Cтан та перспективи співпраці України з міжнародними оранізаціями

Отже, у сучасних міжнародних відносинах міжнародні організації грають важливу роль, як форма співпраці держав і багато розвинутої дипломатії. Виникнення міжнародних організацій в XIX столітті з'явилося віддзеркаленням і наслідком об'єктивної тенденції до інтернаціоналізації багатьох сфер життя суспільства.

Міжнародні організації є, перш за все, специфічною формою прояву і організації співробітництва між різними країнами світу. При цьому необхідно відзначити, що на сучасному етапі суспільного розвитку межі дії міжнародного права, характер міжнародних організацій, а також їх зростаючі можливості, відіграють активну роль в становленні міжнародної співпраці та зростанні глобалізації. [1-5, 7]

Отже, необхідно дати визначення міжнародним організаціям. Міжнародні організації – це добровільні об'єднання держав відповідно до міжнародного права, на основі міжнародних договорів для співпраці, які мають структуру органів управління і загальні цілі.

Визначимо, необхідність створення міжнародних організацій, яка полягає у наступному – об'єднати зусилля держав, тобто виробити загальну програму дій за рішенням світових проблем і, що особливо важливе, створити умови для її реалізації – завдання виключно складне. Адже мова йдеться про країни різної політичної, економічної й соціальної орієнтації, з неоднаковим рівнем розвитку, що володіють національними, культурними, релігійними, етнічними особливостями.

При всій спільності завдань, що встали перед державами, кожне з них переслідує власні цілі, обумовлені специфікою його стану на сучасному етапі світової глобалізації, має в своєму розпорядженні різні ресурси і можливості. Подібні відмінності продовжують залишатися головним чинником в вирішення загальносвітових проблем.

Чималі труднощі на цьому шляху пов'язані з глобалізацією економіки, що різко прискорилася за останню чверть століття. Тому необхідно розглянути сутність глобалізацій них процесів.

Суть цього процесу полягає в тому, що в сферу міжнародного обміну і інтеграції виявилися втягнутими сотні тисяч підприємств і корпорацій, мільйони громадян самих різних галузей господарської діяльності – від видобутку сировини до виробництва складних машин і устаткування, техніки, технологій, від надання всіляких видів послуг до передачі знань, інформації, капіталів, робочої сили.

Подібна тенденція, поза сумнівом, є позитивною і відображає рух людства по шляху економічного і науково-технічного прогресу. Глобалізація економіки створює сприятливі передумови для міжнародної співпраці у вирішенні загальносвітових проблем.

Завдяки процесам глобалізації відкрилися унікальні можливості для широкого міжнародного обміну науковими ідеями і здійснення спільних досліджень і розробок ученими і фахівцями різних країн в таких складних і практично мало вивчених галузях знань, як екологія, біосфера і ноосфера Землі, демографія в їх взаємодії з економікою, етнографією, соціологією, історією, правом, міжнародними відносинами [1, 5].

Відзначимо, що міжнародні організації в глобалізаційному процесі характеризуються наступними основними характеристиками:

‒наявність установчого документа;

‒постійним або регулярним характером діяльності;

‒використання в якості основного методу діяльності багатосторонніх переговорів і обговорення проблем;

‒прийняття рішень шляхом голосувань або консенсусу;

‒рекомендаційним характером прийняття рішень.

Виходячи із загальної характеристики, визначимо основні функції. Під функціями слід розуміти зовнішні прояви процесів її діяльності з виконання покладених на неї завдань (наприклад, регулюючі, контрольні, оперативні та інші функції). При цьому організація має право здійснювати свої функції тільки в межах закріпленої за нею компетенції

Основні групи функцій міжнародних організацій розглянуто наступним кроком.

Сприяння:

‒організація міжнародних конференцій;

‒збір і аналіз статистичних і фактичних матеріалів;

‒публікація і поширення статистики і досліджень;

‒надання приміщень секретаріату для проведення багатобічних і двосторонніх переговорів.

2. Спостереження – сприяння з можливістю формулювання і обнародування офіційної точки зору організації на ті чи інші проблеми, що є способом створення громадської думки і надання тим самим дії на економічну політику країни.

3. Нагляд – жорсткіша форма спостереження, пов'язана із зобов'язанням країн повідомляти на регулярній основі і по встановленій формі дані про свій економічний стан і вислуховувати рекомендації по суті поточного економічного розвитку. Уряди, які підписали статут міжнародних організацій, що здійснюють нагляд, зобов'язані з визначеною частотою приймати в себе місії експертів з цих організацій і надавати їм крім поточних публікацій також і первинну інформацію, відповідати на їхні питання і бути максимально відвертими. Зміст дискусій за бажанням уряду може залишатися конфіденційним і не оприлюднюватися міжнародною організацією, з якою велися дискусії. Типовий приклад – МВФ, головна функція якого полягає саме в жорсткому нагляді за економічною політикою країн-членів з метою надання їм рекомендацій для попередження потенційно можливих макроекономічних дисбалансів і найбільш ефективного вирішення існуючих проблем. Однак, країни-члени можуть ігнорувати такі рекомендації;

4. Регулювання – нагляд, що спирається на примус країн до виконання рекомендацій міжнародного співтовариства через розробку відповідних міжнародних норм і механізмів примусу до їх виконання. Регулювання в міжнародній економіці засноване на тому, що країни добровільно приймають рішення про створення певного міжнародного механізму вирішення тих чи інших проблем, домовляються про принципи його функціонування і