Безпека життєдіяльності людини у надзвичайних ситуаціях

В залежності від ваги розрізняють чотири ступені травматичного шоку: легку, середньої ваги, важкий шоковий стан, украй важкий шоковий стан.

Основні міри профілактики шоку: усунення ослаблення болю після одержання травми, зупинка кровотечі, виключення переохолодження, дбайливе виконання прийомів першої медичної допомоги і транспортування. При наданні першої медичної допомоги ураженому в стані шоку необхідно зупинити небезпечну для життя кровотечу, увести шприць-тюбиком протибольовий засіб, захистити від холоду, при наявності переломів провести іммобілізацію.

У тих випадках, коли шприць-тюбик із протибольовим засобів відсутній, ураженому в стані шоку, якщо немає проникаючого поранення живота, можна дати алкоголь (вино, горілку, розведений спирт), гарячий чай, каву. Ураженого накривають ковдрою і якнайшвидше дбайливо на носилках транспортують у медичну установу.

Переломи не завжди легко розпізнати, тому в сумнівних випадках першу медичну допомогу роблять так само, як і при переломах.

Основне правило надання першої медичної допомоги при переломах – виконання в першу чергу тих прийомів, від яких залежить збереження життя ураженого: зупинка кровотечі; попередження травматичного шоку, а потім накладення стерильної пов'язки на рану і проведення іммобілізації табельними чи підручними засобами.

Основна мета іммобілізації – досягнення нерухомості кісток у місці перелому. При цьому зменшується біль, що сприяє попередженню травматичного шоку. Прийоми проведення іммобілізації повинні бути такими, що щадять. Нерухомість у місці перелому забезпечують накладенням спеціальних шин підручними засобами шляхом фіксації двох прилеглих суглобів (вище і нижче місця перелому). Така іммобілізація називається транспортною.

Основні види транспортних шин: металеві сходові, сітчасті, фанерні, спеціальні дерев'яні.

При використанні сходових і сітчастих шин підбирають одну з них потрібної довжини, моделюють по підлягаючій частині тіла (не на ураженому!) і накладають поверх одягу; закріплюють, прибинтовуючи до кінцівки. Фанерні шини легкі, можуть бути різних розмірів, але ними не можна моделювати, при використанні під них підкладають вату і прибинтовують до кінцівки.

Транспортна шина для нижній кінцівки вироблена з деревини (рис. 5.16). Вона складається з двох розсувних планок різної довжини, фанерної підошви і палички-скрутки. Зовнішня планка довше внутрішньої. При використанні шини, планки розсовують до необхідної довжини, щоб внутрішня упиралася у промежину, а зовнішня у пахову западину, були на 3 см довшими кінцівки. До стопи прибинтовують фанерну підошву. Нижні кінці обох планок вставляють у дротові скоби підошви, після чого нижній кінець зовнішньої планки вставляють у паз поперечної планки, з'єднаної з внутрішньою. Планки шини прибинтовують до кінцівки і тулуба. Закрученням витягають кінцівку.

При переломах щелепи використовують стандартні транспортні пов'язки.

Підручними засобами іммобілізації можуть служити смужки фанери, ціпки, тонкі дошки, різні побутові предмети, використовуючи які можна забезпечити нерухомість у місці перелому. 

Способи і черговість виконання прийомів першої медичної допомоги при переломах визначаються вагою і локалізацією (місцем) перелому, наявністю кровотечі чи шоку, а також супутніх поразок.

Способи і черговість виконання прийомів першої медичної допомоги при переломах визначаються вагою і локалізацією (місцем) перелому, наявністю кровотечі чи шоку, а також супутніх поразок.

При накладенні пов'язки на рану і проведенні іммобілізації не можна допускати зсуву уламків кісток і перетворення закритого перелому у відкритий.

При різних переломах проводиться їхня іммобілізація шинами чи підручними засобами таким чином, щоб ушкоджені частини тіла знаходилися в положенні найбільш фізіологічному і зручному для наступного транспортування.

Переломи кісток черепа нерідко супроводжуються ушкодженням головного мозку. Уражений може знаходитися в несвідомому стані. При наданні першої медичної допомоги потрібна велика обережність. Після огляду ураженого укладають на носилки животом униз, під голову (обличчя) підкладають м'яку підстилку з поглибленням, використовуючи ватно-марлеве коло.

 

Рис. 5.16. Іммобілізація при переломі стегна транспортною шиною (Дитерихса).

 

Пошкоджені верхню і нижню щелепи фіксують пращевидною пов'язкою, голову повертають на бік так, щоб уникнути западання язика, який може закрити горло і викликати задуху. При переломах ключиці на область надпліччя накладають два марлевих кільця, які зв’язують на спині. Руку підвішують на косинці.

При переломах ребер на грудну клітину в стані видиху накладають тугу бинтову пов'язку чи стягають грудну клітину рушником і зашивають його.

Частіше інших зустрічаються переломи кісток верхніх і нижніх кінцівок. При відкритих переломах фаланг пальців і кісток, після накладення стерильної пов'язки на рану у долоню вкладають щільну грудку вати, обмотану марлею (бинтом), щоб додати пальцям напівзігнуте положення. 

На передпліччя, кисть і пальці накладають фанерну, картонну чи сходову шину. Руку підвішують на косинці.

 

Рис. 5.17. Іммобілізація при переломах кіст передпліччя.

 

При переломі кісток передпліччя руку треба обережно зігнути в ліктьовому суглобі під прямим кутом, повернути долонею до грудей і в такім положенні зафіксувати шиною або за допомогою підручних засобів. Шину накладають від підстави пальців до верхньої