Cтан та перспективи співпраці України з міжнародними оранізаціями

Але на думку фахівців, Ліга Націй не змогла справитися зі своїм основним завданням: збереження світу і мирне врегулювання міжнародних конфліктів. Ті розбіжності, які виникли між членами Ліги спричинили за собою не виконання узятих зобов'язань. Вона не змогла запобігти Другу світову війн, а також напад Японії на Китай, Італії на Ефіопію, Німеччини – на Австрію і Чехословаччину, Італії – на Іспанію тощо. І 18 квітня 1946 ліга Націй була ліквідована у зв’язку з тим, що Ліга Націй не виконала своїх функцій і на цьому історичному етапі припинила своє існування.

Головні передумови виникнення необхідності створення міжнародних організацій, Спиридонов  відокремлює наступні:

‒лібералізація міжнародної торгівлі шляхом зниження митних тарифів;

‒крах світової колоніальної системи та забезпечення розвитку країн, що звільнилися;

‒сировинні та енергетичні кризи 70 – 80-х років, що ускладнюється діями країн – експортерів нафти, структурні кризи у РСРЕ;

‒глобалізація світової економіки, посилення взаємозв'язків і взаємозалежності країн, пристосування національних економічних систем до змін, що відбуваються в світовому господарстві;

‒посилення мощі транснаціональних корпорацій;

‒інтенсивний розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції;

‒розпад світової соціалістичної системи;

‒інтенсивний розвиток економічних відносин між країнами в умовах неузгодженості національних законодавств і відмінностей у методах регулювання зовнішньоекономічних зв'язків;

‒загострення глобальних проблем розвитку людської цивілізації.

Таким чином, стає зрозумілим виникнення й подальший розвиток діяльності міжнародних організацій.

Отже, визначимо деякі характерні риси сучасної міжнародної системи на відміну від тієї, яка існувала раніше:

‒національні держави є як і раніше її головними акторами. Сьогодні їх число зросло майже до 200 одиниць, збільшившись майже в 4 рази в порівнянні з 51 державою – первісним членом ООН;

‒зростаюча кількість міжнародних організацій, як міжурядових (МУО), так і неурядових (МНО). У 1960 р. в світі налічувалося 154 МУО і 1268 МНО, в 1996 р. їх кількість збільшилася відповідно до 224 і 12 961 одиниць Також, міжнародні організації створюють особливу форму управління міжнародною системою, яка необхідна у зв'язку зі зростаючою взаємозалежністю і переплетенням інтересів держав у політичній, економічній і соціальній сферах;

‒протягом останніх трьох десятиліть відбувається процес глобалізації міжнародної політики і транскордонного переплетення різних проблем. Глобалізація означає все більш сильне ущільнення транскордонної співпраці передусім у галузі економіки, технології, комунікації, науки і транспорту;

‒суперечливість міжнародної системи проявляється в паралельних з глобалізацією процесах децентралізації, регіоналізації та багатополярності. Конфігурація конфлікту Схід-Захід з його біполярністю вже не є структурно визначальною для міжнародної системи. Формуються нові регіональні центри сили;

‒переміщення центру конфронтації в міжнародній системі з відносин Схід-Захід на вісь Північ-Південь. Конфлікт між багатою Північчю і бідним Півднем ґрунтується на абсолютно різних політичних, економічних і культурних шансів і можливостей розвитку індустріальних країн і країн;

‒завершення конфлікту Схід-Захід призвело до драматичного повороту в змісті і вимірі поняття «сила». Класичні ознаки сили (розміри території та кількість населення держави, його геополітичне становище, чисельність збройних сил тощо) і територіального суверенітету держави вже в багатьох відносинах втратили своє значення.

Таким чином, створення міжнародних організацій та їх розвиток відбувався поетапно. Поступово держави усвідомлювали необхідність міжнародного співробітництва в різних сферах життя, що призводило до обміну винаходами в області науки, у військовій техніці, мистецтва.

Міжнародні організації минулого стали прообразами сучасних міжнародних організацій, яких в даний час велика кількість, і які відіграють велику роль в сучасних міжнародних відносинах.

Наступним кроком даного питання розглянемо діяльність міжнародних організацій останнім часом.

Події 80-х і 90-х років піддали МВФ найбільш суворим випробуванням за всю його 50-річну історію. Намагаючись гнучко реагувати на мінливі потреби свого зростаючого співтовариства МВФ продовжує залишатися ефективною силою в міжнародних кредитно-валютних справах.

Головним випробуванням 80-х років з'явилася криза заборгованості, яка вибухнула у 1982 році, коли ряд країн, що розвиваються, обтяжених боргами, виявилися не в змозі виплачувати свої борги комерційним банкам і урядам країн-членів МВФ. Реакція МВФ була негайною.

Надаючи кредити потерпілим країнам в безпрецедентних масштабах для проведення реорганізації їх економіки, діючи в новій для нього ролі як посередник між країнами-боржниками та їх кредиторами і докладаючи енергійні зусилля до перегляду боргів МВФ у попередженні краху системи міжнародних розрахунків.

Проблема міжнародних боргів повністю ще не вирішена, але міжнародна кредитно-валютна система в цей час стабілізована і небезпека її краху минула.

На початку 90-х років поряд зі своєю звичайною діяльністю і продовженням роботи, пов'язаної з кризою, МВФ концентрує свої зусилля в двох областях [11-14].

По-перше, він організував велику кампанію з надання допомоги країнам Східної Європи, що зазнають болісний перехід від економіки з центральним плануванням до ринку. МВФ забезпечує їх не тільки грошима, а й, що важливіше, дає експертні оцінки при створенні тих фінансових та економічних структур (центральні банки, система оподаткування, конвертованість валюти, тарифні режими), без яких неможливе функціонування системи вільного підприємництва.

По-друге, МВФ продовжує допомагати своїм бідним членам у створенні умов для їх економічного зростання.

Міжнародний Банк Реконструкції та Розвитку, який частіше називають «Світовий Банк», був заснований у липні 1944 року на валютно-фінансовій Бреттонвудської конференції,