Ареалогія будівельної лексики східнополіського діалекту

Практичне значення дисертації полягає в розширенні емпіричної бази української діалектної лінгвогеографії, лексикології та лексикографії; в тому, що її результати можуть бути використані при укладанні діалектних словників, Лексичного атласу української мови, Поліського етнолінгвістичного атласу. Положення роботи можуть бути застосовані у студіях з української та східнослов’янської ареалогії, історичної лексикології, у порівняльно-історичних, семасіологічних, етимологічних і типологічних дослідженнях слов’янської лексики, в лінгводидактиці вищої школи (в курсах діалектології, сучасної української літературної мови, спецкурсах та спецсемінарах з проблем лексикології). 

Апробація роботи. Окремі розділи й дисертацію в цілому обговорено на засіданні відділу діалектології Інституту української мови НАН України; результати дослідження було представлено у доповідях на трьох міжнародних конференціях (Київ, 1995, 1996, 1997 рр.), на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Сумського педагогічного інституту в 1996-1998 рр. Положення дисертації відбито у чотирьох публікаціях. 

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 233 найменування, додатків (“Атлас будівельної лексики східнополіського говору”, що охоплює 208 атомарних карт, 26 синтетичних карт, 9 семантичних карт та коментарі до карт; некартографовані матеріали). Повний обсяг дисертаційного дослідження – 728 с. 

 

 

У “Вступі” визначено об’єкт дослідження, обґрунтовано актуальність і новизну теми, сформульовано мету і завдання роботи, теоретичне і практичне значення, окреслено методи дослідження, охарактеризовано джерельну базу дисертації. 

У першому розділі «Ареалогія східнополіського діалекту» досліджено внутрішньосхіднополіське діалектне членування за свідченнями будівельної лексики на тлі відомих дотепер діалектних класифікацій. 

У першому підрозділі «Історіографія діалектного членування східнополіського говору» розглянуто класифікації українських діалектів, у яких подано оцінку і східнополіського діалекту; це праці А. Шафонського «Топографічний опис Чернігівського намісництва», О. Потебні «О звуковых особенностях русских наречий», «Заметки о малорусском наречии», К. Михальчука «Наречия, поднаречия и говоры Южной России в связи с наречиями Галичины», В. Ганцова «Діалектологічна класифікація українських говорів», «Діялектичні межі на Чернігівщині», І. Зілинського «Проба упорядкування українських говорів» та «Карта українських говорів», класифікації діалектів Ф.Т. Жилка, С.П. Бевзенка, а також класифікація, що подана в “Атласі української мови”. 

Відсутність широкої достовірної інформації про локалізацію багатьох діалектних явищ залишає нез’ясованими багато питань діалектного членування. Проте поєднання дотеперішніх досліджень із свідченнями сучасної діалектології та лінгвогеографії дозволяє наблизитися до розв’язання питання діалектного членування східнополіського діалекту як самодостатнього континууму та з’ясувати діалектні особливості східнополіського говору української мови на тлі інших східнослов’янських діалектів. 

Спроби докладного розгляду членування східнополіського діалектного континууму в українській діалектології відомі упродовж тривалого часу дослідження цього регіону (праці Н.П. Дейниченко, В.М. Куриленка, Є.О. Черепанової, О.Л. Бабичевої). Отже, питання діалектного членування східнополіського говору було й залишається в центрі уваги вчених, які досліджували цей ареал. Аналіз спроб діалектного членування східнополіського діалекту продемонстрував недостатність емпіричної картографічної бази для? рунтовних висновків; дотеперішні спроби окреслити одиниці територіального членування Східного Полісся? рунтувалися здебільшого на обмеженому фактичному матеріалі, тому не мали необхідної повноти. Проте системний підхід до вивчення діалектів, урахування свідчень усіх мовних рівнів та співвіднесення їх з результатами досліджень інших суміжних наук сприяють глибшому усвідомленню особливостей просторового розміщення діалектних явищ, точнішому визначенню меж діалектних груп. 

У підрозділах «Загальна ареалогічна характеристика матеріалу», «Типи діалектного членування східнополіського говору», «Діалектні зони східнополіського говору» здійснено поетапний аналіз скартографованого в АЛСБ матеріалу. 

Характеризуючи сучасний стан будівельної лексики східнополіського діалекту, можна спостерегти стійкість у часі (resp. : просторі) одних явищ і поступове згасання інших, а також появу інновацій. Лінгвокартографування дає змогу спостерігати складні процеси взаємодії мовних течій, поєднання старих і нових явищ, витіснення з ужитку давніших форм, накладання на діалектну єдність нових рис. 

Досліджуваний східнополіський діалект є маргінальним по відношенню до основного українськомовного масиву. Він охоплює всю північну частину Лівобережної України, межуючи на півночі та сході з діалектами близькоспоріднених мов, що значною мірою визначило ряд його діалектних особливостей. 

У діалектному відношенні східнополіський говір має свою внутрішню диференціацію. Ця ареальна диференціація проступає на матеріалі однієї тематичної групи лексики сільського будівництва, що дозволяє уточнити дотеперішні уявлення про діалектне членування досліджуваної території. 

Карти демонструють, що у межах східнополіського говору діалектні явища протиставляють такі діалектні зони: а) північ: південь, б) захід: схід, в) північний захід: південний схід. Ізолекси однакової конфігурації чітко протиставляють південну зону північній (к. 194) ; це ізолекси 'вишки // чер'дак ‘горище в хліві’ -к. 108-, гум'но // к'лун’а ‘клуня – будівля для зберігання збіжжя, а також для молотьби, віяння’ -к. 118-, плот, пле'т’ін’ // 'л’іса ‘паркан – огорожа з горизонтальним плетінням лози на забитих у землю кілках’ -к. 142а- та ін., які утворюють густе пасмо, розташоване горизонтально в басейнах Десни та Сейму. Зазначимо, що окремі ізолінії дещо відрізняються своєю конфігурацією, піднімаючись на північ чи опускаючись підковоподібно на південь. Така динаміка хвилеподібних та підковоподібних ізоглос свідчить про взаємодію північних і південних рис, показує особливості проникнення сильніших форм у зону поширення слабших, відображаючи напрями основних мовних потоків та результати їх зіткнень. 

Конфігурації ізолекс повторюють конфігурації ізофон, які, утворюючи пасмо, мають значно менше відхилень у розташуванні, а