Предмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
49
Мова:
Українська
В легендах і переказах оспівуються чесноти лицарів — непохитна вірність Батьківщині, друзям, побратимам, коханій, відданість родинним цінностям, глибока любов до батьків, пошана до волелюбних заповідей предків та ін.
Значний виховний вплив на дітей мають легенди, перекази та історичні оповідання, в яких розкривається коріння української національної символіки, духовності.
Як приклад наведемо таку легенду (див. додаток 3).
Зміст цієї легенди допомагає учням усвідомити символічне значення калини для нашого народу, яке розкривається в крилатих виразах типу ,, Без калини нема України ’’ і яке вони повинні знати ще з дошкільного періоду.
У багатьох легендах, переказах та історичних оповіданнях розповідь часто ведеться з особливим теплом, зокрема тоді, коли мова іде про родинні традиції, духовні цінності. Тут культивується палка синівська любов до батьків, повага до бабусі і дідуся, вірність традиціям роду, турботливе ставлення батьків до своїх дітей. Оволодіваючи таким змістом, учні починають з більшою повагою ставитися до родинних цінностей, реалізуючи їх у своїй поведінці, вчинках, справах.
До необрядової народної творчості, позакалендарного фольклору належать численні дитячі пісні (ігрові, колискові, хороводні та ін.), лічилки, скоромовки, заклички тощо.
У народних піснях, призначених для дітей, просторо для думки і художнього образу картини, типової життєвої ситуації і тісно для слів. Тут немає зайвих деталей, а є зафіксовані в художньо-образній формі українські національні святині, згустки духовності. Пісні розраховані для дітей певного вікового періоду.
Особливо важливий статус у фольклорі займають колискові пісні. Вони пробуджують у дитини численні емоції формують почуття, уяву, національне світовідчування і мислення. Колискові пісні вперше вчать дитину розуміти смисл слів як певного об'єднання звуків. Колискові пісні —. могутній засіб пробудження і формування національної психології, патріотизму і гуманізму. Завдяки колисковим пісням доброта, весь душевний світ матері ,, переливається ’’ в дитину. Не чуючи в найбільш ранньому віці колискових пісень, дитина втрачає в своєму емоційному, розумовому і моральному розвитку. Колискові пісні мають знати і вміти співати мати і батько, бабуся і дідусь.
Важлива роль у вихованні дітей належить приспівкам-забавлянкам. За своїм змістом вони бувають близькі до небилиць, які ґрунтуються на частковій алогічності сприйняття і відтворення життєвих явищ і фактів. Приспівки-забавлянки нерідко побудовані як своєрідні народні каламбури, пройняті легкою іронією. Саме такі ознаки і викликають у дітей посилений пізнавальний інтерес, бажання слухати приспівки-забавлянки , інтуїтивно вловлювати і відчувати стан емоцій, почуттів матері, батька чи іншої близької людини, яка співає.
До гумористичних і сатиричних творів дуже близькими є коломийки і частівки. Дослідники зазначають, що вони ,,універсальні за функціями, здатні виражати всю гаму людських почуттів, відбивати найскладніші моменти суспільного життя ’’. (І. Хланта).
Виконуючи колискові пісні, приспівки-забавлянки, з перших днів життя дитини мати проводить над колискою емоційно-психологічне дійство, яке дуже впливає на розвиток немовляти. Саме в такі години відбувається одне із великих і чарівних таїнств буття — «вбирання» дитиною в себе всього людського, що є в матері.
Фольклорні твори для дітей часто зображають неживі предмети, як живі. Дитячий фольклор одухотворює природу, наділяє її ознаками доброти, злагоди, ніжності.
Завдяки фольклорним творам діти часто сприймають, живі предмети, явища природи — ліс, річку, дерева тощо. Є окремі жанри фольклору, яким ці ознаки одухотворення особливо властиві. Це стосується зокрема закличок. Заклички до дощу сонця, весни, хмар, теплої погоди пробуджують у дітей спорідненість із природою, формують у них бережливе ставлення до неї. Ознайомлюючись із закличками, переконуємось в тому, що ці фольклорні твори тісно пов'язані із землеробською справою, хліборобськими інтересами, заняттями наших предків.
У багатьох закличках поєднується чисто дитяче, одухотворене ставлення до сил і явищ природи, турбота про рідну землю, в яку вкладають ті, хто на ній працює, дуже багато праці, енергії і теплоти душі. Таке поєднання сприяє формуванню у дітей уявлень, понять про нелегке життя українського хлібороба.
Частина закличок має форму звертання до рослин, тварин, комах, птахів, надприродних істот. Такі заклички відіграють важливу роль у спілкуванні дітей із світом живого. У таких закличках помітні елементи давніх язичницьких вірувань. Заклички , що співаються дітьми, сприяють їх єднанню з природою. За допомогою закличок народ здавна здійснював різні види виховання, в тому числі естетичне і екологічне.
Цікавим жанром фольклору є замовляння, які розкривають ,,присутність ’’ (Ю. Тувім ) світу наших пращурів. Протягом багатьох століть замовляння були ,, серцевиною, святинею язичницького світогляду ’’(М. Новикова). У свій час замовляння були своєрідним діалогом людини з космосом. Дослідники зазначають, що в найвіддаленіші від нас часи первісна свідомість зосереджувалася на світі духів і тотемних знаків тварин, природних стихіях, космічних силах. Учні з цікавістю пізнають те, що наші предки мислили себе ,,всередині природи ’’, зливалися з нею і не уявляли себе поза нею.
Важливим пластом рідної культури, народної мудрості, її виховного потенціалу є прислів'я і приказки. Ці відточені висловлювання є школою народного життя, національного способу мислення. Як підкреслював І.Огієнко, прислів'я і приказки є важливою складовою української етнософії.
Прислів'я і приказки є дуже цікавим і своєрідним фольклорним жанром. Розрізняють прислів'я і приказки про рослин і тварин, родинне і громадське життя, про дружбу, товаришування, навчання, любов, пори року та ін. У прислів'ях і