Ареалогія будівельної лексики східнополіського діалекту

До лексем, що відомі тільки східнополіському говору і не зафіксовані в інших діалектних джерелах, належать: бого'виі 'угол ‘куток у хаті, де висять образи і стоїть стіл, за який садять шанованих гостей’, гал'д’іна ‘простір між поперечними балками, на яких тримається стеля’, г'лавен’ ‘коротка деревина, яка кладеться в простінках між вікнами’, гружо'ват’, гру'зит’ ‘обмазувати стіни будівель глиною з домішками соломи’, ди'тинец’, д’а'т’ін’ец, у'тинец, хрест, ша'т’ор ‘настил із дощок на дні колодязя, що запобігає замулюванню джерела, служить для зручності під час чищення колодязя’, клу'бок ‘верхня частина віконної рами’, ло'шатник ‘неглибока ніша між стіною і піччю’, мас'н’іца ‘одна з дощок дощаної стелі’ та ін. 

Таким чином, східнополіські говірки, маючи ряд ознак, якими вони протиставлені іншим українським діалектам, одночасно мають у своєму складі багато лексем аналізованої тематичної групи, які семантично й формально спільні з лексикою інших діалектів. Зокрема, ряд лексем цієї тематичної групи об’єднує східнополіський говір з іншими українськими діалектами: бара'бан ‘склепіння печі – внутрішнє верхнє покриття над черінню’, ко'лона, ку'лина ‘стовп у стіні будівлі’, 'лутка, п’ід'лутник ‘підвіконня’, тр’ам, трам ‘одна з балок, на які кладуть і прибивають дошки підлоги’; 'путо, 'путина ‘бантина – поперечна балка між кроквами’; ~ з російськими: об'в’азка; ос'нова ‘підвалина, товста балка, що служить основою дерев’яної стіни’, пата'лоч’іна ‘одна з дощок дощаної стелі’, зат'ворка ‘віконниці – зовнішній дерев’яний або металевий щит з однієї або двох стулок для закривання вікон іззовні’; ~ з білоруськими: б'роўка і 'п’аколок ‘карниз печі’, зве'но ‘простір між поперечними балками, на яких тримається стеля’, кл’ема'ра ‘короткі дошки з прорізами на кінцях, які закладаються поперек стіни у двох місцях зрубу і служать для скріплювання, вирівнювання брусів’, ло'з’анка ‘житло з плетених з лози стін, обмазаних глиною’; ~ з російськими та білоруськими: 'хижка ‘комора’, 'вирубка ‘заглиблення вздовж стовпа стіни, в яку закладають кінці поперечних брусів’ та ‘напівкругла виїмка на кінці бруса, в який заганяється кінець іншого бруса при зв’язуванні їх у вінець’, за'вал’іна, заг'вал’іна ‘призьба – невисокий земляний насип, обшитий дошками, який споруджують вздовж стін хати’, 'матиц’а, 'мат’іца ‘сволок – поздовжня міцна балка, яка підтримує стелю в хаті’; ~ з іншими українськими та білоруськими: с'пина, с'п’іна, строп, струп ‘місце, де сходяться схили солом’яної покрівлі’, тр’ам, трем, тр’а'ма ‘сволок – поздовжня міцна балка, яка підтримує стелю в хаті’ і ‘одна з поперечних балок стелі’; ~ з іншими українськими та російськими: рун'дук ‘ґанок – прибудова з площадкою і східцями біля входу в будинок’, саж ‘спеціальне приміщення, куди відсаджують свиней для відгодівлі’, г'ладит’ ‘штукатурити стіни, стелю’, 'бороў, бара'вок ‘лежак – горизонтальна частина димоходу, що лежить на горищі’, го'лоўка ‘димар над дахом хати’, зв’ід ‘внутрішнє опукле верхнє покриття над черінню’; ~ з діалектам усіх східнослов’янських діалектних мов: латит’ ‘прибивати дошки до кроков перед спорудженням покрівлі’, мос'тит’ ‘настилати підлогу дошками’, мш’іт’, мо'шит’ ‘затикати щілини між поперечними брусами дерев’яної стіни мохом тощо’. 

