Чинники формування особистості

Значний виховний вплив на дітей мають легенди, перекази та історичні оповідання, в яких розкривається коріння української національної символіки, духовності.

Як приклад наведемо таку легенду (див. додаток 3). 

Зміст цієї легенди допомагає учням усвідомити символічне значення калини для нашого народу, яке розкривається в крилатих виразах типу ,, Без калини нема України ’’ і яке вони повинні знати ще з дошкільного періоду.

У багатьох легендах, переказах та історичних оповіданнях розповідь часто ведеться з особливим теплом, зокрема тоді, коли мова іде про родинні традиції, духовні цінності. Тут культивується палка синівська любов до батьків, повага до бабусі і дідуся, вірність традиціям роду, турботливе ставлення батьків до своїх дітей. Оволодіваючи таким змістом, учні починають з більшою повагою ставитися до родинних цінностей, реалізуючи їх у своїй поведінці, вчинках, справах.

До необрядової народної творчості, позакалендарного фольклору належать численні дитячі пісні (ігрові, колискові, хороводні та ін.), лічилки, скоромовки, заклички тощо.

У народних піснях, призначених для дітей, просторо для думки і художнього образу картини, типової життєвої ситуації і тісно для слів. Тут немає зайвих деталей, а є зафіксовані в художньо-образній формі українські національні святині, згустки духовності. Пісні розраховані для дітей певного вікового періоду.

Особливо важливий статус у фольклорі займають колискові пісні. Вони пробуджують у дитини численні емоції формують почуття, уяву, національне світовідчування і мислення. Колискові пісні вперше вчать дитину розуміти смисл слів як певного об'єднання звуків. Колискові пісні —. могутній засіб пробудження і формування національної психології, патріотизму і гуманізму. Завдяки колисковим пісням доброта, весь душевний світ матері ,, переливається ’’ в дитину. Не чуючи в найбільш ранньому віці колискових пісень, дитина втрачає в своєму емоційному, розумовому і моральному розвитку. Колискові пісні мають знати і вміти співати мати і батько, бабуся і дідусь.

Важлива роль у вихованні дітей належить приспівкам-забавлянкам. За своїм змістом вони бувають близькі до небилиць, які ґрунтуються на частковій алогічності сприйняття і відтворення життєвих явищ і фактів. Приспівки-забавлянки нерідко побудовані як своєрідні народні каламбури, пройняті легкою іронією. Саме такі ознаки і викликають у дітей посилений пізнавальний інтерес, бажання слухати приспівки-забавлянки , інтуїтивно вловлювати і відчувати стан емоцій, почуттів матері, батька чи іншої близької людини, яка співає.

До гумористичних і сатиричних творів дуже близькими є коломийки і частівки. Дослідники зазначають, що вони ,,універсальні за функціями, здатні виражати всю гаму людських почуттів, відбивати найскладніші моменти суспільного життя ’’. (І. Хланта).

Виконуючи колискові пісні, приспівки-забавлянки, з перших днів життя дитини мати проводить над колискою емоційно-психологічне дійство, яке дуже впливає на розвиток немовляти. Саме в такі години відбувається одне із великих і чарівних таїнств буття — «вбирання» дитиною в себе всього людського, що є в матері.

Фольклорні твори для дітей часто зображають неживі предмети, як живі. Дитячий фольклор одухотворює природу, наділяє її ознаками доброти, злагоди, ніжності.

Завдяки фольклорним творам діти часто сприймають, живі предмети, явища природи — ліс, річку, дерева тощо. Є окремі жанри фольклору, яким ці ознаки одухотворення особливо властиві. Це стосується зокрема закличок. Заклички до дощу сонця, весни, хмар, теплої погоди пробуджують у дітей спорідненість із природою, формують у них бережливе ставлення до неї. Ознайомлюючись із закличками, переконуємось в тому, що ці фольклорні твори тісно пов'язані із землеробською справою, хліборобськими інтересами, заняттями наших предків.

У багатьох закличках поєднується чисто дитяче, одухотворене ставлення до сил і явищ природи, турбота про рідну землю, в яку вкладають ті, хто на ній працює, дуже багато праці, енергії і теплоти душі. Таке поєднання сприяє формуванню у дітей уявлень, понять про нелегке життя українського хлібороба.

Частина закличок має форму звертання до рослин, тварин, комах, птахів, надприродних істот. Такі заклички відіграють важливу роль у спілкуванні дітей із світом живого. У таких закличках помітні елементи давніх язичницьких вірувань. Заклички , що співаються дітьми, сприяють їх єднанню з природою. За допомогою закличок народ здавна здійснював різні види виховання, в тому числі естетичне і екологічне.

Цікавим жанром фольклору є замовляння, які розкривають ,,присутність ’’ (Ю. Тувім ) світу наших пращурів. Протягом багатьох століть замовляння були ,, серцевиною, святинею язичницького світогляду ’’(М. Новикова). У свій час замовляння були своєрідним діалогом людини з космосом. Дослідники зазначають, що в найвіддаленіші від нас часи первісна свідомість зосереджувалася на світі духів і тотемних знаків тварин, природних стихіях, космічних силах. Учні з цікавістю пізнають те, що наші предки мислили себе ,,всередині природи ’’, зливалися з нею і не уявляли себе поза нею.

Важливим пластом рідної культури, народної мудрості, її виховного потенціалу є прислів'я і приказки. Ці відточені висловлювання є школою народного життя, національного способу мислення. Як підкреслював І.Огієнко, прислів'я і приказки є важливою складовою української етнософії.

Прислів'я і приказки є дуже цікавим і своєрідним фольклорним жанром. Розрізняють прислів'я і приказки про рослин і тварин, родинне і громадське життя, про дружбу, товаришування, навчання, любов, пори року та ін. У прислів'ях і