Безпека життєдіяльності.Методичні рекомендації

В наслідок радіаційної аварії або після застосування ядерної зброї, радіоактивному забрудненню піддається не тільки техногенний об’єкт з джерелом радіації, але й навколишня територія в наслідок переносу та осідання радіоактивного пилу.

При радіоактивному зараженні, під час аварії на радіаційно небезпечному об’єкті з викидом радіонуклідів, заражену місцевість поділяють на 5 зон:

зона М (радіаційної небезпеки) – 14 мрад/год;

зона А (помірного зараження) – 140 мрад/год;

зона Б (сильного зараження) – 1, 4 рад/год;

зона В (небезпечного зараження) – 4, 2 рад/год;

зона Г (надзвичайно небезпечного зараження) – 14 рад/год.

На людину, яка знаходиться у зоні забруднення радіонуклідами, можуть діяти наступні види опромінення:

І. Зовнішнє:

а) опромінення від радіоактивної хмари;

б) опромінення від поверхні об’єктів природного та антропогенного походження, які забруднені пилом із радіонуклідами;

в) опромінення шкіри при її контакті із радіоактивним пилом.

ІІ. Внутрішнє:

а) опромінення органів дихання при вдиханні радіоактивних аерозолів;

б) опромінення організму в результаті вживання води та продуктів, які забруднені радіонуклідами.

Основними видами радіації у випадку аварії ядерного реактора є бета- та гама- випромінювання продуктів ділення урану та радіоактивні інертні гази. Основний внесок у радіоактивне забруднення території вносять, як правило, радіонукліди Sr 89 та 90, Cs 137, J 131.

Почувши повідомлення про небезпеку радіоактивного зараження, необхідно:

• прийняти йодистий калій 0, 125 г/добу (або у разі відсутності даног препарату можна прийняти 22 краплі 5% настойки йоду на стакан води двічі на добу) ;
• одягти засоби захисту органів дихання (протигази, респіратори, ватно-марлеві пов’язки) ;
• за герметизувати квартиру (заклеїти вікна, вентиляційні отвори, ущільнити стики) ;
• одягти куртки, штани, комбінезони, плащі з прогумованої або щільної тканини;
• укрити продукти харчування у герметичній тарі;
• евакуюватися.

В результаті дії радіації на організм людини, порушуються біохімічні процеси обміну речовин, що пояснюється утворенням вільних радікалів з води та нищенням ними, як генетичного матеріалу (молекул ДНК) так і ферментів (особливо сірковмісних) та мембран клітин (фосфоліпідів з ненасиченими жирними кислотами). В залежності від поглиненої дози та індивідуальних особливостей організму зміни можуть мати зворотні та незворотні наслідки і проявляються у променевій хворобі, онкологічних захворювань у майбутньому, появою нащадків із фізичними та психічними вадами тощо. Найбільшої шкоди завдається органам, клітини яких інтенсивно діляться (кістковий мозок, ШКТ, шкіра тощо). При рівних дозах опромінення найбільш чутливі до дії радіації діти, потім дорослі і насамкінець люди похилого віку.

Для характеристики джерела у якому відбуваються радіаційні перетворення елементів, використовують поняття активності. Активність радіоактивних елементів визначається кількістю ядер, які перетворюються в одиницю часу. При цьому активність вимірюється в бекерелях (1 Бк – це активність радіонукліду в джерелі, в якому за 1 с відбувається 1 акт перетворення) або кюрі (1 Кі – активність радіонукліду в джерелі в якому за 1 с відбувається   актів перетворення).

Мірою впливу випромінювання у будь-якому середовищі є величини, які називаються дозами випромінювання. Розрізняють дозу опромінення та дозу поглинання.

Доза опромінення (експозиційна доза) – це величина, яка характеризує кількість випромінювання у середовищі та вимірюється за іонізаційною дією на повітря. Вимірюється у рентгенах (Р). 1 рентген – це доза, при якій в 1 мл повітря за н. у., утворюється   пар одновалентних іонів й пов’язано з витратою   Дж/кг.

Доза поглинання – енергія випромінювання, яка поглинена одиницею маси опроміненої речовини. Вимірюється у радах (1 рад – 0, 01 Дж/кг) або греях (1 Гр – 1 Дж/кг, 1 Гр = 100 рад).

Величина, яка визначає біологічну дію випромінювання на організм та яка вимірюється у біологічному еквіваленті рентгену, називається бером, інша величина, яка аналогічна біологічному еквіваленту грею називається зивертом (1 бер = 1 Р; 1 Зв = 1 Гр, 1 бер = 0, 01 Зв). Це так звані еквівалентні дози, які використовуються для оцінювання можливої шкоди здоров’ю людини конкретним видом випромінювання гамма, бета, альфа чи нейтронним, оскільки вони мають різний ступінь ураження біологічних об’єктів. Еквівалентна доза розраховується за формулою:

 де H – еквівалентна доза, яка вимірюється у берах чи зівертах;

D – доза поглинання, яка вимірюється у радах яи греях;

Q – коефіцієнт якості різного виду випромінювання (для гама, рентгенівського та бета- випромінювання він дорівнює 1, для нейтронів 3-10, для альфа- випромінювання та важких ядер віддачі 20).

При дозах поглинання понад 100 рад (1 Гр чи Зв) розвивається променева хвороба різних ступіней важкості. Легка ступінь променевої хвороби розвивається при дозі 100-250 рад (1-2, 5 Гр чи Зв). Середня при дозах у 250-400 рад (2, 5-4 Гр чи Зв). При дозі у 450±50 рад (4-5 Гр чи Зв), виживають 50% опромінених. Дози опромінення 750±250 рад (5-10 Гр чи Зв) вважаються смертельними.

За ВОЗ допустима доза опромінення в повсякденних умовах 0, 5 бер/рік. Для людей, які постійно працюють з радіоактивними речовинами гранично допустима доза 2 бер/рік. Вважається, що така доза не викликає соматичних уражень, але достовірно невідомо чи шкодить вона геному людини. У надзвичайних ситуаціях мирного