Відзначимо, що при виявленні належності тієї чи іншої назви до певного типу паралелей виникали труднощі, оскільки на підставі наявних лексикографічних джерел не завжди вдалося беззастережно окреслити ареали функціонування лексем. І все ж ми свідомі того, що необхідно використовувати й не завжди повні матеріали, бо зіставлення навіть таких свідчень дає можливість спостерегти зміну чи стійкість структури слова, модифікацію або стабільність семантики на досліджуваній території та в інших східнослов’янських зонах. 

Таким чином, аналіз будівельної лексики східнополіського говору на тлі відповідної тематичної групи лексики інших східнослов’янських діалектних зон свідчить, що значна частина східнополіських назв не замикається в досліджуваному ареалі, а має надійні відповідники – семантичні, формальні – в інших українських та суміжних і віддалених білоруських і російських діалектних зонах. Останнє є свідченням генетичних та ареалогічних зв’язків трьох східнослов’янських діалектних мов. 

У “Висновках” узагальнено результати проведеного дослідження східнополіського діалекту української мови. Відзначено, що лексика традиційного сільського будівництва утворює складну структуру, об’єднуючи активно вживані елементи та одиниці пасивного фонду. З’ясовано, що лексика в структурі говору зазнає постійних змін, демонструючи фонетичну, морфемну та семантичну варіативність у різних говірках. 

Інтерпретація східнополіського діалектного матеріалу в контексті трьох східнослов’янських мов показала, що для багатьох понять, пов’язаних з будівництвом, у східнослов’янських говорах побутує велика кількість спільних назв, які у різних діалектах мають фонетичні, морфемні відмінності, проте демонструють незаперечний генетичний та ареальний – контактний чи дистантний – зв’язок. Зіставний аналіз свідчень східнослов’янських діалектів уможливлює моделювання етапів і напрямів розвитку значень аналізованих лексем. 

Крім спільних з іншими говорами лексем у складі будівельної лексики східнополіського діалекту відзначено чимало специфічних назв, які не зафіксовані в описах, словниках та атласах з інших територій. Проте більшість лексем є інтегральними у загальноукраїнському та східнослов’янському континуумах. 

 

 

1. Номінація традиційних сільських будівель у східнополіському діалекті // Полісся: мова, культура, історія. – Київ, 1996. – С. 118-126. 

2. Східнополіське традиційне будівництво у світлі номінації й народних вірувань // Український діалектологічний збірник. Книга 3. Пам’яті Тетяни Назарової. – Київ, 1997. – С. 325-334. 

3. До питання визначення типів ареалів східнополіського діалекту (за матеріалами будівельної лексики) // Філологічні науки. Збірник наукових праць. Вип. 1. – Суми, 1998. – С. 18-25. 

4. Методичні вказівки і матеріали для збирання будівельної лексики та обрядів, звичаїв, повір’їв, пов’язаних з сільським будівництвом. – Суми, 1995. -56 с. 

 

У роботі досліджена ареалогія лексики українського східнополіського діалекту, яка відтворює ідеографічну сферу “традиційне сільське будівництво”; запропоновано нову класифікацію досліджуваного ареалу на підставі вперше створеного регіонального лексичного атласу окремої тематичної групи лексики. З’ясовано відношення внутрішньосхіднополіської діалектної диференціації за даними будівельної лексики до діалектного членування цього ареалу, здійсненого на підставі фонетичних та морфологічних рис. Докладно розглянуто зв’язки (контактні й дистантні) східнополіського діалекту з іншими говорами східнослов’янського континууму в межах лексики, що відбиває традиційне сільське будівництво. 

Дисертацією є рукопис. 

Ключові слова: ареал, ареалогія, говір, діалект, ізоглоса, ізофона, лексична система, східнополіський діалект. 

 

В работе исследуется ареалогия строительной лексики восточнополесского говора украинского языка. Актуальность исследования обусловлена необходимостью фиксации и ареалогической интерпретации лексики восточнополесского диалекта, уточнения внутренневосточнополесской диалектной дифференциации, расширения картографической базы украинской лингвистической географии, эмпирической базы украинской диалектной лексикологии и лексикографии. 

