Безпека життєдіяльності

На засіданні міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій протоколом № 3 від 06. 04. 2010 року затверджено уточнений та відкоригований управлінням з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Львівської міської ради «Паспорт ризику виникнення надзвичайних ситуацій» у місті Львові.

Характер розвитку НС. Виникнення НС обумовлене наявністю залишкового ризику. Відповідно до концепції надлишкового ризику абсолютну безпеку забезпечити неможливо. Тому приймається така безпека, яку приймає і може забезпечити суспільство в даний період часу.

Умови виникнення НС: наявність джерела ризику (тиску, вибухових, отруйних, радіоактивних речовин), дія чинників ризику (викид газу, вибух, загоряння) ; перебування у вогнищі ураження людей, сільськогосподарських тварин та угідь.

Аналіз причин та ходу розвитку НС різного характеру показує їх загальну рису  стадійність. Виділяють п’ять стадій (періодів) розвитку НС:

• накопичення негативних ефектів, що призводять до аварії;
• період розвитку катастрофи;
• екстремальний період, за якого виділяється основна частка енергії;
• період затухання;
• період ліквідації наслідків.

Вогнища ураження техногенного характеру. Існують такі вогнища ураження (ВУ) : під час вибухів конденсованих вибухових речовин, газоповітряних, пароповітряних, пилоповітряних сумішей; під час хімічних, радіаційних та біологічних гідродинамічних аварій, пожеж, аварій поїздів, падінні літаків.

Для утримання небезпечних матеріалів і процесів встановлюється кілька послідовних бар’єрів та видів цивільного захисту. Їхня конкретна конструкція може розрізнятися в залежності від активності матеріалу і можливих відхилень від нормальної експлуатації, здатних привести до неспрацьовування деяких бар’єрів.

Сучасна теорія захисних бар’єрів розроблена для атомних станцій. Але вона добре відома з давнини. Для захисту міст споруджувались високі стіни, викопувались глибокі рови, які наповнювали водою. Все ці фізичні бар’єри були потрібні для захисту і безпеки жителів міст. Всюди де йдеться про захист і безпеку, існують бар’єри: адміністративні, законодавчі, освітні, кваліфікаційні, психологічні та інші.

Найважливішими природними бар’єрами захисту біосфери вважають: магнітні пояси землі (пояс Ван Аліна), які захищають тваринний та рослинний світ від впливу шкідливих космічних випромінювань; озоновий шар атмосфери, який затримує небезпечне для людей короткохвильове випромінювання; фотосинтез зелених рослин очищає атмосферу від вуглекислого газу та збагачує киснем, тим самим забезпечує фізіологічну безпеку; кругообіг у природі азоту і води можна вважати бар’єром від неврожаїв за дбайливого землекористування; сили гравітації не допускають розпорошення матеріальних об’єктів землі; постійний потік сонячної енергії не допускає порушення теплового режиму землі, тобто забезпечує безпеку людини. Існує багато інших природних бар’єрів, що забезпечують безпеку людини та навколишнього середовища.

3. Управління, прийняття рішень та інформаційна

підтримка в умовах надзвичайних ситуацій

Для координації діяльності, участі у формуванні і реалізації державної політики у галузі техногенно-екологічної безпеки, організації керівництва і проведенням робіт з ліквідації НС створюють на державному, регіональному, районному (міському), об’єктовому рівнях постійні комісії з надзвичайних ситуацій при виконавчих органах влади.

У межах конкретної території, залежно від становища, за рішенням владних структур певного рівня встановлюється один із режимів функціонування системи захисту населення:

1. Режим повсякденного функціонування (нормальні умови).

2. Режим підвищеної готовності (істотне погіршення обстановки).

3. Режим надзвичайної ситуації (у випадку виникнення НС).

4. Режим надзвичайного становища (вводиться відповідно до законів України).

• Керівники об'єктів повинні передбачити управління надзвичайними ситуаціями. Для завдання забезпечення безпеки людини в НС стратегія управління повинна включати здійснення 3-х цілей:
• запобігання причин виникнення;
• запобігання самих екстремальних ситуацій;
• пом'якшення, максимальне ослаблення наслідків НС.

Стратегія запобігання причин виникнення НС передбачає недопущення таких дій чи процесів, які несуть загрозу населенню. Дана стратегія здійснюється або відмовою від будівництва небезпечних об'єктів, або знищенням чи перепрофілюванням виробництв – джерел підвищеної небезпеки.

Друга стратегія – запобігання самої НС – передбачає недопущення виходу небезпечного процесу з-під контролю шляхом використання надійних аварійних систем, сигналізації, автоматики й інших заходів з підвищення надійності і стійкості роботи підприємств, а також завдяки заходам превентивної евакуації тощо.

Третя стратегія – пом'якшення наслідків – передбачає орієнтацію на ослаблення, локалізацію наслідків НС. Ця стратегія має пріоритет у керуванні стихійними лихами і ситуаціями «комбінованого» типу.

У практиці управління найбільший ефект дає спільне використання всіх трьох стратегій, особливо при промислових аваріях. У НС, викликаних стихійними лихами, пріоритет надається другій і третій стратегіям. Для реалізації кожної зі стратегій управління необхідно розробляти і приймати комплекс превентивних та оперативних заходів.

  аналіз і встановлення зовнішніх та внутрішніх причин, які ведуть до катастрофи;

  прогнозування осередків ураження, втрат і збитків на підприємстві;

  заходи з підвищення стійкості;

  обґрунтування сил і засобів для проведення дій з локалізації вогнищ поразки і пошуково-рятувальних робіт;

  навчання формувань і громадян способам захисту;

  підготовка надійного КП управління.

Оперативні:

  оповіщення про НС;

  проведення всіх видів розвідки й оцінка становища;

  проведення екстрених захисних заходів (укриття в ЗС, евакуація, використання ЗІЗ) ;

  використання сил постійної готовності для локалізації катастрофи;

  надання першої медичної і першої долікарської допомоги;

  нарощування сил і засобів в ОП за рахунок залучення формувань