Антична скульптура

Деспотизм першого імператора Октавіана Августа давав себе знати. Цезар уже говорив, що "республіка - це порожнє слово без смислу і змісту ", а письменник Светоній повідомляв, що "усе, сказане Августом навіть у розмові, було законом". Август, із властивою йому дипломатичною спритністю, намагався робити вигляд, що республіка ще жива. За виразом римського філософа Сенеки "государ ховався в одяг республіки".

У статуї, знайденій в Римі, Август показаний полководцем, що виступає перед військами. Скульптор прославляє Августа як героя. Поміщаючи на постаменті статую амура на дельфіні, - атрибут, зв'язаний з богинею Афродітою, - скульптор хоче звернути увагу на божественне походження імператора. Рельєфи на панцирі Августа зображують парф'ян, що повертають римлянам колись захоплені у них знаки військової доблесті - римських орлів. У цьому здобутку на перший план виступає докладне оповідання про доблесть Августа як полководця, про його героїзм, робиться натяк на те, що він нащадок великої богині.

При Августі в Римі будується велика кількість храмів, палаців, вівтарів, що прикрашалися рельєфами і статуями. "Я взяв Рим глиняним, а залишаю його мармуровим ", - заявив Август наприкінці свого правління. Зі створених у цей час споруд особливо цікавий Вівтар Миру, споруджений на честь Августа як миротворця, що приніс довгоочікуваний мир. Збереглися рельєфи, що прикрашали цей вівтар. На його стінах можна бачити зразки основних рельєфів, що одержують розвиток у римському мистецтві: історичні, що точно зображують яку-небудь подію, алегоричні, у яких використовуються сюжети міфів, і рельєфи з рослинними мотивами, що представляють декоративну прикрасу будинків.

По верху вівтаря в рельєфі зображена урочиста процесія на честь імператора. Вузька смуга фриза заповнена фігурами її учасників. Представлено самого Августа, його дружину Лівію, членів імператорської родини. Обличчя учасників процесії портретні. Навіть діти, що присутні на церемонії, показані з портретною точністю. Зображено багато сенаторів, знатних римлян. Майстер немов побоюється забути показати на фризі якусь важливу персону. Здається, що їм тісно у вузькому просторі фриза і при русі вони обов'язково зачеплять один одного. Тут немає пластичної волі, характерної для грецьких рельєфів. Незважаючи на те, що у нахилах голів, у трактуванні облич звучить спогад про грецьку класику, чітко виступає протокольність і точність, властиві римлянам. Лінії стали сухішими, жорсткішими, одноманітно повторюються складки одягу.

На стінах Вівтаря Миру є й рельєфи з алегоричними сценами і міфологічними персонажами. Так, на одному з рельєфів зображена жінка з двома дитьми, що уособлює процвітаючу Римську імперію. Нижню частину стін Вівтаря покриває невисокий декоративний рельєф із зображенням рослинних форм. Майстер використовував гнучкі стилізовані стебла рослин з бутонами і квітами, схожі й у той же час відмінні, різноманітні варіації одного мотиву. Цим декоративним візерункам властиві вишуканість і чистота ліній, краса скоріше розумно-логічна, ніж почуттєва. Подібний невисокий декоративний рельєф зустрічається в епоху Августа часто. Він оживляє стіни будинків, його вільний малюнок прикрашає поверхні посуду, звучить на глиняних світильниках. Холодність і вишукана витонченість подібних рельєфів несе в собі ту ж безпристрасність, що і римський вірш і проза цього часу.

 

Зміна культурних уподобань - Юліанська епоха

 

У мистецтві епохи Юліїв-Клавдіїв та Флавіїв помітна втрата художнього почуття і смаку. Відомо, що імператор Калігула розпорядився відтяти голову привезеній з Греції статуї Зевса Олімпійського і приставити зображення своєї. Нерон, у прагненні виблиснути розкішшю і багатством, наказав позолотити статую Олександра Македонського роботи скульптора Лісіппа і тим самим безнадійно її зіпсував. Пліній вказує, що при правлінні Нерона погіршується мистецтво виливки статуй із бронзи. В описах творів мистецтва, що оточували його, Пліній виражає гіркоту і жаль з приводу утрати художньої культури. Занепад, погіршення смаку, прагнення блиснути багатством характеризують цей час. "Ми риємо землю, щоб знайти в ній золото, замість того, щоб орати її для жнив", - пише римський поет Овідій.

 

Портрет римлянки

 

Прозоро-чисту ясність образів мистецтва часів Августа змінює ваговито-пишний стиль. В епоху Августа художники ховали пороки імперії під красивою маскою республіки. Позбавлене ідеалізації мистецтво Юліїв-Клавдіїв і Флавіїв відбиває у своїх здобутках складну і суперечливу сутність імператорського Риму.

У портреті Нерона з Національного музею в Римі розкривається не тільки холодна жорстокість імператора, але і страшний час правління деспота. Нерон усіх тримав у страху. Він хотів отруїти сенаторів, спалити місто, напустити на народ диких звірів, винищити командирів військових частин. У виразному портреті Нерона відбиті чуттєвість і жорстокість, зарозумілість і підозрілість, м'ясоїдна низість почуттів. В особі Нерона скульптор уловив і передав щось звіряче, що ховається під густою шапкою волосся, в куточках щільно стиснутих губ, у глибоко запалих безпристрасно-холодних очах. Об'єктивною неупередженістю показу характеру і зовнішніх рис римських цезарів портрети цього часу близькі життєписам римських імператорів у письменника Светонія.

Жіночий портрет з Капітолійського музею з високою складною зачіскою належить до кращих зразків портретної пластики епохи Флавіїв. Завитки волосся пишною короною прикрашають голову римлянки. У їхньому трактуванні немає одноманітного повторення, створюється враження маси справжнього волосся. Композиційна побудова портрета бездоганна: злегка схилену набік голову з важкою зачіскою