Асиметричність процесів інформатизації світогосподарського розвитку

2) насичення ІКТ-ринків розвинених країн світу спричиняє активізацію інвестиційної діяльності з боку провайдерів ІКТ-послуг у напрямку менш розвинених країн, прискорену розбудову ІКТ-інфраструктури у даних країнах і розвиток національних секторів ІКТ, що підтверджує динаміка та прогноз темпів росту витрат на ІКТ у регіонах світу за 2003-2011 рр. : Латинську Америку та Східну Європу, яким були притаманні найбільші темпи росту витрат на ІКТ протягом 2003-2007 рр. (23, 7% і 22, 6% відповідно), випереджають азійсько-тихоокеанський та близькосхідний регіони (прогнозоване зростання становить 10, 6% та 11% протягом 2008-2011 рр. відповідно). Країни Північної Америки та Західної Європи продемонстрували найнижчі темпи росту у 2003-2007 рр. (6, 2% та 9, 2% відповідно), та продовжуватимуть зростати повільніше, ніж решта регіонів до 2011 р. (3, 6% та 4, 0% відповідно) ;

3) незмінна позитивна динаміка зростання інвестицій на НДДКР у секторі ІКТ набуває міжгалузевого характеру: ІКТ-інновації спеціально розробляються та активно впроваджуються у низці суміжних галузей світової економіки, що сприяє розв’язанню глобальних соціально-економічних проблем, таких як зміна клімату, охорона здоров’я, менеджмент надзвичайних ситуацій та катастроф, а також оптимізації роботи транспортної, оборонної, природоохоронної галузей та ін.

На аналітичному етапі кількісну оцінку та прогноз міжнародного цифрового розриву між групами країн з різними рівнями доходів доповнено показниками σ-конвергенції та β-конвергенції. Аналітично-прогнозні розрахунки величини й динаміки міжнародного цифрового розриву протягом 1995-2013 рр. засвідчили, що незважаючи на присутність β-конвергенції між досліджуваними групами країн протягом 19-ти років спостереження (темпи росту ІКТ-ринків країн, що розвиваються, перевищували аналогічні темпи росту розвинених країн у 2-4 рази), зростання розриву у використанні сучасних ІКТ припинилось лише останніми роками і було характерним тільки для мобільного і частково фіксованого зв’язку, тоді як темпи росту бази Інтернет-користувачів у країнах з середнім і низьким рівнем доходів були недостатніми для скорочення цифрового розриву з багатими країнами (показник σ для груп країн з високим і середнім рівнем доходів у 2009 р. склав 388, 64; для груп країн з високим і низьким рівнем доходів – 476, 96). При цьому, хоча часткове зменшення показника середньоквадратичного відхилення між країнами з високим і низьким рівнем доходів, σ-конвергенція, прослідковується на ринку мобільного зв’язку починаючи з 2007 р. (рис. 1), величина показника σ у 2009 р. майже у 1, 5 рази перевищувала аналогічну для країн з високим та середнім рівнем доходів (показник σ склав 530, 24 та 357, 01 відповідно).

 

 

Враховуючи загалом позитивні тенденції скорочення розриву у сфері застосування мобільного зв’язку, а також безперервний інноваційний розвиток самого сектору ІКТ, у дисертації здійснено порівняльний аналіз готовності 121 країни світу до ефективного впровадження переваг і можливостей економічного зростання, усталеного розвитку та підвищення конкурентоспроможності, що відкриваються завдяки доступу та використанню сучасних мереж ІКТ. В процесі аналізу застосовано рейтинги Індексу мережевої готовності Світового економічного форуму (СЕФ) за 2006-2009 рр., у якому, згідно авторської класифікації індексів, найбільш комплексно й збалансовано відображено усі чинники, що в сукупності визначають рівень розвитку інформаційного суспільства в країні. Виявлені в результаті аналізу економіко-географічні особливості підтвердили гіпотезу про прямий зв’язок між рівнем економічного розвитку країни та її готовністю до розбудови інформаційного суспільства (табл. 2).

Водночас встановлено, що можливість використання потенціалу сучасних мереж ІКТ як носіїв прогресивних змін, модернізації та конкурентоспроможності економік, визначається не лише приналежністю до певних регіональних (економічних чи географічних) угруповань, а також

 

 

наявністю послідовної орієнтації державних стратегій розвитку на підвищення освітніх стандартів, інноваційної активності та забезпечення масового доступу до ІКТ як у розвинених країнах, задля підтримання конкурентоспроможності економік в умовах гострого глобального суперництва, так і в країнах, що розвиваються, з метою сприяння структурним трансформаціям їхніх економік і суспільств, швидкому переходу на вищі щаблі розвитку.

У третьому розділі «Формування моделі подолання цифрового розриву між Україною та розвиненими країнами» запропоновано удосконалену методику оцінки асиметричності процесів інформатизації світогосподарського розвитку, яку застосовано на прикладі країн ЄС та обґрунтовано необхідність її впровадження вітчизняною системою статистики; розроблено структурну модель подолання цифрового розриву між Україною та розвиненими країнами; запропоновано напрями інституційного забезпечення її реалізації.

Узагальнення світового та європейського досвіду реалізації національних програм подолання міжнародних цифрового розриву та розбудови інформаційного суспільства дозволило виявити, що лише у країнах-членах ЄС здійснюється повномасштабний моніторинг динаміки розвитку інформаційного суспільства у розрізі низки параметрів якісного характеру, що в цілому оцінюють рівень ефективності застосування ІКТ та охоплені Європейською системою індикаторів розвитку інформаційного суспільства.

На основі Європейської системи індикаторів розвитку інформаційного суспільства, засобами багатофакторного аналізу за методом головних компонент програмного пакета STATISTICA 6. 0, та опираючись на методику розрахунку Індексу мережевої готовності, у дисертації запропоновано