративною скульптурою храми своїх богів. Відомі перевищуючі зріст людини теракотові статуї. Етруським скульптором Вулкою була створена з обпаленої глини велика фронтонна композиція на один із сюжетів грецьких міфів, розповсюджених і в Етрусії. Добре збереглася статуя Аполлона. Скульптор зобразив сильного і прекрасного бога у швидкому, стрімкому русі, ледве нахиленим вперед. Вдалися майстру також і обличчя, особливо виразне, шахраювате у бога Гермеса. У цих етруських пам'ятках, що відносяться до кінця VI століття до н. е. , помітні загальні риси здобутків грецьких скульпторів періоду архаїки, багато подібного у використанні міфологічного сюжету. Подібне і трактування облич: на вустах Аполлона і Гермеса - посмішка, що постійно зображувалася грецькими скульптори в статуях VI століття до н. е. Але в персонажів, створених етруськими скульпторами, немає м'якості, споглядальності образів грецької архаїки. У них підкреслена рішучість характерів і дій, виражена в загальному вигляді, у посмішках, у русі.

Етруські скульптори виконували і твори, пов'язані з похоронним культом, - саркофаги й урни. Нерідко в зображеннях людей на цих пам'ятниках тонко помічені особливості портретного вигляду. Цікава в цьому відношенні теракотова голова з урни VI століття до н. е. , у якій вгадуються портретні риси - у глибоко посаджених очах, важких щелепах, тонких губах і гранично простій зачісці. Образ підкуповує суворістю і внутрішньою чистотою. У подібних здобутках виступає не тільки властиве етруським майстрам прагнення до точної передачі конкретних деталей, але і їхня любов до узагальнення. Багато фігурок на кришках похоронних урн чудові своєю гостротою переданого характеру, влучно схопленою виразністю руху.

 

Капітолійська вовчиця

У пізніх пам'ятниках етруської скульптури одержують відображення римські ідеї і теми. Статуя капітолійської вовчиці, зв'язана з легендою про заснування Риму двома близнюками Ромулом і Ремом, вигодуваними вовчицею, було виконано етруським майстром. Скульптор показав, вовчицю, яка гарчить, з насторожено піднятими вухами, охороняючу своїх вихованців. У манері зображення лютого оскалу зубів, напружених вух, що стирчать догори, можна бачити властиву етруському мистецтву своєрідну гостроту. Яскравість характеристик образів і експресивність притаманні мистецтву етрусків.

 

Скульптура періоду Римської імперії

 

Після скинення останнього етруського імператора Тарквінія Гордого і проголошення Римської республіки починається період самостійного розвитку римського мистецтва.

Особливе поширення в скульптурі республіки одержали портрети, що зберігали для нащадків знатних родів портретні риси предків. Здавна в знатних римлян був звичай тримати в будинках воскові маски з обличчя померлих членів роду. У воскових масках зберігалися риси обличчя, кожна зморщечка, складка, шрам. Маски зберігали як би священну пам'ять про покійного. Згодом, коли воскові маски поступилися місцем мармуровим та бронзовим портретам-погруддям, скульптори продовжували зображувати обличчя з великою точністю.

Римський портрет епохи республіки, тісно зв'язаний з культом предків, завжди точно передає індивідуальні риси людини. Особа в республіканських портретах показана звичайно у всій своїй неповторній своєрідності.

Скульптори республіки створювали не тільки портретні погруддя окремих римлян, але і групові зображення декількох родичів. Заможні римляни часом замовляли статуї, що представляли їх з портретним погруддям предка. Пам'ятники, подібні до статуї з палаццо Барберіні, ніби свідчили про знатність роду. До республіканських портретів відноситься і статуя римлянина, що робить жертовне поливання (музей Ватикану). У руках у нього чаша з жертовною вологою, що проливається на землю. Він повний уваги, зосереджений. У портреті виражений ідеал добропорядного громадянина, що свято дотримує обряди епохи республіки.

Період республіки заповнений запеклими війнами. До II століття до н. е. Рим стає світовою державою. Із завойованих провінцій у Рим звозяться разом з військовими трофеями скарби мистецтва. Древній історик Плутарх розповідає, що полководець Павло Емілій вивіз з Македонії 250 візків статуй і картин. Римський письменник Пліній повідомляє про заповнення Рима статуями після завоювання Греції. Узвичаюється грецька мова, римляни захоплюються грецькою філософією, запрошують учителів із Греції, скульпторів і художників. Слова римського поета Горація: "Греція, полонена, полонила своїх переможців", - підтверджують значення, яке мала Греція для Риму в цей час.

У період республіки на мистецтво Риму сильно діяла грецька культура, але воно не утрачає своєї оригінальності. У ряді римських скульптурних пам'ятників I століття до н. е. і, зокрема, у скульптурних портретах можна відчути творче осмислення грецької елліністичної культури. Скульптор, що створив портрет Помпея, був, мабуть, знайомий із прекрасними пам'ятниками грецького елліністичного портретного мистецтва. Йому вдалося виразити в портреті мужність і силу волі полководця. Але в зображенні немає тієї романтичної піднесеності, урочистості, що додавали образам правителів елліністичні скульптори. Міцно сидить на короткій і сильній шиї кругла, з коротко підстриженим волоссям, голова. Щільно стиснуті тонкі губи, очі дивляться уважно, начебто оцінюючи обстановку поглядом полководця. Майстер показує розумну, з хитрістю, людину. Для автора цього портрета, як і для інших римських скульпторів, основна задача - насамперед документально точно передати риси обличчя і характер.

У портретах сильних і вольових людей республіки відбиті напружені, суворі характери сучасників і учасників запеклої, що охопила всі шари суспільства політичної боротьби, яка кипіла на Апеннінскому півострові. У цей же час раби піднімали одне повстання за іншим, у завойованих Римом провінціях спалахували визвольні рухи. Тільки шляхом напруги