Рассмотрены прежние классификации украинского диалектного языка, в которых определен статус и восточнополесского диалекта. В работе представлена современная классификация исследуемого континуума; при этом во внимание принимаются как лингвистические, так и этнографические свидетельства. В результате картографирования выделены микро- и макроареалы. На основании анализа 208 лексических, 9 семантических, 15 изоглоссных карт, а также материалов “Атласа украинского языка”, в восточнополесском говоре выделены 6 зон, которые очерчены изоглосами северо-восточного, северного, северо-западного, центрального, юго-восточного и южного направлений. Выделенные зоны восточнополесского говора на лексическом уровне коррелируют с аналогичными единицами диалектного членения, определенными по материалам АУЯ на фонетическом и морфологическом уровнях. 

Лингвокартографирование дает возможность наблюдать сложные процессы взаимодействия различных языковых потоков, в частности, с юга на север, с запада на восток, с северо-запада на юго-восток. 

Важным аспектом лингвистической географии является определение связи между формой, конфигурацией ареала и его лингвистическим содержанием; при этом существенен характер “наполнения” ареала (плотность, последовательность реализации явления в частных диалектных системах и др.). 

Анализ особенностей ареала демонстрирует постоянство динамики диалектных явлений в языковом пространстве. 

Характеристика современного состояния строительной лексики восточнополесского диалекта демонстрирует устойчивость во времени и пространстве одних явлений и постепенное угасание других, а также появление в языковом континууме инноваций. 

В работе определены отношения исследуемого диалекта к другим украинским, русским и белорусским говорам. Исследование показало, что существует ряд типов отношений восточнополесского ареала к иным восточнославянским диалектным зонам; установлено, что существует: 1) восточнополесская лексика, для которой современными источниками не зафиксированы параллели в иных восточнославянских диалектных зонах; 2) восточнополесская лексика, общая для исследуемой и других украинских диалектных зон; 3) лексика, общая для восточнополесского говора и русских диалектов; 4) лексика, общая для восточнополесского говора и белорусских диалектов; 5) лексика, общая для восточнополесского, других украинских и русских говоров; 6) лексика, общая для восточнополесского диалекта, других украинских и белорусских говоров; 7) лексика, общая для восточнополесского, русского и белорусского говоров; 8) лексика, общая для диалектов всех восточнославянских диалектных языков. 

Установлено, что современное состояние восточнополесского диалекта украинского языка характеризуется наличием архаизмов и инноваций. В исследовании уделяется внимание также внешним, формальным показателям ареалов; рассматривается проблема связей изучаемого ареала с другими говорами всего восточнославянского языкового континуума. 

Анализ строительной лексики восточнополесского говора на фоне иных восточнославянских диалектных зон свидетельствует о том, что значительная часть анализируемых наименований восточнополесского диалекта не замыкается в этом ареале, а имеет надежные соответствия в других украинских, белорусских и русских диалектных зонах, причем зачастую не только в контактных, но и в дистантных диалектных системах. 

Диссертацией является рукопись. 

Ключевые слова: ареал, ареалогия, частная диалектная система, диалект, изоглосса, изофона, лексическая система, восточнополесский диалект. 

 

The defended manuscript investigates the building vocabulary of East Polyssya dialect of Ukrainian in the aspect of its area. The classification of the dialect under investigation is given, besides the ethnographic material is partially taken into consideration. As a result of the classification both macro- and microareas are singled out. The defined zones of East Polyssya dialect on the lexical, phonetic and morphological material of the building vocabulary agree with the data of the Atlas of the Ukrainian Language. 

It is proved that the modern state of East Polyssya dialect of Ukrainian is characterized by the presence of innovations and archaisms. In the investigation some attention is paid to the exterior, formal aspects of areas; the problem of connections of the investigated area with other dialects of the whole East Slavonic language continuum is revealed. 

Key words: area, arealogy, dialect, isoglossis, isophone, lexycal system, dialect of Eastern Polissja.