Безпека життєдіяльності Навчально-методичний посібник

Ось в принципі весь опис подій моделі травмування внаслідок ожеледиці.

Інтервал часу від початкової до небажаної події залежить від: площі охопленої надзвичайної ситуацією, від ступеня обледеніння і тривалості в часі надзвичайної ситуації. Для окремої особи – це час його шляху, звичайно не більше одної години.

Чинники та обставини, які впливають на хід подій за час від початкової до небажаної події можуть бути такими:

• вчасність проведення господарських робіт комунальниками;
• обґрунтованість вибору маршруту руху;
• індивідуальні особливості людини: вік, стан здоров’я тренованість;
• одяг, взуття людини;
• використання підручних засобів під час руху; виконання рекомендацій МНС (щодо виходу на вулицю).

Також необхідно враховувати:

• календарний час виникнення надзвичайної ситуації (святкові, вихідні дні) ;
• стан роботи органів міського самоврядування;
• наявність транспортних засобів у населення;
• самосвідомість населення;
• чи супроводжується ожеледиця іншими небезпечними атмосферними явищами.

До можливих заходів та засобів запобігання дії шкідливого чинника відносимо:

• вибір взуття без високих підборів з неслизькою підошвою;
• використання підручних засобів (палиця з загостреним кінцем, мотузки за які тримаються рухаючись вздовж небезпечних ділянок)
• продумати маршрут руху (іти біля огорож, обходити круті спуски, прагнути обирати ділянки для руху, які, як правило, посипають піском) ;
• обмежити час перебування на вулицях, виходити в найнеобхідніших випадках.

Ступінь ризику можна визначити за допомогою коефіцієнта нещасних випадків (НВ) на тисячу людей (3. 2) :

НВ= (Н/Л) ×103, (3. 5)

де Н – кількість нещасних випадків,

Л – кількість відпрацьованих людино-годин у році.

Ступінь ризику має дуже багато форм, видів і різновидів. Це коефіцієнт частоти смертельного та інвалідного травматизму, коефіцієнт частоти важкого травматизму.

Важливим є питомий коефіцієнт частоти ризику (Кр), рівний відношенню кількості нещасних випадків (Н) до загального числа людей (Р) (3. 6) :

Кр=Н/Р (3. 6)

Цей коефіцієнт дозволяє порівняти небезпеку різноманітних видів робіт у межах певної системи (організації, галузі природи).

Ризик і безпека тісно пов’язані залежністю «Безпека – Якість – Надійність» (Б-Я-Н). Це ключове поняття, яке характеризує стан безпеки будь-якої системи. Ці складові тісно пов’язані і тому важко визначити, яке з них є первинним. Всі вони важливі. І якщо раніше ці поняття розглядалися незалежно одне від іншого, то зараз їх розглядають у взаємозв'язку як важливі принципи безпеки.

Принцип перший – системний або комплексний підхід до менеджменту безпеки праці та якості соціально-виробничих процесів: створення цілісної системи для рішення цільових задач найбільш ефективним способом, організація взаємозв'язку і взаємодії суб'єктів і об'єктів управління, розподіл ролей і обов'язків персоналу, безупинне удосконалення системи на основі оцінки фактичного стану з наступним коригуванням дій.

Принцип другий – людський фактор – загальна і головна ланка системи безпеки, якості і надійності – це людина, її керуюча, організуюча і виконавча роль. Персонал підприємства, компанії – найвища цінність і тому участь працівників всіх категорій є необхідною умовою ефективного функціонування системи.

Тому третій принцип – управлінський – залучення людей до процесу управління та адекватне використання їх здібностей і потенціалу стосовно задач, цілей, інтересам суспільства. Це виражається розумінням людьми важливості їх рольової участі у вирішенні проблем, відповідальності за ці проблеми і можливі шляхи їх вирішення.

Основне завдання безпеки – формування у людини ідеології, адекватної до вимог новітньої системи менеджменту, до числа ключових факторів якої відносяться безпека, якість, надійність. На це повинні бути спрямовані всі форми психологічного впливу, професійного навчання, тренінгу, пропаганди безпечної діяльності.

Світова практика свідчить, що компанії, які прийняли і реалізують такий підхід в системах менеджменту досягають особливо високих показників ефективності, зменшують показники травматизму, професійних захворювань, підвищують результативність праці.

Розробка ризик – стратегії з метою зниження вірогідності реалізації ризику і мінімізації можливих негативних наслідків.

Для зменшення небезпеки необхідно враховувати чотири складових ризику. Перша – професійна, яка враховує складність професії і ступінь відповідальності людини за прийняті рішення, а також медичні, соціальні, екологічні та економічні наслідки її помилкових дій. Друга – якість психофізіологічних функцій, яка враховує особливості зміни професійно важливих характеристик за певний час і відхилення їх рівня від зафіксованого. Третя – період, що пройшов після відпочинку, який впливає на функціональний стан людини. Четверта – річна періодична зміна функціонального стану людини, в чому важливу роль відіграє зміна фаз біоритмів. При неврахуванні цих складових у діяльності людини в будь-якій сфері виникають травми, нещасні випадки, причини яких треба вивчати з метою їх запобігання.

Наслідком прояву небезпек є нещасні випадки, аварії, катастрофи, які супроводжуються смертельними випадками, скороченням тривалості життя, шкодою здоров'ю, шкодою природному чи техногенному середовищу, дезорганізуючим впливом на суспільство або життєдіяльність окремих людей. Наслідки або ж кількісна оцінка збитків, заподіяних небезпекою, залежать від багатьох чинників, наприклад, від кількості людей, що знаходились у небезпечній зоні, кількості та якості матеріальних (в тому числі і природних) цінностей, що перебували там, природних ресурсів, перспективності зони тощо.

Кількісний засіб визначення шкоди – це вартісний, тобто визначення шкоди у грошовому еквіваленті.

У процесі керування ризиком особливо