Cтан та перспективи співпраці України з міжнародними оранізаціями

Міжнародний валютний фонд (МВФ) – це міждержавний інститут, який надає кредити країнам, розробляє принципи функціонування світової валютної системи, здійснює міждержавне регулювання міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин. Виникнення цього міжнародного фінансового інституту обумовлено наступними причинами:

По-перше, посиленням інтернаціоналізації господарського життя, створенням ТНК і ТНБ, що виходять за національні кордони.

По-друге, розвитком міждержавного регулювання міжнародних зв'язків, у тому числі валютно-кредитних і фінансових відносин.

По-третє, необхідністю спільного рішення проблем нестабільності світової економіки, включаючи світову валютну систему, світові ринки валют, кредитів, цінних паперів, золота.

Європейський союз (Євросоюз, ЄС) – економічне та політичне об'єднання європейських держав. Після закінчення Другої світової війни європейські держави задалися метою відновити свою зруйновану економіку, політичний вплив і зробити все можливе для того, щоб не допустити повторення трагедії. Варіант вирішення цих проблем озвучив глава британських консерваторів Уїнстон Черчилль, виступаючи 19 вересня 1946 в Цюріху. За його словами, відчувалася потреба в «засобі, яке перетворило б Європу у вільний і щасливий простір». Для цього він запропонував створити «свого роду Сполучені Штати Європи»

Націлений на регіональну інтеграцію, Союз був юридично закріплений Маастрихтським договором у 1993 році на принципах Європейських співтовариств.

З п'ятьмастами мільйонами жителів частка ЄС як цілого в світовому валовому внутрішньому продукті становила в 2009 році близько 28% (16, 4 трлн доларів) за номінальним значенням і близько 21% (14, 8 трлн доларів) – за паритетом купівельної спроможності [16-18].

Основні проголошені цілі Європейського Союзу:

‒введення європейського громадянства;

‒забезпечення свободи, безпеки та законності;

‒сприяння економічному і соціальному прогресу;

‒зміцнення ролі Європи у світі.

Розглянемо структуру Європейського союзу.

Європейська Комісія – виконавчий орган Європейського Союзу, що складається з 27 членів (рахуючи президента), які призначаються на п'ять років національними урядами, але повністю незалежні у виконанні своїх обов'язків. Склад Комісії затверджується Європейським Парламентом. Кожен член Комісії відповідає за певну сферу політики ЄС і очолює відповідний Генеральний Директорат.

Європейський Парламент – зібрання з 785 депутатів, що безпосередньо обираються громадянами країн-членів ЄС строком на п'ять років. Голова Європарламенту обирається на два з половиною роки. Депутати Європарламенту вивчають законопроекти і затверджують бюджет. Вони приймають спільні рішення з Радою Міністрів з конкретних питань і контролюють роботу Рад ЄС і Європейській Комісії. Європарламент проводить пленарні засідання в Страсбурзі (Франція) і Брюсселі (Бельгія).

Рада міністрів – в ЄС – основний орган ухвалення рішень, який збирається на рівні міністрів національних урядів, і його склад міняється залежно від обговорюваних питань: Рада міністрів закордонних справ, Рада міністрів економіки і так далі В рамках Ради представники урядів держав-членів обговорюють законодавчі акти ЄС і приймають або відкидають їх шляхом голосування.

Європейський суд – судовий орган ЄС вищої інстанції, регулюючий розбіжності:

‒між державами-членами ЄС;

‒між державами-членами ЄС і самим Європейським Союзом;

‒між інститутами ЄС;

‒між ЄС і фізичними або юридичними особами.

Рахункова палата (Суд аудиторів) – орган Європейського Союзу, створений з метою проведення аудиторської перевірки бюджету ЄС і його інститутів.

Європейський Омбудсмен – займається скаргами європейських приватних і юридичних осіб на інститути і установи ЄС.

Наступним кроком перейдемо до розгляду Співдружності Незалежних Держав (СНД). СНД – регіональна міжнародна організація, призначена регулювати відносини співробітництва між країнами, які раніше входили до складу СРСР. СНД не є наддержавним утворенням і функціонує на добровільній основі.

СНД засновано на засадах суверенної рівності всіх його членів, тому, – всі держави-члени є самостійними суб'єктами міжнародного права.

Основними цілями організації є:

‒співробітництво у політичній, економічній, екологічній, гуманітарній, культурній та інших галузях;

‒всебічний розвиток держав-членів у рамках спільного економічного простору, міждержавної кооперації та інтеграції;

‒забезпечення прав і свобод людини;

‒співробітництво в забезпеченні міжнародного миру і безпеки, досягнення загального і повного роззброєння;

‒взаємна правова допомога;

‒мирне вирішення суперечок і конфліктів між державами організації.

До сфер спільної діяльності держав-членів відносяться:

‒забезпечення прав та основних свобод людини;

‒координація зовнішньополітичної діяльності;

‒співробітництво у формуванні і розвитку спільного економічного простору, митної політики;

‒співробітництво в розвитку систем транспорту, зв'язку;

‒охорона здоров'я та навколишнього середовища;

‒питання соціальної та міграційної політики;

‒боротьба з організованою злочинністю;

‒співробітництво у галузі оборонної політики і охорони зовнішніх кордонів [18].

Вищим органом організації є Рада глав держав СНД, в якому представлені всі держави-члени і який обговорює і вирішує принципові питання, пов'язані з діяльністю організації. Рада глав держав збирається на засідання два рази на рік. Рада глав урядів СНД координує співробітництво органів виконавчої влади держав-членів в економічній, соціальній та інших галузях спільних інтересів. Збирається чотири рази на рік. Всі рішення як у Раді глав держав, так і в Раді глав урядів, приймаються на основі консенсусу. Глави двох цих органів СНД головують по черзі в порядку російського алфавіту назв держав-членів Співдружності.

Організація Північноатлантичного договору (НАТО) – найбільший у світі військово-політичний блок, який об'єднує більшість країн Європи, США і Канаду. З'явився 4 квітня 1949 року в США.