Безпека життєдіяльності

В якості критерію для прийняття рішень може також бути прийнята щільність забруднення ґрунту радіонуклідами. За цим критерієм виділяють:

зону відчуження – територія, на якій щільність забруднення ґрунту, будівель та споруд радіоізотопами не допускають тривалого перебування людей без застосування відповідних засобів захисту;

зону обов’язкового відселення – територія, на якій щільність забруднення ґрунту ізотопами цезію, стронцію або плутонію, відповідно, 5…15; 0, 15…3; 0, 01…0, 1 Кі/км2;

зону гарантованого добровільного відселення – територія, на якій щільність забруднення ґрунту ізотопами цезію, стронцію або плутонію, відповідно 15; 3; 0, 1 Кі/км2;

зону жорсткого радіаційного контролю – територія, на якій щільність забруднення ґрунту ізотопами цезію, стронцію або плутонію, відповідно, 1…5; 0, 02…0, 15; 0, 005…0, 01 Кі/км2.

Чорнобильська катастрофа: події, факти, цифри

У результаті вибухів та пожежі внаслідок аварії на 4-му енергоблоці ЧАЕС із 26 квітня до 10 травня 1986 року зі зруйнованого реактора було викинуто ядерного палива й продуктів розпаду сумарною активністю близько 50 млн. Кі.

Загалом, радіоактивними викидами ЧАЕС було забруднено 80% території Білорусі, вся північна частина Правобережної України й 19 областей Росії.

Під вплив зовнішнього та внутрішнього опромінення в Україні потрапило більше 2, 6 млн. людей, що складає близько 1, 5% чисельності її населення у 1986 році. Після завершення програми відселення 1992-1993 р. р. загальна площа зони відчуження досягнула 3400 км2. На цій території із економічної діяльності вилучений значний потенціал Київської області. В даний час повернення земель зони відчуження в сільськогосподарський оборот вважається неможливим.

Чорнобильська катастрофа призвела до забруднення 4, 6 млн. га сільськогосподарських угідь. Найбільшу питому вагу в розрахунках еколого-економічних збитків від радіоактивного забруднення займають збитки для населення, що проживає на забруднених територіях. Це збитки пов’язані з його захворюваністю, передчасним старінням та смертністю.

Вимоги до розвитку та розміщення об’єктів атомної енергетики

а) Інженерно-технічні заходи:

1. Заходи, що забезпечують безпеку роботи АС

У проекті АС передбачаються технічні засоби та організаційні заходи, що спрямовані на запобігання проектним аваріям та обмеженню їх наслідків.

Забезпечення радіаційної безпеки як персоналу АС, так і населення, що мешкає поблизу станції, – це незаперечна та головна вимога під час проектування, спорудження та експлуатації АС.

Умовами забезпечення безпеки роботи АС є вимоги до вибору майданчика для розміщення станції. Вибір земельної ділянки, де планується розміщення підприємства, вимагає обов’язкового узгодження з державною санітарно-епідеміологічною службою МОЗ України. Вона повинна знаходитись у зоні мінімальної сейсмічності. Обов’язкова умова – незатоплюваність території за будь-якого рівня повеневих вод, а рівень ґрунтових вод повинен бути не менш ніж на 1, 5 м нижчим від дна підземних ємностей радіоактивних відходів. Земельні ділянки для розміщення підприємств повинні розташовуватись з підвітряного боку відносно житлових та громадських будівель, дитячих та санаторно-курортних підприємств, зон відпочинку, спортивних споруд міста енергетиків.

Для забезпечення радіаційної безпеки населення на всіх АС встановлюються вентиляційні труби, через які радіоактивні речовини, головним чином інертні гази, виводяться в атмосферу для розбавлення. Висота таких труб залежить від потужності реактора та повинна бути не меншою за 100 м.

2. Підготовка захисних споруд для персоналу та населення (сховищ та протирадіаційних укриттів), а також обладнання підвалів будинків з метою радіаційного захисту людей

3. Будівництво доріг з твердим покриттям (не менше 5-6) у різних напрямках від АС з урахуванням рози вітрів для проведення попереджувальної чи негайної евакуації населення.

б) Організаційні заходи:

1. Планування захисту персоналу АС та населення під час аварій.

Особлива увага приділяється плануванню загальної випереджаючої та загальної негайної евакуації.

2. Створення та підтримання в постійній готовності сил та засобів для ліквідації аварії.

3. Забезпечення персоналу АС та населення засобами індивідуального захисту – протигазами, респіраторами, йодними препаратами.

4. Контроль радіаційної обстановки з використанням стаціонарних, пересувних та переносних приладів, систем та засобів радіаційного контролю.

5. Створення оперативної локальної системи оповіщення населення.

6. Підготовка персоналу об’єкта та населення до дій в умовах радіоактивного забруднення.

в) Санітарно-гігієнічні та медико-профілактичні заходи:

1. Створення навколо АС санітарно-захисної зони.

2. Проведення регулярного дозиметричного контролю населення.

3. Дотримання населенням гігієнічних норм в умовах радіоактивного забруднення, в тому числі гігієни харчування.

7. Заходи захисту від радіоактивного опромінення.

Забезпечення радіаційної безпеки як персоналу АС, так і населення, що мешкає поблизу станції, – це незаперечна і головна вимога під час проектування, спорудженні та експлуатації АС.

Спостереження та оцінка фактичного радіаційного стану за допомогою приладів.

Визначення рішення щодо заходів захисту населення.

Оповіщення персоналу АС та населення про аварію.

Ліквідація аварії

Основні рекомендації щодо поводження населення в умовах радіоактивного забруднення середовища під час аварій на АЕС

Під час перебування у приміщенні:

необхідно герметизувати приміщення; укрити продукти харчування від пилу; щоденно проводити вологе прибирання приміщень; суворо дотримуватись правил особистої гігієни; воду вживати тільки з перевірених джерел, а продукти харчування, отримані через торгову мережу; їжу приймати тільки у закритих приміщеннях, перед цим ретельно мити руки та споліскувати рот