Безпека життєдіяльності людини у надзвичайних ситуаціях

Для введення протибольового засобу правою рукою беруть шприць-тюбик за корпус, лівої за ребристий ободок капсули, корпус повертають до упора. Знімають ковпачок, що захищає голку. Не торкаючись голки руками, вколюють її в м'які тканини верхньої третини зовнішньої поверхні стегна, верхньої третини плеча позаду, у зовнішній верхній квадрант сідниці. Сильно стискаючи пальцями корпус шприць-тюбика, видавлюють вміст і, не розтискаючи пальців, витягають голку. Використаний шприць-тюбик приколюють до одягу ураженого на грудях, що на наступних етапах евакуації вказує на введення йому протибольового засобу.

Джут на кінцівці варто тримати не більш 1,5...2 години, щоб уникнути омертвіння кінцівки нижче місця накладення джгута. У тих випадках, коли з моменту його накладення пройшло 2 години треба виконати пальцеве тиснення артерії, повільно під контролем пульсу послабити джгут на 5...10 хв. і потім знову накласти його трохи вище попереднього місця. Таке тимчасове зняття джгута повторюють щогодини, поки ураженому не буде зроблена хірургічна допомога, при цьому щораз роблять помітку в записці. Якщо джут трубчастий, без ланцюжка і гачка на кінцях, його кінці зав'язують у вузол.

 

Рис. 5.13. Шприць-тюбик: а – загальний вид: 1 – корпус, 2 – капсула з голкою, 3 – захисний ковпачок, б – використання: 1 – проколювання мембрани в корпусі поворотом капсули до упора, 2 – знімання ковпачка з голки, 3 – положення при введенні голки у тканини.

 

При відсутності джгута артеріальна кровотеча може бути зупинена накладенням закрутки (рис. 5.14) шляхом максимального згинання кінцівки і її фіксації в цьому положенні.

Для зупинки кровотечі за допомогою закруток використовують мотузку, скручену хустку, смужки тканини. Імпровізованим джгутом може служити брючний ремінь, який складають у вигляді подвійної петлі, надягають на кінцівку і затягують.

Тимчасова зупинка зовнішньої венозної і капілярної кровотеч проводиться шляхом накладення стерильної пов'язки, яка давить на рану (закривають її стерильними серветками чи бинтом у 3...4 шари, зверху кладуть вату гігроскопічну і туго закріплюють бинтом) і надання ушкодженій частини тіла піднятого положення стосовно тулуба. У деяких випадках тимчасова зупинка венозної і капілярної кровотечі може стати і остаточною. 

Остаточна зупинка артеріальної, а в ряді випадків і венозної кровотеч проводиться при хірургічній обробці ран.

При внутрішніх кровотечах на область кровотечі кладуть міхур з льодом, ураженого негайно доставляють у лікувальну установу.

 ис. 5.14. Зупинка артеріальної кровотечі закрученням: а – в – послідовність операцій.

 

Питання для контролю засвоєння навчального матеріалу.

1. Тимчасова зупинка кровотечі.

2. Правила накладання джуту (закрутки).

3. Тривалість припинення постачання крові у кінцівки.

4. Порядок введення протибольового препарату.

 

 

У осередках ураження, при великих катастрофах і землетрусах люди можуть виявитися в завалах. При тривалому здавлюванні м'яких тканин окремих частин тіла, нижніх чи верхніх кінцівок може розвитися дуже важке ураження, яке одержала назву синдром травматичного токсикозу. Воно обумовлено усмоктуванням у кров токсичних речовин, що є продуктами розпаду роздавлених м'яких тканин.

Уражені з травматичним токсикозом скаржаться на болі в ушкодженій частині тіла, нудоту, головний біль, спрагу. На ушкодженій частині тіла видні садна і вм'ятини, котрі повторюють обриси виступаючих частин предметів, що давили. Шкіра бліда, місцями синюшна, холодна на дотик. Ушкоджена кінцівка через 30...40 хв. послу її звільнення починає швидко набрякати.

У клініці травматичного токсикозу розрізняють три періоди: ранній, проміжний і пізній. У ранньому періоді відразу ж після травми і протягом 2 годин уражений збуджений, свідомість збережена, він намагається звільнитися із завалу, просить про допомогу. Після перебування в завалі протягом 2 годин настає проміжний період. В організмі наростає інтоксикація. Порушення проходить, уражений стає відносно спокійним, подає про себе сигнали, відповідає на питання, періодично може впадати в дрімотний стан, відзначається сухість у роті, спрага, загальна слабкість. У пізній період загальний стан постраждалого різко погіршується: з'являються порушення, неадекватна реакція на навколишнє збуджування, свідомість порушується, виникають марення, озноб, блювота, зіниці спочатку сильно звужуються, а потім розширюються, пульс слабкий і частий. У важких випадках настає смерть. 

Знайшовши людину у завалі, насамперед треба оглянути місце  оцінюючи стан зруйнованої конструкції, і лише тоді вжити заходів до звільнення потерпілого. Завал розбирають обережно: він може обрушитися. З завалу можна витягати людину тільки після повного його звільнення від уламків зруйнованої будівлі.

При наданні першої медичної допомоги на рани і придушення накладають стерильну пов'язку. Якщо у ураженого шкіра синюшного кольору, сильно ушкоджені кінцівки, на них накладають вище місця здавлювання джут. Це призупинить усмоктування токсичних речовин з роздавлених м'яких тканин у кровоносне русло. Джут треба накладати не дуже сильно, щоб цілком не порушити припливу крові до пошкоджених кінцівок. У випадках, коли кінцівки теплі на дотик і ушкоджені не сильно, на них накладають тугу пов'язку. Після накладення джгута чи тугої бинтової пов’язки шприць-тюбиком уводять протибольовий засіб, а при відсутності погіршення стану дають у середину 50 мл горілки. Ушкоджені кінцівки, іммобілізують шинами або за допомогою підручних засобів.

З перших же хвилин надання першої медичної допомоги ураженому