Ціннісний вимір прав людини

9.Право особи на захист належних їй прав може виражатися як у самозахисті, так і у використанні основних або допоміжних способів захисту. Право на захист, здійснюване за допомогою державних структур і процедур, містить два основні способи захисту: використання судових установ (як національних, так і міжнародних) та звернення до уповноважених державних органів і посадових осіб та органів місцевого самоврядування. Здійснення права на захист за допомогою суспільних інституцій полягає у таких допоміжних способах захисту: звернення до суспільних інституцій спеціального чи загального спрямування на реалізацію прав, привертання уваги громадськості до порушення права, надання приватному інтересу публічного статусу.

10.Об’єднання громадян як елемент громадянського суспільства є основою реалізації прав людини, оскільки можуть протистояти силі і впливовості держави; виступають суб’єктом контролю за діяльністю держави; використовують специфічні засоби реагування на надмірне втручання останньої у простір громадянського суспільства; є безпосереднім поєднанням інтересів окремих осіб - членів громадянського суспільства. Однак більш точним для позначення сутності цієї інституції громадянського суспільства, передусім у політичній сфері, є термін «неурядові організації», який доцільно законодавчо закріпити.  Звідси громадянське суспільство може бути визначене не просто як суспільство-сукупність автономних індивідів, а й таких, що володіють ознакою активності та можливістю виражати свої інтереси як особисто, так і через інституції названого суспільства.

11.Визначення правової активності містить два аспекти: діяльнісний та правовий. Діяльнісний аспект ґрунтується на двох підходах: ототожнення активності з будь-якою діяльністю людини, з об’єктивованою назовні поведінкою; визначення активної поведінки через діяльність людини, яка має певну мету, результат і потребує деяких зусиль для їх досягнення. Підставами віднесення суспільної активності до правової у найбільш загальному вигляді можуть бути запропоновані такі: по-перше, наявність правового суб’єкта (фізичні особи, юридичні особи, об’єднання індивідів, що не мають статусу юридичних осіб, держава тощо); по-друге, наявність специфічного об’єкта (того, з приводу чого названі суб’єкти провадять активну діяльність - реалізації прав та захисту законних інтересів); по-третє, наявність правових наслідків діяльності (реалізація права, захист законного інтересу).

12.Правова активність може бути визначена у «широкому» розумінні як цілеспрямована діяльність усіх суб’єктів правовідносин, що здійснюється для реалізації прав та законних інтересів останніх. Відповідно до такого поняття правової активності, нею можуть володіти і такі суб’єкти правовідносин, як суспільні інституції і держава. Особливістю правової активності такого суб’єкта як держава є те, що вона спрямована на реалізацію та захист публічних інтересів. Правова активність у «вузькому» розумінні є ініціативною діяльністю індивідів, що проявляється у взаємодії з іншими суб’єктами правовідносин, спрямована на досягнення позитивного результату.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.Конституція України від  28 червня 1996 р.

2.Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. N 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – NN 40-44. – Ст.356.

3.Кодекс законів про працю України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 10.04.2012 р. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2012

4.Закон України « Про Охорону праці»

5.Алексеев Н.Н. Основы философии права / Алексеев Н.Н. – Спб. : Лань, 1999. – 256 

6.Алексеев С.С. Теория права / Алексеев С.С. – М. : БЕК, 1995. – 320 с.

7.Арендт Х. Vita activа, или О деятельной жизни / Арендт Х. ; пер. с нем. и англ. В.В. Бибихина / Под. ред. Д.М. Носова. – Спб. : Алетейя, 2000. – 437 с.

8.Балінський А.В. Право людини на правовий захист як парадигма сучасної юридичної науки / Балінський А.В. // Митна справа. – 2007. – № 1. – C. 72-76.

9.Бачинин В.А. Морально-правовая философия / Бачинин В.А. – Х. : Консум, 2000. – 208 с.

10.Битяк Ю.П. Адміністративна юстиція і права людини / Битяк Ю.П. // Проблеми законності : респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2000. – Вип. 42. – C.113-118.

11.Відносини між державою і громадянським суспільством : матеріали «круглого столу». 19 листопада 2003 р. / Ред. кол. Барков В.Ю., Розова Г.В., Степико М.Т., Пищуліна О.М. – К. : Нац. ін-т стратегічних досліджень, 2003. – 115 с.

12.Гегель Г.В.Ф. Основи філософії права або Природне право і державознавство / Гегель Г.В.Ф.; пер. з нім. Р.Осадчука та М.Кушніра. – К. : Юніверс, 2000. – 336 с.

13.Гейда О.В. Місце та роль політичних партій у процесі формування громадянського суспільства в Україні / Гейда О.В. // Вісник Національного ун-ту внутрішніх справ. Вип. 29. – Х. : Нац. ун-т внутр. справ, 2005. – С.258-262.

14.Герасіна Л.М. Розиток проблеми прав людини в ліберальній традиції філософії права / Герасіна Л.М. // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні. До 50-ї річниці Конвенції