Асиметричність процесів інформатизації світогосподарського розвитку

У дисертації обґрунтовано доцільність обрахунку індексу внутрішньодержавного цифрового розриву ДІДІКС та його послідовного співставлення з показниками запропонованого Індексу ефективності застосування ІКТ, з метою надання адекватної оцінки рівномірності процесів інформатизації не лише на міжнародному, а й на національному рівні. Реалізація запропонованої методики на прикладі країн ЄС дозволила одержати наступні моделі взаємозв’язку (рис. 2) та зробити подальші висновки: 1) у досліджуваних країнах ЄС зростання загального рівня застосування ІКТ-послуг супроводжується спадаючим рівнем застосування цих послуг соціально-вразливими прошарками населення, отже, зростання відбувається за рахунок інтенсивнішого застосування ІКТ населенням вищих соціальних верств; 2) країни, котрі пізніше від інших досягають високих рівнів використання Інтернет-послуг, не здобувають рівнів інклюзивності перших або здобувають їх значно пізніше.

 

 

Запропонована система методів оцінки асиметричності процесів інформатизації може бути корисною як для країн ЄС, адже дозволяє комплексно оцінити величину та динаміку цифрового розриву, визначити причини виявлених ознак і запропонувати напрями вдосконалення державної політики для кожної окремої країни ЄС, так і для інших країн, що наразі лише формують власні системи індикаторів розвитку інформаційного суспільства, зокрема для України.

Аналіз позицій України у світовому рейтингу готовності країн до ефективного використання сучасних мереж ІКТ у цілях економічного зростання і розвитку засвідчив значне відставання відносно розвинених країн: з-поміж 134 економік світу Україна посідає 62 позицію у рейтингу Індексу мережевої готовності, особливо складною є ситуація з розвитком сприятливого для впровадження ІКТ ринкового (90 місце) та політико-регуляторного середовища (95 місце), що унеможливлює ефективний розвиток як вітчизняного сектору ІКТ, так і розвиток вітчизняного бізнесу загалом. У загальноєвропейському масштабі Україна знаходиться у трійці аутсайдерів, поряд із Польщею та Болгарією. Останнє місце України у рейтингу європейських країн за обсягом витрат на ІКТ з розрахунку на одного зайнятого є індикатором недостатньої інтегрованості сучасних технологій у діяльність ключових галузей економіки, низького ступеня їх модернізованості, інноваційного потенціалу та інвестиційної привабливості. Мізерні рівні інвестицій у НДДКР відображаються найнижчим у Європі показником України за рівнем витрат на ІКТ на душу населення – 292, 08 дол. /душу нас. Надзвичайно гостро стоїть проблема внутрішнього цифрового розриву в Україні, що полягає у нерівномірному доступі до сучасних ІКТ та їх застосуванні населенням різних соціально-економічних прошарків.

Виявлені ознаки засвідчили неефективне використання наявних передумов для розбудови інформаційного суспільства в Україні, відсутність на державному рівні чіткого бачення ролі ІКТ у стимулюванні економічного зростання і підвищення конкурентоспроможності країни, та зумовили проведення детального аналізу сильних і слабких сторін мережевої готовності України. В контексті виявлених сильних сторін, в дисертаційній роботі підтверджено особливу перспективність розвитку вітчизняної сфери ІКТ. На цій основі автором проведено SWOT-аналіз національної індустрії ІКТ-послуг, що дозволив запропонувати механізм реалізації потенціалу українського сектору ІКТ як лідера серед ІКТ-ринків східноєвропейських країн через позиціювання вітчизняних компаній-розробників та постачальників ІКТ-послуг як постачальників завершених програмних продуктів, складних ІКТ-рішень та систем з грифом «зроблено в Україні» на ринку Західної Європи; утворення міжнародних стратегічних альянсів на базі вітчизняних та провідних європейських ІКТ-компаній з метою виконання вітчизняними ІКТ-компаніями ролі інтегральної частини у транскордонному ланцюзі створення вартості. У роботі обґрунтовано значущість вітчизняного сектору ІКТ як інноваційно-технологічної бази для системного розвитку інформаційного суспільства в Україні, основи інноваційної моделі розвитку економіки та джерела підвищення її конкурентоспроможності, що забезпечить подолання значного цифрового розриву відносно розвинених країн світу.

На підставі проведеного дослідження запропоновано структурну модель подолання цифрового розриву між Україною та розвиненими країнами, що своєю метою передбачає скорочення цифрового відставання України в процесі розбудови інформаційного суспільства, націленого на економічне зростання і розвиток (рис. 3).

 

 

Обґрунтовано доцільність доповнення нею Національної програми інформатизації України, що визначає загальні засади, цілі та принципи інформатизації, однак не враховує сучасних позицій України у світових процесах інформатизації суспільно-економічного життя, не акцентує уваги на стратегічній важливості швидкого подолання цифрового відставання України відносно розвинених країн як передумови міжнародної конкурентоспроможності України, та не виокремлює ключових сфер зростання, що можуть стати рушієм розвитку вітчизняного інформаційного суспільства. Роль головної сфери зростання у моделі відведено вітчизняному сектору ІКТ як системоутворюючій ланці розвитку інформаційного суспільства в Україні та засобу скорочення цифрового розриву відносно розвинених країн світу.

Ключовими стратегічними пріоритетами та ініціативами з метою розвитку сектору ІКТ в моделі окреслено: розробку концепції розвитку вітчизняних сервісних ІКТ-індустрій для розвитку перспективних напрямів у сфері ІКТ; активізацію міжнародного науково-технічного співробітництва та міжфірмового партнерства у сфері ІКТ; нарощування експортного потенціалу сектору ІКТ; налагодження