Безпека життєдіяльності

№Найменування укриттів і транспортних засобівКпосл.

1Відкрите розташування на місцевості1

2Відкриті окопи, траншеї, щілини3

3Автомобілі та автобуси2

4Залізничні платформи1, 5

5Криті вагони2

6Пасажирські вагони3

7Виробничі одноповерхові будівлі (цехи)7

8Виробничі адміністративні будівлі6

Кам’яні житлові будинки

9Одноповерхові10

10Підвали під ними40

11Двоповерхові15

12Підвали під ними100

13Триповерхові20

14Підвали під ними400

15П’ятиповерхові27

Підвали під ними400

Житлові дерев’яні будинки

17Одноповерхові2

18Підвали під ними7

19Двоповерхові8

20Підвали під ними12

В середньому для населення

21Міського8

22Сільського4

Література

1. Основи цивільного захисту: Навч. посібник / Васійчук В. О., Гончарук В. Є., Качан С. І., Мохняк С. М. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2010. – 412с.

2. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник / Мохняк С. М., Дацько О. С., Козій О. І. і ін. – Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2009. – 264с.

3. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Т. 1. Техногенна та природна безпека / За загальною редакцією В. В. Могильниченка. – К. : КІМ, 2007

4. Чернобыльская катастрофа // Под редакцией В. Г. Барьяхтара. – К. : Наукова думка, 1995. – 559 с.

 

Вахула О. М., Романів А. С.

III Хімічна безпека

Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини

Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини

Особливості забруднення місцевості, води, продуктів харчування у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин

4. Класифікація суб’єктів господарювання та адміністративно-територіальних одиниць за хімічною небезпекою

5. Захади захисту від небезпечних хімічних речовин (НХР)

6. Організація дозиметричного й хімічного контролю

1. Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини

Об’єкти господарювання, на яких використовуються небезпечні хімічні речовини, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це так звані хімічно-небезпечні об’єкти (ХНО). Під час аварій або руйнування цих об’єктів можуть виникати масові ураження людей, тварин та сільськогосподарських рослин сильнодійними отруйними речовинами.

Хімічно-небезпечний об’єкт (ХНО) – це промисловий об’єкт (підприємство) або його структурні підрозділи, на яких перебувають в обігу (виробляються, переробляються), перевозяться, завантажуються або розвантажуються, використовуються у виробництві, розміщуються або складуються, знищуються тощо одне або кілька НХР (до ХНО не належать залізниці).

Небезпеча хімічна речовина (НХР) – це хімічна речовина, безпосередня чи опосередкована дія якої може спричинити загибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння людей і (чи) завдати шкоди довкіллю.

Для кількісної характеристики токсичності різних хімічних сполук використовують поняття токсичної дози (токсодози).

Токсодоза – це кількісна характеристика токсичності НХР, яка відповідає певному ступеню ураження людини (живої істоти) при дії на неї НХР.

Токсодози визначаються:

під час інгаляційних уражень – як добуток середньої за часом концентрації НХР у повітрі (С) на час дії (експозицію) (t).

під час шкіряно-резорбтивних ураженнях – це маса рідкої НХР (Д), яка внаслідок потрапляння на шкіру призводить до значного її ураження (на одиницю площі поверхні або одиницю маси).

На практиці часто застосовуються такі токсодози:

Середня смертельна токсодоза (LD50) – це кількість НХР, які під час перорального надходження спричиняють загибель 50% уражених.

Середня смертельна концентрація (LC50) – це кількість НХР, які викликають під час інгаляційного надходження спричиняють загибель у 50% уражених.

Одиницею виміру є відповідно: мг/кг, мг/л, та мг/м3.

Класифікацію НХР проводять за:

• ступенем токсичності під час інгаляційного та перорального надходження до організму;
• ознакою переважного синдрому під час гострої інтоксикації;
• агрегатним станом;
• температурою кипіння;
• здатністю до горіння;
• впливом на організм людини.

За ступенем токсичності всі хімічні речовини поділяють на:

• надзвичайно токсичні, з LC50< 1мг/л та LD50<1мг/кг;
• високотоксичні, з LC50=1-5мг/л та LD50=1-50мг/кг;
• сильнотоксичні, з LC50=6-20мг/л та LD50=51-500мг/кг;
• помірнотоксичні, з LC50=21-80мг/л та LD50=501-5000мг/кг;
• малотоксичні, з LC50=81-160мг/л та LD50=5001-15000мг/кг;
• нетоксичні, з LC50>160мг/л та LD50>15000мг/кг.

Відповідно до токсикологічної класифікації всі НХР поділяють на шість групп:

Речовини з переважно задушливою дією (хлор, трихлористий фосфор, хлориди сірки) впливають на організм людини через вдихання парів, через деякий час ці речовини викликають токсичний набряк легенів.

Речовини переважно загальної токсичної дії (кислота синильна, вуглецю діоксид тощо) – викликають гострі порушення енергетичного обміну в організмі та поділяються на отрути крові, гемолітичні отрути, тканинні отрути, а також речовини, які виснажують запаси субстратів для процесів біологічного окиснення. У разі потрапляння до організму людини смертельних доз з’являюься судоми, гостра серцево-судинна недостатність, зупинка дихання.

Речовини, яким властива задушлива та загально отруйна дія (сірководень, сульфатний ангідрид, азоту оксид тощо) мають здатність до сильної опікової дії. У разі високих концентрацій спостерігаються судоми, знепритомлення, глибокий наркоз із зникненням усіх рефлексів.

Нейротропні отрути, що діють на виникнення, проведення та передавання знервованого імпульсу (сірковуглець) діють на нервову сситему людини. Падіння артеріального тиску, порушення серцевого ритму.

Речовини із задушливою та нейротропною дією (аміак, гептил, гідразин тощо) – викликають гіпертонію, кон’юктивіт носоглотки, кашель, блювання).

Метаболічні отрути (діоксан, метилбромід, метилхлорид, спирт метиловий) втручаються в процес метаболізму