Асиметричність процесів інформатизації світогосподарського розвитку

Структура та обсяг дисертації. Дисертація загальним обсягом 323 сторінки, у тому числі 200 сторінок основного тексту, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 21 додатку обсягом 96 сторінок та списку використаних джерел із 243 найменувань на 27 сторінках. Дисертаційна робота ілюстрована 22 рисунками на 11 сторінках і містить 11 таблиць на 6 сторінках.

 

У першому розділі «Теоретико-методичні засади дослідження асиметричності процесів інформатизації світогосподарського розвитку» виявлено економічні передумови виникнення міжнародного цифрового розриву в умовах формування глобального інформаційного суспільства, визначено роль сучасних інформаційно-комунікаційних технологій як інструментів соціально-економічного розвитку, сформовано методичні засади дослідження явища асиметричності процесів інформатизації.

Методологія дослідження процесів інформатизації світогосподарського розвитку побудована на основі поєднання теорій постіндустріального (інформаційного) суспільства, міжнародної торгівлі, випереджаючого економічного зростання і конвергенції, теорій трансакційних витрат, мобільності робочої сили та ринків з асиметричною інформацією, що пояснюють особливості формування нової парадигми соціально-економічних відносин у глобальному просторі завдяки виникненню і поширенню сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

На основі узагальнення теоретичного доробку доведено, що процес розбудови глобального інформаційного суспільства супроводжується як позитивними, так і негативними явищами та носить в цілому нерівномірний характер. Асиметричний розвиток глобального інформаційного суспільства в сучасних умовах значною мірою зумовлений та посилюється загрозливою тенденцією до поглиблення відмінностей у рівнях інформатизації країн світу, кількісним вимірником яких слугує показник міжнародного цифрового розриву. Систематизація різних поглядів на причини виникнення міжнародних асиметрій процесів інформатизації дала змогу стверджувати, що економічна природа цифрового розриву відображає об’єктивний процес дуалізації рівнів соціально-економічного розвитку країн світу, глибинна причина яких полягає у значному розриві у знаннях та масштабах інноваційної діяльності між країнами-лідерами та країнами-аутсайдерами, зокрема, у сфері сучасних цифрових технологій, що зумовлює подальшу неспроможність аутсайдерів ефективно застосовувати ІКТ у цілях економічного зростання і розвитку.

Комплексна компаративна оцінка засвідчила відсутність у наукових колах єдиного розуміння явища цифрового розриву та наявність низки його інтерпретацій, які, як правило, зводяться до виключно інструментального сенсу та не відображають його економічної суті, наслідків і зв’язків з важливими соціально-економічними реаліями розвитку світового господарства. На цій основі запропоновано під міжнародним цифровим розривом розуміти асиметричність можливостей доступу економічних суб’єктів країн світу (громадян, домогосподарств і суб’єктів господарювання) до сучасних інформаційно-комунікаційних технологій та їх ефективного використання у цілях економічного зростання та розвитку, що зумовлена нерівномірністю наукових, соціально-економічних, інституційних і технологічних досягнень, і в умовах формування глобального інформаційного суспільства загрожує поглибленням міжнародних економічних диспропорцій та загостренням внутрішньодержавних соціально-економічних дисбалансів.

Дослідження ролі сучасних ІКТ у сприянні світогосподарському розвитку дозволило підсумувати, що за умови ефективної державної політики, спрямованої на розбудову інформаційного суспільства та подолання цифрового розриву у розрізі всіх його проявів (інфраструктурних, освітніх, економічних, правових, соціальних), можливою стає реалізація потенціалу сучасних ІКТ як інструментів соціально-економічного розвитку країн світу та джерел їхнього прискореного зростання. Вищезгадане лягло в основу концептуальної моделі інформатизації життя суспільства, що вказує на ключову роль держави у сприянні, моніторингу та регулюванні розвитку даного процесу.

Узагальнення сучасних методичних підходів до оцінки асиметричності процесів інформатизації довело, що використання комплексних індексів розвитку інформаційного суспільства та цифрового розриву дозволяє найкраще підсумувати та здійснити цілісну оцінку цих багатоаспектних явищ. Проведення ґрунтовного емпіричного дослідження із вибором конкретного інструментарію зумовило доцільність аналізу 26-ти існуючих індексів за структурою покладених в їх основу індикаторів (інфраструктурних, економічних, правових, освітніх та соціальних) та подальшої їх класифікації на наступні групи: 1) інфраструктурні індекси; 2) індекси «Е-економіки»; 3) індекси «Е-готовності»; 4) індекси «Е-уряд». У роботі доведено, що реалізація комплексної оцінки процесів інформатизації та величини цифрового розриву між країнами світу є можливою на основі використання індексів групи «Е-готовність», структурні елементи яких рівномірно відображають усі сфери розвитку інформаційного суспільства.

Водночас, обґрунтовано недостатню адекватність існуючих методів оцінки процесів інформатизації світогосподарського розвитку через неврахування ними якісних показників застосування ІКТ, за допомогою яких можна глибше проаналізувати міжнародний цифровий розрив з точки зору ефективності застосування інформаційних технологій країнами світу.

У другому розділі «Аналіз міжнародного цифрового розриву глобального економічного розвитку» виокремлено й систематизовано сучасні тенденції розвитку світового ринку інформаційно-комунікаційних технологій, проаналізовано та здійснено прогноз динаміки міжнародного цифрового розриву, досліджено регіональні особливості готовності країн до використання сучасних ІКТ у цілях розвитку та зростання.

Дослідження особливостей розвитку світового ринку інформаційно-комунікаційних технологій в сучасних умовах дозволило виокремити низку тенденцій, що формуватимуть майбутнє індустрії та безпосереднім чином впливатимуть на динаміку міжнародного цифрового розриву:

1) стрімкий розвиток галузі у технологічній сфері зумовлює швидке оновлення асортименту продукції та послуг, падіння цін на них та удосконалення сервісу, що сприяє масовій інтеграції ІКТ у економіки менш розвинених країн та їх поступовому включенню до світового інформаційно-економічного простору (табл. 1).

Виявлену тенденцію підтверджує динаміка розрахованого автором коефіцієнту Джині для оцінки міжнародної нерівності у використанні ІКТ з

 

 

 

точки зору розподілу технологічних ресурсів між 81 країною світу протягом 1995-2008 рр. : асиметрії у розподілі основних ІКТ між країнами з