Безпека життєдіяльності

Предмет:

Тип роботи:

Лекція

К-сть сторінок:

283

Мова:

Українська

Оцінка:

речовин в організмі. Отруєння ними характеризується відсутністю певної реакції організму на отруту, але у процес ураження поступово втягується багато органів.

За здатністю до горіння НХР поділяються на:

- горючі – легко займаються від джерела вогню та продовжують горіти після його вилучення (аміл, акрилонітрил, гептил, аміак-газ, сірковуглець, оксиди азоту) ;
важкогорючі – легко займаються під впливом джерела вогню, не здатні самостійно горіти після вилучення останнього (аміак рідкий, ціаністий водень тощо) ;
негорючі – не здатні до горіня в атмосфері нормального складу (з концентрацією кисню до 21%) за температури до 900°С (хлор, азотна кислота, фтористий водень, фосген, сірчаний ангідрид) ;
негорючі пожежонебезпечні – розкладаються за низьких температур, виділяють горючі гази (пара), це окислювачі (хлор, азотна кислота).

У системі стандартів безпеки праці за ступенем дії на організм людини НХР поділяються на чотири класи небезпеки:

I – надзвичайно небезпечні; II – високонебезпечні; III – помірно небезпечні; IV – малонебезпечні речовини. (табл. 3. 19)

Таблиця 3. 19

Характеристика класів небезпеки хімічних речовин

Середня смертельна концентрація у повітрі, мг/м3менше 0, 50, 5-5, 05, 0-50більше 50

2. Характеристика класів небезпеки згідно

із ступенем їхньої дії на людину

Для адміністративно-територіальних одиниць ступінь небезпеки від хімічно-небезпечного об’єкту оцінюється частиною території, що потрапляє у зону можливого хімічного забруднення (ЗМХЗ) під час аварій на хімічно-небезпечному об’єкті.

Перший ступінь хімічної небезпеки адміністративно-територіальних одиниць фіксується тоді, коли до зони можливого хімічного забруднення входить більше 50% території, другий – від 30% до 50%, третій – від 10 до 30% і четвертий – менше 10%.

Залежно від виду НХР, викинутих унаслідок аварії, розрізняють чотири види осередків хімічного ураження:

Осередок ураження нестійкими швидкодіючими НХР (кислота синильна, аміак, бензол, дихлоретан тощо).

Осередок ураження нестійкими повільнодіючими НХР (оросген, метилбромід, гранозан тощо).

Осередок ураження стійкими швидкодіючими НХР (анілін, фурфурол тощо).

Осередок ураження стійкими повільнодіючими НХР (кислота сульфатна тощо).

3. Особливості забруднення місцевості, води, продуктів харчування у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин

До особливостей хімічного забруднення, яке впливає на життєзабезпечення населення, можна віднести таке:

небезпечні концентрації НХР можуть існувати від кількох годин до кількох діб;
незначна імовірність ураження населення НХР через шкіряні покрови не вимагає залучення засобів захисту шкіри під час евакуації;
низька здатність до забруднення предметів одягу, меблів, предметів побуту дозволяє використовувати їх після провітрювання без спеціального оброблення;
надзвичайна оперативність у проведенні заходів захисту, оскільки перебування людей людей протягом кількох хвилин у хмарі НХР може призвести до масового ураження;
труднощі виявлення НХР, через відсутність надійних технічних засобів специфічної індикації;
дальність евакуації залежить від масштабів аварій, але, як правило, складає не більше ніж 15 км від зони забруднення;
забруднення джерел водопостачання, продовольства та харчової сировини можливе тоді, коли отруйна речовина буде в рідкій фазі і, в окремих випадках, у твердому стані;
більшість видів продовольчої сировини та продуктів харчування, які зберігаються відкрито, після впливу на них газоподібних НХР досить провітрити або піддати кулінарному обробленню, щоб надалі використати за призначенням.

4. Класифікація суб’єктів господарювання та адміністративно-територіальних одиниць за хімічною небезпекою

Безпека функціонування хімічно-небезпечних об’єктів залежить від багатьох чинників: фізико-хімічних властивостей сировини, характеру технологічного процесу, конструкції та надійності обладнання, умов зберігання хімічних речовин, ефективності засобів протиаварійного захисту тощо.

Усього в Україні функціонує понад 1, 7 тис. об’єктів промисловості, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності понад 300 тис. тонн хімічно небезпечних речовин.

Ці об’єкти розподілені за ступенями хімічної небезпеки:

I ступінь – 69 об’єктів (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає більше 3, 0 тис. чоловік) ;

II ступінь – 42 об’єкти (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає від 0, 1 до 0, 3 тис. чоловік) ;

III ступінь – 1134 об’єкти (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає від 0, 3 до 3, 0 тис. чоловік) ;

IV ступінь – 526 об’єктів (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає менше 0, 1 тис. чоловік).

5. Захади захисту від небезпечних хімічних речовин

Висока швидкість формування та дії уражаючих факторів викликають необхідність прийняття оперативних заходів щодо захисту працівників хімічно небезпечного об’єкту та населення, яке знаходиться поблизу.

Комплекс заходів щодо захисту від НХР включає:

1. Інженерно-технічні заходи щодо правильного зберігання, транспортування та використання НХР.

2. Підготовка сил та засобів для ліквідації можливих хімічно-небезпечних аварій.

3. Навчання порядку та правилам поведінки в умовах виникнення аварій працівників об’єкту та населення.

4. Забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту.

5. Щоденний хімічний контроль.

6. Прогнозування зон можливого хімічного забруднення.

7. Попередження (оповіщення) про безпосередню загрозу ураження НХР.

8. Хімічна розвідка району аварії.

9. Тимчасова евакуація працюючих на об’єкті та населення із небезпечного району.

10. Пошук постраждалих та надання їм допомоги.

11. Локалізація та ліквідація наслідків аварії.

План захисту працівників від НХР повинен включати два розділи: організаційні заходи та інженерно-технічні заходи.

У розділі організаційні заходи представлені: