Чинники формування особистості

Важливою складовою українського фольклору є родино-обрядова поезія. В ній народ уславлює кохання, яке веде до історичної місії кожної людини — створення сім'ї, продовження роду. У піснях оспівується велична в житті подія — народження дитини. Вона з любов'ю називається у фольклорних творах ,,ангелятко’’, та ін. Новонароджена дитина відразу стає в центрі родинного життя.

Дослідники зазначають, що найчисленнішим у фольклорі жанром є весільні пісні. В українців весілля — це величне високо естетичне дійство. Це народна опера, в якій оспівується кожен крок, кожна дія молодих, батьків та інших учасників цього великого сімейного і громадського торжества. Весільні пісні становлять ,,епопею селянського життя’’ (І.Франко).

Весільна пісня не існує сама по собі, поза обрядом. Вона живе в обряді, виявляє в ньому свій глибокий зміст, ідейну і моральну наснаженість, чарівність. У весільних піснях втілені морально-етичні ідеали народу про створення нової сім'ї, відображені погляди на шлюб, взаємини між подружжям.

До весільних пісень належать ліричні, ліро-епічні пісні, їм властиві морально-етична проблематика, ненав'язлива і корисна для молодих повчальність, що охоплює дуже широке коло родинних взаємостосунків, питань моралі. 

У весільних піснях розкриваються здорова народна мораль, чисті надії на майбутнє, глибокі почуття та ідеали. У них іде мова про виховання майбутніх дітей, взаємини з батьками, взаємоповагу чоловіка і дружини та ін.

До родинно-обрядової творчості належать також народні голосіння, поховальна поезія. Народні голосіння мають, як правило, стабільну структуру, соку поетичну художність, глибоку схвильованість. Важливо означити, що голосіння присвячувалися не лише померлим. Голосіння пов'язуються у свідомості народу з категорією трагічного. Для наших співвітчизників дуже тяжкою втратою, трагічною подією була не тільки смерть близької, дорогої серцю людини. Трагічним явищем в житті наших предків були і втрата батьківської хати, і вимушене проживання в чужому краю, і розлучення з коханою людиною та ін. Наші попередники плакали над власною гіркою долею, оплакували безвісти зниклих батьків, чоловіків і синів, які не поверталися, наприклад, з військових подій, далеких походів, воєн додому, до сім'ї. У змісті і формі голосінь проявляються глибока емоційність, високий естетизм українців, їхній національний характер.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

II.2 Необрядова поезія

 

Багатою і розмаїтою усною народною творчістю є необрядова поезія. До цієї групи фольклорних жанрів належать історичні пісні, думи, легенди, перекази, казки, балади, прислів'я тощо.

Важливий виховний потенціал має в собі героїчний епос. До героїчного фольклору належать прославлені на весь світ українські думи, історичні пісні, легенди, перекази, оповідання про військові події, походи наших пращурів, боротьбу з чужоземними загарбниками. До героїчного епосу треба відносити всі жанри фольклору, в яких відображені не лише перемоги, а й поразки, невдачі в боротьбі з ворогами. Це часто сумні і тужливі, тривожні твори, в яких виливається біль за втраченою свободою, покинутим рідним краєм. У таких творах переживання драматичних, трагічних колізій суспільно-політичного життя, національного буття сягають високих душевних регістрів. При цьому висловлюється тверда віра в те, що прийдешні покоління продовжать естафету боротьби за свободу і незалежність України і переможуть чужоземних загарбників.

Картини героїчного минулого народу відображені в яскравих і конкретних образах, подіях, ситуаціях, а також в уявленнях про подвиги, досягнення ідеалів свободи, героїчне життя. Героїчний епос якнайповніше відображає істотні ознаки ментальності нашої нації, її світогляд і характер. Героїчний фольклор розкриває погляди народу на історично важливі явища громадського і політичного життя, розвиток його національної самосвідомості, гідності [20, 126].

Досліджуючи історичні пісні, М.Драгоманов, В. Антонович, П.Чубинський та інші українознавчі підкреслювали, що народ сумував за втраченою національною державністю. У піснях згадується, як Російська імперія руйнувала нашу осілість, цілеспрямовано розривала тяглість автономних традицій, підступно знищила Запорозьку Січ, козацький демократичний лад, примусово переселяла тисячі і тисячі українців на чужі території, щоб вони там денаціоналізувалися.

Історикo-героїчні пісні мають, як правило, чітку установку на документальність. У них приділяється чільне місце політичним, державним, громадським справам нації, доленосним подіям народного життя.

Гордістю і окрасою героїчного епосу є козацькі пісні. У високохудожній формі в них відображаються масовий героїзм, духовні злети рідного народу у велику Козацьку добу (XVI — XVIII ст.).

У козацьких піснях реалістична конкретність переплітається з емоційною наснаженістю, символічно-метафоричною образністю. Герой пісень — запорожець, козак , лицар українського духу і чину. Це улюблений народний герой, який долає усі життєві перешкоди, захищає рідну землю від загарбників, перемагає ворога і виганяє його за межі України. Козак — найвищий ідеал оборонця Вітчизни, якому притаманні, як правило, лицарська мораль, духовність.

Так, у піснях ,,Не дивуйтеся, добрії люди’’, ,,Ой як пішли козаченьки’’, ,,Ой ти, Морозенку’’, ,,Ой хотів же та пан Супрун’’, ,,Та ой як крикнув же та козак Сірко’’, ,,Гей,